Постанова 4851 № 440/6399/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 р. Справа № 440/6399/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2021, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 02.08.21 по справі № 440/6399/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі за текстом ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стосовно проведення перерахунку пенсії з обмеженням її максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90 % від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством), без обмеження її максимального розміру з часу виникнення права на перерахунок пенсії, а саме з 14 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 28.02.2020 року № 18-238вих20, та провести виплату різниці коштів з урахуванням фактично виплачених та недоплачених сум з 14.12.2019. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позов залишено без задоволення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на те, що на нього, як пенсіонера, поширюється дія Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, а не Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 за № 3668-VI, зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушень прав позивача у спірних правовідносинах. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому з 27.04.2007 призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 80 % від місячного заробітку, що підтверджено копією протоколу від 22.06.2007 за № 20050. З 01.11.2011 пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням 90 % заробітку, що підтверджено копією розпорядження від 07.11.2011 за № 80. 28.02.2020 прокуратурою Полтавської області складено довідку № 18-238 вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за посадою прокурора району, яка прирівняна до посади керівника місцевої прокуратури. 26.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років на підставі зазначеної довідки. Листом від 01.06.2020 вих. № 1600-0201-8/24355 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для здійснення перерахунку його пенсії. Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 440/3308/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 14 грудня 2019 року відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у розмірі 90 % загальної суми складових заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 28 лютого 2020 року № 18-238 вих20 та провести виплати з урахуванням фактично сплачених сум. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 440/3308/20 набрало законної сили 02.11.2020. 24.03.2021 позивач звернувся до відповідача зі заявою, у якій просив виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі № 440/3308/20 у повному обсязі. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області № 3444-2756/Ш-02/8-1600/21 від 20.04.2021 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення суду від 05.08.2020 у справі № 440/3308/20 здійснено перерахунок пенсії позивача з 14.12.2019, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 28.02.2020 та нараховано доплату; застосовано законодавчо встановлене обмеження пенсії її максимальним розміром, яке передбачене пунктом 13-2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 16, 17/. В результаті перерахунку пенсії при страховому стажі роботи 37 років 6 місяців 22 дні розмір пенсії позивача з 14.12.2019 склав 38 841,60 грн, який обмежено до максимального розміру пенсії 16 380 грн; з 01.01.2020, з 01.05.2020 розмір пенсії позивача складав 38 841,60 грн, який обмежено до максимального розміру пенсії - 16 380 грн; з 01.07.2020, 01.09.2020 розмір пенсії позивача склав 38 841,60 грн, який обмежено до максимального розміру пенсії - 17 120 грн., з 01.12.2020 розмір пенсії позивача склав 38 841,60 грн, який обмежено до максимального розміру пенсії - 17 690 грн. Не погоджуючись із правомірністю такого обмеження, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, визнав заявлений позов необґрунтованим. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. На час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII. Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Згідно з ч. 14 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Як встановлено пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року). Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев`ятнадцятою - двадцять третьою». Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року. Відтак, ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Водночас, відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Колегія суддів звертає увагу, що норма абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» не визнавалася Конституційним Судом України такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), отже є чинною і підлягає виконанню. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 28.10.2020 по справі № 686/2428/16-а. Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивача вказаною вище нормою встановлювалося обмеження розміру виплачуваної пенсії, ця норма законодавства неконституційною не визнавалась, є чинною та обов`язковою до виконання органами Пенсійного фонду України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 03.06.2021 по справі № 359/3736/17. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.11.2011 за № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі № 554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у відповідача відсутні підстави для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність. До того ж матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до перерахунку позивач отримував пенсію за вислугу років у більшому розмірі, аніж після її перерахунку. Колегія суддів звертає увагу, що пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, від 17.09.2020 у справі № 826/11471/18, від 24.09.2020 у справі № 640/5854/19. Крім того, у постанові від 10.12.2020 у справі № 580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. Виокремлення осіб другої вказаної групи без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи. Такий підхід, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 за № 5207-VI, вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. При цьому, норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів у сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI). Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, указаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. У спірних правовідносинах обчислена позивачу відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII пенсія перевищила її максимальний розмір лише після здійснення перерахунку на виконання рішення суду у справі № 440/3308/20. А оскільки перевищення максимального розміру пенсії позивача у спірних відносинах стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, висновок суду першої інстанції щодо того, що до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку, є правомірним. Колегія суддів вкотре зауважує, що зазначені положення Закону № 3668-VI та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок перерахунку з 14.12.2019 пенсії ОСОБА_1 її розмір зменшився. Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений позов є необґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на судову практику при розгляді подібного спору в судах першої інстанції, оскільки позиція судів першої та апеляційної інстанцій не є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції, а згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 по справі № 440/6399/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич