Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/939/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/939/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Талько О.Б, Микитюк О.Ю. з участю секретаря судового засідання: Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/939/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенняКорольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року, яке ухвалене суддею Драчем Ю.І. в с т а н о в и в: Позивач у липні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв`язку з невиконанням вимог кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 07.10.2013, за яким відповідач отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Оскільки належним чином зобов`язання відповідачем не виконувались, станом на 28.12.2020 виникла заборгованість в розмірі 48399,53 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 43648,62 грн та простроченими відсотками в сумі 4651,91 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за договором б/н від 07.10.2013 в розмірі 48399,53 грн. та 2270,00 грн. сплаченого банком судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав жодних доказів, які б підвереджували наявність між сторонами договірних відносин щодо отримання кредиту за договором б/н від 07.10.2013. Вважає, що даний договір не можна вважати укладеним, оскільки не погоджені істотні умови договору, які до того ж не підписані позичальником. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що надані банком Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника. Крім того, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості та виписка по рахунку не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості. Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності до вимог Банку, про що було зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що 7 жовтня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір, згідно з умовами якого останній отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши відповідну платіжну картку. У даній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 28.12.2020 становить 48399,53 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 43648,62 грн та простроченими відсотками в сумі 4651,91 грн Задовольняючи вимоги банку, суд першої інстанції, врахувавши доведеність позивачем факту укладення між сторонами 07 жовтня 2013 року договору приєднання, обізнаності відповідача з умовами кредитування, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованостічерез неналежне виконання останнім зобов`язань за вказаним кредитним договором. Проте повністю з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, у якій зазначено, що вона разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг. Також з матеріалів справи слідує, що Банком на підтвердження обґрунтування позову, суду першої інстанції, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитних карток зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем будь-якими доказами не спростована (а.с.59-96). Крім того, до позовної заяви була надана довідка про зміну кредитного ліміту з 1400,00 грн до 47160,29 грн (а.с.16), а також довідка про видачу чотирьох кредитних карток за договором, строк дії останньої до 30 червня 2022 року (а.с.17). Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши вказані обставини дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача фактично отриманих, використаних, але не повернутих ним Банку коштів. Однак, колегія суддів вважає, що сума заборгованості за простроченим тілом кредиту є завищеною, оскільки при визначені її розміру банком не враховано часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, про що свідчить виписка по рахунку та розрахунок заборгованості. Отже, враховуючи вищенаведене, а також ті обставини, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку банку повністю не повернув, а також з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав банку, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 43648,62 грн. є помилковим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позов у даній частині в сумі 24952,97 грн. Доводи апеляційної скарги про відмову у задоволенні позову через пропуск Банком позовної давності є помилковим виходячи з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. З розрахунку заборгованості та виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем постійно, майже щомісячно, вносились кошти на погашення заборгованості за договором, останній платіж позичальник здійснив 30 жовтня 2020 року (а.с.6-15). З позовом до суду Банк звернувся 04 лютого 2021 року, тобто в межах трьохрічного строку. Таким чином, Банком не попущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення тіла кредиту, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по прострочених відсотках виходячи з наступного. Під час розгляду справи було встановлено, що у анкеті-заяві позичальника від 07 жовтня 2013 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 жовтня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як на невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків, та саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому, колегія суддів дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати відсотків у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем. Таким чином, з урахуваннями правової позиції, яка висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачем 3405,00 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (51,6%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1171,32 грн, а з позивача на користь відповідача, пропорційно до розміру відмовлених вимог (48,4%) 1648,02 грн. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 07.10.2013 в сумі 24952,97 грн та судовий збір в сумі 1171,32 грн. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1648,02 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 17 листопада 2021 року. Головуючий Судді