Постанова 4824 № 359/8303/20

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 2 листопада 2021 року місто Київ справа № 359/8303/20 апеляційне провадження № 22-ц/824/11389/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В., за участю секретаря судового засідання: Мазур О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Муранової-Лесів І.В. від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "МАУтехнік" про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "МАУтехнік" про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов обґрунтований тим, що з 27 травня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді комплектувальника дільниці підготовки виробництва в ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України". З 1 листопада 2018 року позивач був переведений до дочірнього підприємства ТОВ "МАУтехнік" на аналогічну посаду - комплектувальник дільниці підготовки виробництва лінійного технічного обладнання, а 1 серпня 2019 року переведений на посаду - комплектувальника дільниці підготовки виробництва лінійного технічного обслуговування. Наказом відповідача № 192/п від 14 вересня 2020 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Позивач вважав наказ про звільнення незаконним, оскільки він мав переважне право на залишення на роботі, а саме: працював на підприємстві понад 7 років, є кваліфікованим працівником, має вищу освіту, дисциплінарних стягнень не мав, на його утримання перебувають донька з дружиною. Крім того, відповідачем не були запропоновані інші вакантні посади. Внаслідок незаконного звільнення, позивач залишився в період карантину Covid-19 без грошових коштів, в сім`ї погіршилися стосунку, зіпсувалася кредитна історія внаслідок неможливості своєчасно виконати грошові зобов`язання, що в сукупності завдало моральних страждань. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати наказ про звільнення незаконним та поновити його на посаді комплектувальника дільниці виробництва в ТОВ "МАУтехнік"; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2020 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідача моральну шкоду у визначеному експертом розмірі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що при звільненні позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відповідачем дотримано процедуру звільнення у зв`язку зі скороченням штату, норми трудового законодавства не порушено, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що відповідачем взагалі не проводилося порівняння показників рівня кваліфікації працівників, тривалості безперервного стажу роботи на підприємстві; не враховано наявність у позивача вищої освіти, а також двох утриманців. Оцінка продуктивності була проведена не об`єктивно, оскільки на зміні комплектувальників працювало чотири особи, а комп`ютерів встановлено лише двоє, що унеможливлювало одночасну роботу кожного з них з використанням програмного забезпечення AMOS. На практиці, для оперативного виконання роботи працівники фактично працювали під логіном тієї особи, яка першою авторизувалася в системі. Крім того, преважна більшість доказів подана відповідачем з порушенням встановленого процесуального строку, а тому не повинні були прийматися судом першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "МАУтехнік" вказує на безпідставність її доводів та наголошує, що звільнення позивача відбулося з дотриманням трудового законодавства. Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просили її задовольнити. Представник ТОВ "МАУтехнік" - Шабас І.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що наказом ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" від 31 травня 2013 року № 384/п ОСОБА_1 прийнято на посаду комплектувальника дільниці підготовки виробництва. 31 жовтня 2018 року позивач був звільнений з займаної посади за переведенням до ТОВ "МАУтехнік" на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України, а з 1 листопада 2018 року наказом від 25 жовтня 2018 року №145/п прийнятий за переведенням ТОВ "МАУтехнік"на аналогічну посаду - комплектувальника дільниці підготовки виробництва лінійного технічного обслуговування. Наказом ТОВ "МАУтехнік" від 1 серпня 2019 року № 209/п ОСОБА_1 переведений до відділу матеріально-технічного забезпечення та підготовки виробництва на посаду комплектувальника дільниці підготовки виробництва (а.с.9-12). Наказом ТОВ "МАУтехнік" від 25 червня 2020 року №3/шр затверджено та введено в дію з 25 червня 2020 року новий штатний розпис в кількості 446 штатних одиниць, згідно з яким, зокрема, у відділі матеріально-технічного забезпечення та підготовки виробництва на дільниці підготовки виробництва передбачено комплектувальників в кількості 22 штатні одиниці; на дільниці матеріально-технічного забезпечення залишено 10 штатних одиниць. (том І, а.с. 54-60). На підставі наказу ТОВ "МАУтехнік" від 2 липня 2020 року №38/од у штатному розписі відділу матеріально-технічного забезпечення та підготовки виробництва скорочено кількість комплектувальників дільниці підготовки виробництва - 3 штатні одиниці; кількість комплектувальників дільниці матеріально-технічного забезпечення - 2 штатні одиниці (том І, а.с. 49). Відповідно до розпорядження директора ТОВ "МАУтехнік" А. Мікелсонса від 2 липня 2020 року № 01/р створено спеціальну комісію по визначенню переважного права по залишенню на роботі працівників у зв`язку із скорочення чисельності, шляхом проведення аналізу продуктивності та кваліфікації праці працівників (том І, а.с.193). Згідно з результатами аналізу продуктивності праці та рівня кваліфікації комплектувальників дільниці підготовки виробництва станом на 6 липня 2020 року проаналізовано показники роботи за період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року двадцяти одного (21) працівника (комплектувальника). За рівнем освіти: середня професійно-технічна +1 бал. Досвід роботи: від 2 років +1 бал. Кількість оформлених за період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року Transfer pickslip - TRPS. Кількість оформлених за період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року Pickslip request. Показники ОСОБА_1 є останніми у списку (21-й): за рівнем кваліфікації +2 бали; кількість оформлених за період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року Transfer pickslip - TRPS -32; кількість оформлених за період з 1 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року Pickslip request - 68. 13 липня 2020 року ОСОБА_1 вручено попередження про скорочення посади (том 1, а.с.194). Наказом ТОВ "МАУтехнік" від 14 вересня 2020 року № 192/п позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Позиція суду апеляційної інстанції Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Із змісту наведеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Положеннями частини 1 статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині 2 статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 561/1030/19 (касаційне провадження № 61-8403св20). Як убачається з матеріалів справи, продуктивність праці ОСОБА_1 у порівнянні з іншими працівниками, які займали аналогічну посаду, є найнижчою. Вказана обставина підтверджується результатами аналізу продуктивності праці та рівня кваліфікації комплектувальників дільниці підготовки виробництва (том І, а.с 164). Суд першої інстанції, установивши, що відповідач здійснив порівняння кваліфікації і продуктивності праці за критеріями, визначеними ним як роботодавцем, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено переважне право перед іншими працівниками на залишення на роботі. Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідачем взагалі не проводилося порівняння показників рівня кваліфікації працівників, тривалості безперервного стажу роботи на підприємстві; не враховано наявність у позивача вищої освіти, а також двох утриманців є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема результатами аналізу продуктивності праці та рівня кваліфікації комплектувальників дільниці підготовки виробництва станом на 6 липня 2020 року. Судом правильно встановлено відсутність факту порушення переважного права позивача на залишення на роботі з тих підстав, що він мав значно менший показник продуктивності праці, ніж інші особи, які залишені на роботі. При цьому наявність у позивача вищої освіти та осіб, які перебувають на його утриманні, могло бути враховано лише при рівному показнику продуктивності та кваліфікації. Доводи апеляційної скарги про те, що оцінка продуктивності була проведена не об`єктивно не підтверджені жодними доказами, а тому відхиляються колегією суддів. Також судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели б до ухвалення незаконного рішення. Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 15 листопада 2021 року. Головуючий Судді: