Постанова 4811 № 462/5677/21

Справа № 462/5677/21 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М. Провадження № 22-ц/811/3528/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Івасюти М.В., з участю: представника апелянта Коржевич У.Ф., представника Залізничної Районної адміністрації Скочко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 12 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації про визнання права (користування) на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії,- В С Т А Н О В И В: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право (користування) на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 , визнати незаконним та скасувати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 ). З метою забезпечення позову, 11.08.2021 року позивачкою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті. В заяві про забезпечення позову, позивачка покликалась на те, що в результаті реалізації оскаржуваних рішень спірна земельна ділянка, що є частиною належної їй присадибної земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , може бути передана іншій особі, як про те вбачається із пояснювальної записки до ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ). За цих обставин, у позивачки є обґрунтовані побоювання із приводу неможливості у майбутньому належного оформлення її прав на зазначену земельну ділянку. А відтак, на думку позивачки, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » до розгляду справи по суті. Заборонено Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок у АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті. Вказану ухвалу суду оскаржила, особа, яка не брала участі у розгляді справи, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради. Вважає, що ухвалу суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає те, що заборона вчиняти дії по оформленню права власності не співмірна із заявленим позивачем позовом. Під час задоволення клопотання позивача, судом не було з`ясовано повного обсягу позовних вимог, якими є визнання права користування на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 , скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації від 23.03.2021 року №108 та скасування рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів. Однак стверджують, судом зазначено прийняття ухвали Львівської міської ради від 07.09.2020 року №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )» та накладення земельних ділянок у АДРЕСА_1 (в тому числі площами 0,0084 га та 0,0062 га) без будь яких картографічних матеріалів. Вважають, що дане забезпечення позову є передчасним. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 та представника Залізничної Районної адміністрації Скочко А.В. на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що в провадження Залізничного районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації про визнання права (користування) на земельну ділянку, визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії. 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок на АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії. Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору стосується визнання за позивачкою ОСОБА_1 права (користування) на земельну ділянку площею 0,0206 га по АДРЕСА_1 ); визнання незаконним та скасування розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 »; визнання незаконним та скасування рішення (висновку) узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021 року (витяг з протоколу від 15.06.2021 №4) про погодження межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ). Згідно з розпорядженням Залізничної районної адміністрації ЛМР від 29.03.2021 №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 », "керівнику ТзОВ «Левандівський газда» в термін до 06.04.2021 року, зобов`язано демонтувати самочинно встановлену огорожу на фундаменті, яка складається з цегляних стовпців між якими на арматурі приварені листи металопрофілю, загальною довжиною 52,45 м, а саме: довжиною 25,65 м зі сторони вул. Повітряної (9 цегляних стовпців в т. ч. металеву браму) та 26,8 м зі сторони АДРЕСА_2 (5 цегляних стовпців в т. ч. металеву браму з двох частин та хвіртку) на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 15.06.2021, «беручи до уваги ухвалу міської ради від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 )» погоджено межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ) по лініях Б-В, В-Г відповідно до акту узгодження меж земельної ділянки (розробник інженер-геодезист ОСОБА_3 )». Підставою для винесення оскаржуваних рішень є ухвала ЛМР від 07.09.2020 №6667 «Про надання управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 ), згідно якої надано «управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1 (біля будинку АДРЕСА_1 ) за рахунок земель, що не надані у власність або користування: 1.1. Орієнтовною площею 0,0084 га (код КВЦПЗ 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови. 1.2. У межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0062 га для забезпечення заїзду з подальшим переведенням до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради забезпечити через спеціалізовану землевпорядну організацію виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати міській раді на затвердження». Як, про те, слідує із пояснювальної записки до проекту зазначеної ухвали, розміщеної на офіційному інформаційному веб-порталі депутатів Львівської міської ради та долученої позивачкою до заяви про забезпечення позову, наслідки прийняття ухвали дозволять УЗР ДМ ЛМР сформувати земельні ділянки та в подальшому передати в користування третій особі, - що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. При цьому, позов обґрунтований тією обставиною, що земельні ділянки, зазначені в ухвалі, розпорядженні та рішенні комісії, щодо площ, лінійних розмірів та конфігурації входять у межі та накладаються із земельною ділянкою належного позивачці ОСОБА_1 будинковолодіння АДРЕСА_1 , площею 600 кв.м., закріпленою за вказаним будинком на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих 1958 р. та договору купівлі-продажу від 1960 р. Враховуючи предмет позову, існування між сторонами спору з приводу права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ) та рішень виконавчих органів Львівської міської ради щодо формування земельних ділянок, які позивач вважає присадибною ділянкою належного їй будинку АДРЕСА_1 , зміст яких допускає набуття, зміну чи припинення прав на нерухоме майно, та те що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 29.03.2021 року №108 «Про демонтаж самочинно встановленого металевого паркану із цегляними стовпцями на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 » та заборони Львівській міській раді та її виконавчим органам вчиняти дії по оформленню права власності чи землекористування щодо земельних ділянок у АДРЕСА_1 (в т.ч. площами 0,0084 га, 0,0062 га) до розгляду справи по суті. Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами процесуального права, які правильно застосовані судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості ухвали суду на думку колегії суддів є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи, зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків ухвали суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15.11.2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.