Постанова Чернігівський апеляційний суд № 733/582/21

Справа № 733/582/21 Головуючий у 1 інстанції Фетісова Н. В. Провадження № 33/4823/563/21 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: Головуючого - судді Демченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року, в с т а н о в и в: Вказаною по Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого слюсарем ПрАТ "Чернігівгаз", мешканця АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.. Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 20 травня 2021 року, о 18 год 10 хв., в с. Бережівка Ічнянського району Чернігівської області по вул. Центральній, буд.4, керував транспортним засобом мопед "DELTA", без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, нечітка мова, різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження, скасувати постанову суду відносно нього та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову суду незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права. Вказує, що відеозапис поліцейських є небезперервним і складається з декількох частин, а також на відсутність у постанові суду відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вважає, що працівниками поліції належним чином не доведено вчинення ним адміністративного правопорушення. Зауважує, що не відмовлявся пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Наголошує на порушенні судом його права на захист, адже він не був повідомлений належним чином про розгляд справи, що позбавило його можливості надати свої заперечення, адже тривалий час перебував у стаціонарному лікуванні, а про існування постанови суду відносно нього дізнався лише 25 жовтня 2021 року, тому строк вважає пропущеним з поважних причин. В апеляційний суд ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 471888 від 20.05.2021 року, (а.с.2); диском з відеофіксацією правопорушення (а.с. 3). Постанова суду згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 471888 від 20.05.2021 року, ОСОБА_1 20 травня 2021 року, о 18 год 10 хв., в с. Бережівка Ічнянського району Чернігівської області по вул. Центральній, буд. 4, керував транспортним засобом мопед "DELTA", без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, нечітка мова, різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 2). Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та від підпису в протоколі. Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до Розділу X Інструкції водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння, направлення на який здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Згідно п.п. 6-8 Порядку водій, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров/я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Із аналізу наведених норм законодавства слід зробити висновок, що фіксування відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння має відбуватись за правилами, встановленими для огляду на стан сп`яніння. Зазначені правила працівниками поліції в даному випадку були дотримані в повному обсязі. Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735. Так, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, останній повідомив, що вживав спиртні напої та щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння не заперечував. В подальшому, з відео чітко вбачається, що на неодноразову пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу "Драгер", а також в медичному закладі ОСОБА_1 відмовляється. При цьому поліцейськими було попереджено, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими не викликала у суду сумнівів щодо перебування його в стані алкогольного сп`яніння. Вказівка апелянта на відсутність доказів по справі щодо його відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. є безпідставною, адже такі факти в повному обсязі спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського, доданого до матеріалів справи, і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об`єктивні дані відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…, тому твердження апелянта в цій частині є необґрунтованими. Посилання апелянта на відсутність безперервності відеозапису є також безпідставними, оскільки сама процедура обстеження проводилася на відеозапис безперервно, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеофайлами, а отже обстеження проведено у відповідності до вимог ст.266 КУпАП. Що стосується тверджень апелянта щодо відсутності інформації в постанові саме за допомогою якого технічного засобу здійснювалася відео фіксація, то такі не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається безпосередньо з протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис подій того дня здійснювався на камеру поліцейського. Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань. Отже, з адміністративного матеріалу та відео з бодікамери вбачається, що огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 проводився відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції та ст. 266 КУпАП, а тому доводи апелянта з цього приводу безпідставні. Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та в повному обсязі спростовуються матеріалами справи. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне. Одним з аргументів апеляційної скарги є те, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , так як він хворів і не мав можливості з`явитися в суд, а про існування постанови суду дізнався лише 25 жовтня 2021 року. Ці доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції надано вірну оцінку неявці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на адресу, яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, однак згідно довідок про причини повернення рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". Через органи місцевого самоврядування в.о. старости Тростянецького старостинського округу Супрун О.Г. передано повідомлення ОСОБА_1 про призначене судове засідання у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на 03 серпня 2021 року. Крім того, про судове засідання, призначене на 03 серпня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Апеляційний суд констатує, що місцевий суд вжив усіх заходів для забезпечення явки в судове засідання ОСОБА_1 , для чого неодноразово, загалом 5 разів відкладав розгляд справи. Протягом усього часу ОСОБА_1 жодного разу не повідомив суд про причини неявки. Не заслуговує на увагу твердження апелянта про неможливість явки в судове засідання у зв`язку з хворобою. Ним не надано суду ніяких доказів того, що під час перебування на амбулаторному лікуванні, його захворювання було таким, що перешкоджало йому з`явитися до суду. В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смирнов проти України" зазначено, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, поліцейськими при спілкуванні було попереджено, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. З метою забезпечення доступу громадян до правосуддя, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні та при оголошенні судового рішення, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на подання апеляційної скарги. Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи ОСОБА_1 , викладені ним в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з`ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює. При розгляді адміністративної справи суд першої інстанції повно та об`єктивно розглянув справу та прийняв правильне рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Поновити строк ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова є остаточною й подальшому оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко