Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/330/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/330/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни (вх.№2681Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 (суддя Р.М.Аюпова, повний текст рішення складено 04.08.2021) та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 (повний текст додаткового рішення складено 13.08.2021) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" (вх.№2801Х/1-43) на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 (суддя Р.М.Аюпова, повний текст додаткового рішення складено 13.08.2021) у справі №922/330/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни, м. Харків; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс", м. Харків; про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: Позивач - Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс", про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №01/02/20-М-5 від 01.02.2020, в розмірі 28560,00 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/330/21 (суддя Р.М.Аюпова) в позові відмовлено повністю. Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 (суддя Р.М.Аюпова) у задоволенні заяви ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу відмовлено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Фізична особа-підприємець Топчій Ольга Миколаївна з рішенням та додатковим рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/330/21 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21. Просить ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ФОП Топчій О.М. до ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" про стягнення збитків в сумі 28560,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції надана невірна правова оцінка обставинам справи. Вказує, що наданий ним до матеріалів справи звіт про оцінку майна є належним та допустим доказом. Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зроблений в липні 2020 року звіт оцінки не може з достовірністю підтверджувати розмір збитків, виявлених в квітні 2020 року при поверненні приміщення з оренди. Зазначає, що даний звіт потрібно розглядати та оцінювати як доказ в сукупності з іншими доказами по справі, які, на думку позивача, беззаперечно підтверджують наявність та характер пошкоджень. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимагати відшкодування завданих збитків та вважає, що таке право існує у нього на підставі укладеного договору оренди. Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається, що в задоволенні цих вимог має бути відмовлено, оскільки на його думку, стягнутий розмір витрат не відповідає ні дійсному часу, витраченому адвокатом на надання послуг, ні вартісним показникам таких послуг. Вважає, що адвокатом не надано доказів понесення таких послуг. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 для розгляду справи №922/330/21 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі №922/330/21 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/330/21 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 залишено без руху. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Фізична особа-підприємець Топчій Ольги Миколаївни подала клопотання про усунення недоліків (вх.№10792 від 16.09.2021) в якому просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення від 14.09.2021 №1427 на суму 252,00 грн. та платіжного доручення від 25.08.2021 №1427 на суму 3152,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі №№922/330/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/330/21 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №922/330/21 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" з додатковим рішенням господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 повністю та прийняти нове, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21500,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказана відповідачем сума судових витрат є обґрунтованою та пропорційною та пропорційною предмету спору та ціні позову. Зазначає, що адвокат Трофіменко Р.О. якісно надавав правову допомогу відповідачу, а прийняття остаточного рішення має істотне значення для відповідача. Вважає помилковим висновок місцевого суду, що ця справа є «типовою». 10.09.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №922/330/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Терещенко О.І., суддя Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 у справі №№922/330/21 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21. 30.09.2021 ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" подало до суду клопотання про усунення недоліків (вх.№11351) в якому в якому зазначає, що отримав повний текст оскаржуваного рішення 23.08.2021 та просить поновити йому строк на апеляційне оскарження. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі №922/330/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21. Об`єднано апеляційну скаргу позивача та апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду. Встановлено позивачу встановити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзивів та доданих до них документів відповідачу. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№11352 від 30.09.2021), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№11939 від 18.10.2021), в якому просить апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 залишити без задоволення. Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№11940 від 18.10.2021) та просить задовольнити апеляційну скаргу ФОП Топчій Ольги Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2020 між фізичною особою-підприємцем Топчій Ольгою Миколаївною (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 01/02/20-М-5 (договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 27,00 м. кв. (офіс 702) та площею 40,00 м. кв. (офіс 702-а), розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 179-Б (об`єкт оренди) та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Об`єкт оренди надається орендарю для розміщення офісу орендаря. Вказаний договір міститься в матеріалах справи та був належним чином досліджений судом. Факт укладення договору та його положення сторонами не заперечуються. У відповідності до п. 1.2. договору оренди, об`єкт оренди передається орендарю у стані придатному для його цільового використання. Істотних недоліків об`єкта оренди орендарем не виявлено. Об`єкт оренди передається для розміщення офісу орендаря, згідно п.1.1. цього договору. У відповідності до п. 2.3. договору оренди у акті приймання-передачі об`єкта зокрема зазначається: стан об`єкта оренди та стан основних конструктивних елементів об`єкту оренди на момент передачі об`єкту оренди. П 4.8 договору передбачає, що орендар зобов`язаний не проводити будь-які перебудови та інші роботи направленні на зміну об`єкту оренди, без письмового погодження з орендодавцем. Пп. 5.1.2 договору визначено право орендодавця вимагати усунення виявлених недоліків використання об`єкту оренди. Відповідно до п. 11.3 договору, орендар несе відповідальність: - за пошкодження об`єкта оренди з вини орендаря - в розмірі вартості робіт з усунення пошкоджень; - за шкоду, заподіяну неналежним використанням об`єкту оренди, - у розмірі заподіяної шкоди. Згідно пунктів 1 та 3 акту від 01.02.2020 приймання-передачі об`єкту оренди до договору № 01/02/20-М-5 від 01.02.2020, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 - му поверсі у будівлі літ. "Г-9" за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, та майно розташоване в приміщенні у зазначеній кількості у справному стані. Об`єкт оренди передано орендатору у належному стані, придатному для цільового використання. 25 березня 2021 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що відмовляється від подальшого використання об`єкта оренди, у зв`язку з пандемією коронавірусу та карантином. Просить розірвати договір оренди з 31.03.2020 за згодою сторін та повернути заставну суму в розмірі 18090,00 грн. Предмет оренди був переданий орендарем орендодавцю 24.04.2020 на підставі акту приймання-передачі № 2 у зв`язку із розірванням договору за згодою сторін. Як вказує позивач, при обстеженні приміщень у квітні 2020 року позивачем було виявлено ряд пошкоджень об`єкту, які стались з вини відповідача, як-то: - пошкоджений лінолеум; - стіни мали діри від свердління, а також в деяких місяцях на них відшарувалась фарба та наявні тріщини; - вхідні двері, так само, деінде мають діри від свердління. Враховуючи вказане, 17 квітня 2020 позивачем було скеровано на адресу відповідача письмову претензію (вих. 17/04/20-1), в якій позивачем вимагалося привести у належний стан (усунути усі виниклі пошкодження), шляхом проведення ремонтних робіт та заміни вхідних дверей. Листом від 21.04.2020 (вих. № 2104-20) відповідач погодився із наявністю даних пошкоджень, повідомив, що частину пошкоджень ним буде усунуто самостійно, а решту, у випадку погодження з оцінкою заподіяної шкоди, буде відшкодовано на підставі складеного позивачем кошторису. В подальшому, як зазначає позивач, відповідачем було усунуто частину названих пошкоджень, однак кінцевий результат не влаштував ФОП Топчій О.М., у зв`язку із чим нею було направлено лист (вих. № 24/24/20-1) від 24.04.2020 та лист № 2005-20 від 20.05.2020, яким висувалися подальші претензії щодо усунення виявлених нею пошкоджень. Заперечуючи претензії позивача, відповідач у листі від 24.04.2020 (вих. № 2404-20), наголошував, що всі порушення, які могли бути усунені власними силами, ним усунуто, щодо інших пошкоджень, то на момент укладення договору оренди вони вже існували. Решта ж пошкоджень, які нібито були завдані відповідачем, є результатом нормального зношення орендованих приміщень, що сталися внаслідок використання предмета оренди за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди. З метою встановлення розміру збитків, позивач 17.06.2020 уклала договір за № 27/20 із суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Решетняком Р.О., на підставі якого останній зобов`язувався підготувати звіт про оцінку матеріального збитку. Так, у відповідності до звіту про оцінку матеріального збитку суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця Решетняка Р.О., метою якого було визначення вартості проведення ремонтно-відновлювальних робіт нежитлових приміщень № 14 (офіс № 702-а) та 14а (офіс № 702) вартість ремонтних робіт, які необхідно провести у вказаних приміщеннях становить: 23800,00 грн. без ПДВ, в свою чергу, позивач є платником податку на прибуток, а відповідно вартість ремонтних робіт для нього складатиме 28560,00 грн. Листом від 08.09.2020 за вих. №08/09/20-1 відповідача було оповіщено про вартісні показники суми матеріального збитку, доданий вище вказаний звіт та встановлений строк сплати 7 днів з моменту отримання даного листа. Даний лист був скерований на електронну адресу olga.udalova@ssa-outsourcing.com. з якої надсилались (в подальшому дублювались поштою) листи-відповіді відповідача та додатково скеровано на адресу відповідача 24.09.2020. Натомість, загальна сума матеріального збитку, відповідно до звіту, в розмірі 28560,00 грн., яка, на думку позивача, підлягала сплаті відповідачем, останнім сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права. Обґрунтуванням заявлених вимог позивача була кваліфікація виявлених позивачем пошкоджень об`єкта оренди як здійснення перебудов, переобладнань та інших робіт, направлених на зміну об`єкта оренди без письмового погодження з орендодавцем, що є порушенням пункту 4.8 договору оренди. Збитки, які підлягають відшкодуванню, заявлені позивачем на підставі ст. ст. 779 та 1166 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський зазначив, що позивачем не доведено жодним належним та допустимим доказом факту порушення відповідачем договору оренди, не доведено належними та допустимими доказами факту пошкодження орендованого майна, не надано фактичних даних про наявність збитку, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями та діями відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За своєю правовою природою укладений між сторонами договір, є договором оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України). Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Відповідно до ст. 285 ГК України, орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду. Як вбачається зі ст. 773 ЦК України, наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. А відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця. Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Судами встановлено, що на підставі укладеного між сторонами даного спору договору оренди від 01.02.2020 та акту приймання-передачі об`єкту оренди до договору №01/02/20-М-5 від 01.02.2020, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 - му поверсі у будівлі літ. "Г-9" за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 179-Б, та майно розташоване в приміщенні у зазначеній кількості у справному стані. Об`єкт оренди передано орендатору у належному стані, придатному для цільового використання. Таким чином, судами встановлено та не заперечується сторонами, що у відповідності до умов договору та акту приймання-передачі сторони визначили стан об`єкту оренди: майно у належному справному стані придатному для використання. Місцевий суд правомірно вказав, що сторонами не надано до матеріалів справи доказів, що предметом оренди було абсолютно нове без жодних наслідків його використання майно. Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що порівнявши характер описаних позивачем пошкоджень та умови договору, які регламентують обов`язки орендаря, шляхом встановлення імперативної заборони на вчинення певних будівельних дій, встановив, що за своєю суттю пошкодження, на які посилається ФОП Топчій О.М., не призводять до порушення прав позивача, оскільки не є порушенням в контексті п. 4.8 договору оренди. Оскільки поняття, закріпленого в умовах договору, у вигляді "перебудови" а також "змін об`єкту оренди", законодавство України, яке регулює вказані правовідносини, не місить, то підлягають застосуванню норми, що регулюють подібні правовідносини, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року №406 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005: Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Судом встановлено, що виявлені поверхневі пошкодження предметів обстановки (лінолеуму, фарби на стінах тощо) не можна вважати переплануванням чи переобладнанням. А отже і стверджувати, що з боку відповідача, під час оренди ним приміщень, було проведено дії, спрямовані на перебудову чи зміну об`єкта оренди, які б свідчили про заявлені позивачем порушення умов договору оренди, неможливо. Позивач вказує, що нею при обстеженні приміщень було виявлено ряд пошкоджень, які сталися з вини відповідача. Натомість, ні сам факт проведення обстеження, ні виявлені порушення не було зафіксовано жодним актом, та не надано суду жодного доказу, який можна було б вважати належним та допустимим доказом наявності як самих порушень п. 4.8 договору з боку відповідача, так і вини останнього. Відповідно до п. 1.1 договору оренди, об`єкт оренди надається орендарю для розміщення офісу орендаря. Використання предмета оренди за вказаним цільовим призначенням природно передбачає проведення орендарем таких дій: встановлення необхідних меблів, офісного обладнання, техніки для здійснення бажаної діяльності, проведення комунікацій, встановлення відповідних табличок для ідентифікації безпосередньої діяльності орендаря. Матеріалами справи встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" використовувало об`єкт оренди виключно за цільовим призначенням, в якості офісу, що включало проведення відповідних дій в орендованому приміщення для організації діяльності відповідача у тому числі вивішення на дверях відповідних табличок, спрямовану на встановлення особи та виду діяльності відповідача для персоналізації його клієнтами. Для визначення критеріїв нормального зносу нежитлових приміщень, наданих в оренду, звертаючись до системного аналізу положень цивільного законодавства, можна прийти до висновку, що нормальним є такий знос орендованого майна, яке б воно зазнало би при звичайному його використанні за призначенням протягом строку дії договору оренди. Невідповідність стану нежитлового приміщення, наданого в оренду встановлюється шляхом проведення експертизи. Однак, на підтвердження розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, позивач посилається на звіт про оцінку матеріального збитку, реєстраційний №27/20, проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Решетняк Романом Олександровичем. Вказаний звіт міститься в матеріалах справи та був належним чином досліджений судами. За результатом оцінки вказаного доказу, суд першої інстанції не прийняв його, як належний та допустимий, з огляду на те, що предметом дослідження, зазначеному у звіті, є інші приміщення, аніж ті, що є предметом договору оренди. Судова колегія вважає правомірним такий висновок місцевого суду, з огляду на таке. Так, як було встановлено судом, відповідно до п. 1.1 договору оренди № 01/02/20-М-5, в оренду були прийняті приміщення офісу площею 27,00 кв. м., (офіс 702) та площею 40,00 кв.м. (офіс 702-а), розташовані на 7 -му поверсі у будівлі літ. "Г-9" за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 179-Б. Однак, звіт проведено, щодо приміщень № 14, № 14-а, загальною площею 67,2 кв.м., у іншій будівлі літ. "Г-7-9". Отже, нумерація, площа та адреса приміщень повністю відрізняються. Водночас, звіт складено для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для прийняття управлінських рішень. Предметом доказування у даній справі є розмір завданої шкоди орендарем, у зв`язку з пошкодженням орендованих приміщень. Тобто, звіт проведено з метою визначення вартості ремонту, а не визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення предмета оренди у відповідний стан на момент передачі в оренду 01.02.2020 та можливості використання офісу за цільовим призначенням. При цьому, звіт складено 01.07.2020, проте договір оренди припинено у квітні 2020 року, а самі приміщення передані позивачу 24.04.2020 на підставі акту приймання-передачі, що визнано останнім. Тобто, звіт було складено через тривалий час після передачі предмета оренди орендарю, що унеможливлює використання зазначених у ньому відомостей для визначення розміру шкоди, спричиненого саме відповідачем. Таким чином, відповідно до ст. ст. 73, 98 ГПК України, належним та допустимим доказом розміру завданих збитків є висновок експертизи, а не звіт оцінювача. Відповідно до ч.3. ст. 386, 394 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв`язку із зниженням цінності цих об`єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі. З довідки про інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 246029337 від 25.02.2021, яку було надано відповідачем, вбачається, що позивачу об`єкт оренди не належить на праві власності. За змістом ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у позивача майнових прав на передане в оренду нерухоме майно або повноважень на укладення договору оренди. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції та стосуються виключно переоцінки доказів. З огляду на наведене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено жодним належним та допустимим доказом факту порушення відповідачем договору оренди, не доведено належними та допустимими доказами факту пошкодження орендованого майна, не надано фактичних даних про наявність збитку, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями та діями відповідача. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає про таке. 03.08.2021 представником відповідача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№18109), в якій просить суд вирішити питання щодо розподілу понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 21500,00 грн. та покласти їх на позивача. На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 21500,00,00 грн. відповідачем до матеріалів справи надано такі докази: - копія договору про надання правової допомоги від 10.02.2021; - копія додатку до договору від 10.02.2021; - копія акту виконаних робіт (наданих послуг від 02.08.2021 до договору про надання правової допомоги від 10.02.2020. Як свідчать матеріали справи, 10.02.2021 між ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" (клієнт за договором) і адвокатом Трофименком Р.О. (адвокат за договором) був укладений договір про надання правової допомоги № 02/21 (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання за завданням клієнта надавати необхідну правову допомогу клієнту при провадженні, зокрема господарських справ в будь-яких судах всіх рівнів, маючи право виступати в якості захисника та/або представника клієнта. Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, вартість послуг адвоката з надання правової допомоги за договором становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1050,00 гривень за одну годину із застосуванням коефіцієнту складності. Відповідно до п. 12 додатку № 1 до договору за наслідками його виконання сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг). 02.08.2021 між клієнтом і адвокатом був складений акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором, відповідно до якого вартість наданих послуг при розгляді справи №922/330/21 господарським судом Харківської області склала 21500,00 грн. Представник позивача надав суду письмові заперечення проти поданої відповідачем заяви, просив суд зменшити заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн. (вх. № 18868). Представником позивача, зокрема, зазначено, що при ціні позову в розмірі 28560,00 грн., сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 21500,00 грн., не відповідає критеріям співмірності та розумності. Предметом розгляду справи було відшкодування шкоди в результаті неналежного використання об`єкту оренди із сумою заявленої шкоди в 28560,00 грн., а, отже, дана справа не може підпадати під категорії складних, вона відноситься до малозначних, а сума заявлених витрат на правову допомогу майже прирівнюється до суму позовних вимог позивача. Таким чином, позивач вважає, що заявлені до стягнення витрати відповідача на правничу допомогу - є необґрунтованими, не доведеними наданими до заяви доказами, що є підставою для відмови в їх розподіленні або зменшенні до 1000,00 грн. Відмовляючи частково в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, складає 21500,00 грн., при ціні позову в розмірі 28560,00 грн. Колегія суддів вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Положеннями ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч. 2 ст. 901 ЦК України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідачем до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги №02/21 від 10.02.2021 (далі - договір), укладений ТОВ "Софтваре системс енд аплікейшнс" (клієнт за договором) і адвокатом Трофименком Р.О. (адвокат за договором) Відповідно до умов Договору, адвокат взяв на себе зобов`язання за завданням клієнта надавати необхідну правову допомогу клієнту при провадженні, зокрема господарських справ в будь-яких судах всіх рівнів, маючи право виступати в якості захисника та/або представника клієнта. Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, вартість послуг адвоката з надання правової допомоги за договором становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1050,00 гривень за одну годину із застосуванням коефіцієнту складності. Відповідно до п. 12 додатку № 1 до договору за наслідками його виконання сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг). 02.08.2021 між клієнтом і адвокатом був складений акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором, відповідно до якого вартість наданих послуг при розгляді справи №922/330/21 господарським судом Харківської області склала 21500,00 грн. Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування, суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19). У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (Постанова Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19). Крім цього, як вказано у ч. 5 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З цього приводу Касаційний господарський суд зазначив у Постанові від 24.11.2020 у справі №911/4242/15, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова КГС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17). Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. А, отже, укладаючи договір про надання правової допомоги від 10.02.2021, сторони домовились, що ціна однієї години затраченого часу на надання послуг, дорівнює 1050,00 гривень за одну годину із застосуванням коефіцієнту складності. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг. Згідно акту наданих послуг від 02.08.2021, адвокатом надані клієнту такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз (3150,00 грн.), аналіз актуальної судової практики (1050,00 грн.), підготовка відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив (8400,00 грн.), участь у судовому засіданні - 4 засідання (8400,00 грн.), витрати на отримання інформаційної довідки та поштові витрати, в тому числі час, витрачений на оформлення відправлень (500,00 грн.). Отже, загальна вартість послуг з представництва та судового захисту інтересів клієнта, включаючи участь представника в засіданнях суду, склала - 21500,00 грн. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду, який прийняв до уваги заперечення позивача, що при ціні позову в розмірі 28560,00 грн., сума заявлених витрат на правничу допомогу складає 21500,00 грн., що не відповідає критеріям співмірності та розумності. Подана на розгляд господарського суду позовна заява є типовою у господарських правовідносинах. Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Так само матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Відповідачем, що дана справа є складною, відтак доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують вищенаведених висновків. А, отже, витрати адвоката на написання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а також витрати адвоката на аналіз судової практики, в загальному розмірі 9450,00 грн., суд першої інстанції правомірно визнав завищеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям співмірності. Також судами встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02.08.2021, адвокат Трофименко Р.О. приймав участь у 4 судових засіданнях у 2021 році, вартість участі в одному з яких складає 2100,00 грн. Натомість, матеріалами справи підтверджена особиста участь адвоката Торофименка Р.О. у 3 судових засіданнях. Таким чином, витрати адвоката в розмірі 2100,00 грн. (участь в одному судовому засіданні) спростовується матеріалами справи. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Судова колегія вважає безспідставними доводи апеляційної скарги відповідача та такими, що не спростовують вищенаведених висновків суду. Щодо апеляційної скарги позивача на додаткове рішення судова колегія зазначає, що її доводи про наявність підстав для повної відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позбавлені фактичного правового обґрунтування. Місцевим судом повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесення таких витрат з урахування критерія розумності та співмірності. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог. Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем та відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Топчій Ольги Миколаївни на рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтваре системс енд аплікейшнс" на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 29.07.2021 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 12.08.2021 у справі №922/330/21 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя П.В. Тихий Суддя О.І. Терещенко Суддя І.А. Шутенко