Постанова 4814 № 551/1262/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 551/1262/20 Номер провадження 22-ц/814/2188/21Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Одринської Т. В. суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 серпня 2021 року,- Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - в с т а н о в и в : В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у загальному розмірі 20 000 грн. 00 коп. Позов мотивовано тим, що з початку 2013 року відповідач систематично безпідставно вчиняє сварки з ним та членами його родини, які супроводжуються нецензурною лайкою, чим ганьбить його честь і гідність та завдає йому моральну шкоду. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 03 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди . У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані з сплатою судового збору, в загальному розмірі 525 грн. 50 коп. З вказаними судовими рішеннями не погодилася ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів незаконність дій відповідача та завдання йому моральної шкоди. Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, неодноразово ображала нецензурною лайкою позивача та його родину, чим завдала йому моральної шкоди. При визначенні моральної шкоди, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Колегія судді погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно вимог ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Частиною 1 статті 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Відповідно до ст. 3 Конституції України, честь та гідність визнаються найвищою соціальною цінністю, а ст.28 Конституції передбачено, що кожний має право на повагу до його гідності. Право людини на захист від посягань на честь, гідність і ділову репутацію закріплено в таких актах, як Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Європейська конвенція захисту прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної упостанові Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі мешкають в с. Соснівка, Шишацького р-ну, Полтавської обл., та вони є сусідами. Протягом тривалого часу між ними склалися неприязні відносини, що не заперечують самі сторони. З матеріалів справи, які були досліджені в судовому засіданні, пояснень свідків, в тому числі працівника поліції ОСОБА_3 , судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталася до Шишацького ВП ГУНП в Полтавській області для прийняття відповідних мір реагування щодо дій позивача ОСОБА_1 , а також зі скаргами на дії односельців різного характеру. В ході проведення перевірок було встановлено розбіжності між поясненнями заявниці, ОСОБА_1 та свідків подій. У зв`язку з чим матеріали перевірок відповідно до Закону України «Про звернення громадян» було списано до справи Шишацького ВП ГУНП в Полтавській області. За результатами перевірок зі сторонами співробітниками поліції були неодноразово проведені профілактичні бесіди щодо недопущення у подальшому конфліктних ситуацій. Вказані рішення працівників поліції до органів прокуратури оскаржені не були. Допитаний, в суді першої інстанції, в якості свідка працівник Шишацького відділення поліції ОСОБА_3 , пояснив, що ним неодноразово було проведено перевірки за фактом звернення ОСОБА_1 , щодо неправомірної поведінки ОСОБА_2 та нецензурних висловів останньої в сторону позивача, його малолітнього сина та членів його сім`ї. На місці події, під час виїзду, в березні, квітні, травні, вересні 2020 року при наданні пояснень ОСОБА_2 вела себе грубо, розмовляла на підвищених тонах, в сторону позивача та членів його родини висловлювалась нецензурною лайкою, ображала позивача в присутності малолітнього сина позивача, дружини, тещі, говорячи: «дибіл», «алкаш», «ворюга». В поясненнях працівник Шишацького відділення поліції Колотай О.М., зазначив, що ОСОБА_2 постійно провокує сварки з сусідами, а потім подає заяви до відділу поліції, але викладені в заявах обставини, свого підтвердження не знаходять. Згідно повідомлення сільського голови Яреськівської сільської ради Шишацького району Полтавської області В.П. Паліводи, 25.05.2020 року на вимогу ОСОБА_2 , був здійснений виїзд землевпорядника сільської ради ОСОБА_4 , щодо розв`язання конфлікту між сторонами щодо земельної ділянки. Під час виїзду, землевпорядник стала свідком того, що ОСОБА_2 спричинила пошкодження посівам на грядці Пустовіт, після чого стала ображати нецензурною лайкою та затіяла бійку з сусідом, вела себе агресивно. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості. Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи та пояснень свідків, встановлено, що відповідач протягом тривалого часу провокує сварки з позивачем ОСОБА_1 , допускає нецензурні висловлювання включають неввічливі, непристойні та лайливі слова в бік позивача, членів його родини, в тому числі в присутності малолітньої дитини. Враховуючи, що такі дії відповідачки мають постійний, триваючий характер, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про достатність у справі доказів, про завдання позивачу моральних страждань, який не має іншого способу захисту своїх немайнових прав, як у даний спосіб. Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у розмірі 5000 грн., колегія суддів вважає справедливим виходячи з обставин даної справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 03 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 09 листопада 2021 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді В.П. Пікуль О.О. Панченко