Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/1174/21

12.11.21 33/812/363/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «12» листопада 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючої судді Фаріонової О. М. за участю секретаря Чистої В. В. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Вялової І. М. потерпілої ОСОБА_2 її представника адвоката Петрини О. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , 1979 року народження, лютого місяця, 26 числа, уродженець с. Благодатне Миколаївської області, працює заступником начальника РЦ №2 ВП «ЮУ АЕС», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 13.07.2021 близько 18.35 год, по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , перешкоджаючи їй в доступі до місця її реєстрації квартири АДРЕСА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить постанову скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 13.07.2021 не вказано, чи була або могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої, а також не зазначено обставин, які б свідчили, що під час конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку із розподілом спільного сумісного майна подружжя (квартири, в якій зареєстровано місце проживання потерпілої), ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдати шкоди її психічному здоров`ю. Вважає, що будь-яких даних, які б вказували на вчинення домашнього економічного насильства щодо ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. Вказує, що в постанові суд, надаючи кваліфікацію діям ОСОБА_1 , також не зазначив всіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а саме: не зазначив, які наслідки мали місце в результаті вчинення насильства в сім`ї економічного характеру, та якими доказами підтверджується наявність сім`ї. Зазначає, що протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства, чого не вбачається в діях ОСОБА_1 , оскільки він спільно з ОСОБА_2 не проживає та не пов`язаний спільним домашнім побутом. Вважає, що суд першої інстанції, не маючи належних і допустимих доказів, на припущеннях та власних міркуваннях зробив висновок, що оскільки місце проживання потерпілої зареєстровано в квартирі, до якої її не допустив ОСОБА_1 , останній позбавив її житла. На думку апелянта, такий висновок суду суперечить матеріалам справи, так як потерпіла і свідок стверджували, що вони разом проживають в іншому місці, що в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_2 не проживає з 2019 року. Пояснює, що відносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 носять цивільно-правовий характер стосовно спільного володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 . На даний час в провадженні Южноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває цивільна справа про розподіл спільного майна подружжя. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Вялової І. М. на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення потерпілої ОСОБА_1 та її представника Петрини О. В. проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд встановив таке. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону суддя не дотримався. Обґрунтовуючи свої висновки, суддя зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 448745 від 13.07.2021, а також письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 від 13.07.2021, з яких слідує, що ОСОБА_1 перешкоджав ОСОБА_2 потрапити до квартири за місцем своєї реєстрації, змінивши замки на вхідних дверях (а.с. 1, 2, 3). З цими висновками апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, крім іншого, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який є доказом у справі, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , перешкоджаючи їй в доступі до місця її реєстрації. Як зазначено у цьому протоколі, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Проте, дослідивши зазначений протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що у протоколі не вказано суті адміністративного правопорушення (опису установлених обставин), вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 . Так, положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 448745 від 13.07.2021 відносно ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , перешкоджаючи їй в доступі до місця її реєстрації квартири АДРЕСА_2 . Отже, зазначивши про те, що ОСОБА_1 перешкоджав колишній дружині у доступі до місця її реєстрації, не зазначено наслідків, до яких ці дії призвели, зокрема, чи могла бути чи була заподіяна шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення до протоколу не надано. Не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення такого обов`язкового реквізиту, як «суть адміністративного правопорушення», порушує вимоги ст. 256 КУпАП та унеможливлює розгляд такого протоколу по суті. За наведеного, порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, та не зазначення у протоколі обов`язкового реквізиту суті адміністративного правопорушення, позбавляє процесуальної можливості орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, з`ясувати обставини щодо вчинення адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, відтак, і наявність події і складу адміністративного правопорушення. У такому вигляді протокол не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які, відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 . З наданих під час апеляційного розгляду пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що шлюб між ними розірвано 03.12.2019, наразі в суді перебувають позови про розподіл майна. За такого, є достатні підстави вважати, що виниклий між колишнім подружжям конфлікт носить цивільно-правовий характер, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваної постанови. Оскільки матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, це є підставою для закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Фаріонова