Постанова 4855 № 640/6523/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6523/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року про забезпечення позову, суддя Шевченко Н.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція", Державний реєстратор Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірина Сергіївна, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція", Державний реєстратор Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Ірина Сергіївна, ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в якому просила: - визнати протиправними дії Міністерства юстиції України в особі Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.12.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2020 за № П-36427; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністра юстиції № 612/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги". Водночас, представник позивача подав через канцелярію суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням у справі шляхом: - зупинення дії наказу Міністра юстиції № 612/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги" в частині п. 2, а саме: скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 09.12.2020 № 1000221070042001211 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція; - заборони суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, Офісу протидії рейдерству, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеними функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити дії щодо скасування в ЄДРПОУ дію від 09.12.2020 № 1000221070042001211 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивачка вказувала на очевидність протиправності рішення відповідача та зазначила, що не застосування заходів забезпечення позову ускладнить у подальшому поновлення її прав та призведе до негативних наслідків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Зупинено дію наказу Міністра юстиції № 612/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги" в частині п. 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 09.12.2020 № 1000221070042001211 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція". Заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, Офісу протидії рейдерству, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеними функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати дії щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 09.12.2020 № 1000221070042001211 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Вест-Експедиція". Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, третя особа - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яких відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Окрім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року в частині зупинення наказу Міністра юстиції № 612/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги" та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, а в іншій частині ухвалу залишити без змін. 18.10.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Транс-Вест-Експедиція» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021. У зв`язку з поданням нової апеляційної скарги судом 19 жовтня 2021 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2021 та прийнято ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху. 15 листопада 2021 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті зазначеної апеляційної скарги ТОВ «Транс-Вест-Експедиція». Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів розглянуто клопотання представника третьої особи Коваленка С.А. про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 від 29.07.2021 року без руху. За наслідками розгляду даного клопотання колегією суддів було відмовлено у його задоволенні у зв`язку з відсутністю підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки скаржник з дотриманням вимог КАС України подав апеляційну скаргу. Окрім того, колегією суддів було відмовлено у задоволенні клопотання від 19.10.2021 представника позивача ОСОБА_2 адвоката Фролової О.І. про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами на ухвалу суду від 31.05.2021 та клопотання від 16.11.2021 року про закриття апеляційного провадження як таких, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Також судова колегія зазначає, що чинний КАС України не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження як ухвалення судом рішення у справі та скасування забезпечення позову. Застосування у даному випадку аналогії закону, як те зазначила представник позивача, є безпідставним, оскільки ст. 305 КАС України містить вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження. Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року заяву представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Перепелиці С.О. про відвід складу суду було визнано необгрунтованою та передано на розгляд іншого судді для вирішення питання про відвід. Ухвалою судді Шостого апеляційноо адміністративного суду від 11 жовтня 2021 у задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Перепилиці С.О. про відвід колегії суддів відмовлено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 визнано необгрунтованою заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Фролової О.Г. про відвід колегії суддів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, а апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно з частиною 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; 6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку); 7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта. Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Частиною четвертою статті 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. До того ж заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він уживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є засновниками ТОВ "Транс-Вест-Експедиція". До 08.12.2020 керівником ТОВ "Транс-Вест-Експедиція" був ОСОБА_4 . На підставі рішення загальних зборів ТОВ "Транс-Вест-Експедиція" державним реєстратором Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Андрущенко Іриною Сергіївною проведено реєстраційну дію № 1000221070042001211 від 09.12.2020 щодо змін відомостей про керівника товариства, виконуючим обов`язки якого з 09.12.2020 призначено ОСОБА_3 . Від ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України надійшла скарга на дії державного реєстратора з проханням скасувати в ЄДРПОУ реєстраційну дію № 1000221070042001211 від 09.12.2020. З приводу даного питання Комісією Мін`юсту призначено засідання на 19.01.2021 про що здійснено публікацію на офіційній веб-сторінці Мін`юсту та повідомлено заінтересованих сторін телефонограмою. У подальшому, аналогічним чином заінтересовані сторони повідомлялись про засідання Комісії, яке відбудеться 27.01.2021. 27.01.2021 Комісією Мін`юсту сформовано висновок, в якому рекомендує скаргу ОСОБА_1 задовольнити, реєстраційну дію № 1000221070042001211 від 09.12.2020 скасувати. 17.02.2021 наказом Міністерства юстиції України № 612/5 скаргу ОСОБА_1 задоволено, реєстраційну дію № 1000221070042001211 від 09.12.2020 скасовано. Вважаючи вказаний наказ Міністра юстиції № 612/5 від 17.02.2021 "Про задоволення скарги" очевидно незаконним позивач, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення його дії. Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності. За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову встановлено, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Зміст заяви позивача про забезпечення позову не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржуване рішення уважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Окрім того, колегія суддів зазначає, що для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення судом обставин, які б свідчили саме про вжиття уповноваженим суб`єктом заходів стягнення, проте із долучених до матеріалів справи документів та наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень не вбачається наявність таких. Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Із заяви про забезпечення позову слідує, що позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивачів, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача. Також, позивачем не надано доказів про існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення. Колегія суддів при вирішенні даного спору враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28 березня 2020 року у справі №800/521/17 (провадження 11-114заі18), а саме: "позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин". Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 17 листопада 2021 року.