Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2434/21

Дата документу 15.11.2021 Справа № 336/2434/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2434/21 Провадження №22-ц/807/3522/21 Головуючий в 1-й інстанції Боєв Є.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року до суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу металопластикових виробів від 28.08.2019 року у розмірі 14524,07 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28.08.2019 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів, загальна сума договору 9 782,00грн. 28.08.2019 відповідачем була внесена передоплата в розмірі 2 000 грн. Відповідно до п.1.1 Договору, позивач зобов`язався зняти розміри віконних отворів відповідача, виготовити, доставити та встановити вироби згідно із специфікацією. Відповідачем була погоджена специфікація на одне пластикове вікно. Згідно п.2.1 Договору, строк виготовлення та доставки продукції складає 21 робочий день з моменту внесення передоплати. Відповідач отримав продукцію 11.09.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1.2 Договору, відповідач зобов`язався сплатити вартість виробів згідно з «Графіком погашення платежів», а саме: 28.09.2019 1297,00 грн., які сплачено 04.10.2019; 28.10.2019 1297,00 грн., які сплачено 07.11.2019; 28.11.2019 1297,00 грн., які сплачено 10.12.2019; 28.12.2019 1297,00 грн., які сплачено 13.01.2020; 28.01.2020 1297,00 грн., які не сплачено; - 28.02.2020 1297,00 грн., які не сплачено. Таким чином, відповідачем не сплачено 2594,00 грн. основного боргу. Крім того, відповідно до положень Договору, встановлено, що відповідач зобов`язаний сплатити 1% пені за кожен календарний день прострочення від загальної суми заборгованості та відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання в підвищеному розмірі 24% річних від простроченої суми. Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, окрім суми основного боргу, підлягає стягненню пеня - 11 193,11 грн., 24% річних 736,96 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості, та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року, позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором купівлі-продажу від 28.08.2019 у розмірі 5 924,96 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 96 коп.), яка складається із такого: основний борг у розмірі 2594 грн., пеня 2594 грн., 24% річних у розмірі 736,96 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору у розмірі 370,41 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що сума заборгованості за договором укладеним між сторонами є меншою, ніж вказана позивачем, у відповідача наявні претензії з привиду якості металопластикового виробу і його встановлення, претензії позивача відповідачка не отримувала, і судовий збір за судовим рішенням стягнутий не правомірно оскільки скаржниця є інвалідом 2 групи. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Штабовенко Д.В., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2019 між ФОП ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів із розстроченням платежу, з умовами про виконання договору, правами та обов`язками сторін, сумою виконаних робіт та терміном погашення розстрочки, зокрема реальної річної процентної ставки, та умов застосування штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання (а.с. 8-10). Додатками до Договору є Специфікація та графік погашення платежів (а.с.11-12), що також підписані сторонами. За умовами вказаного договору позивач зобов`язався продати та доставити, демонтувати та монтувати на адресу відповідача вікна відповідно до специфікації Договору, відповідач зобов`язався сплатити суму замовлення 9 782 грн. із розстрочкою платежу. Актом № 802 від 11.09.2019 підтверджується поставка і монтаж металопластикових виробів за місцем проживання відповідача (а.с. 13). Відповідач сплатила: 04.10.2019 р. - 1297 грн., в той час як остання обумовлена дата 28.09.2019, 07.11.2019 1297 грн., в той час як остання обумовлена дата 28.10.2019, 10.12.2019 1297 грн., в той час як остання обумовлена дата 28.11.2019, 13.01.2020 1297 грн., в той час як остання обумовлена дата 28.12.2019. Останні два платежі у розмірі 1297 грн. кожний Козаченко Л.В. не здійснила. Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором купівлі-продажу станом на 31.03.2021 р. - 14 524,07 грн., яка складається з такого: 2 594,00 грн. заборгованість за зобов`язаннями; 736,96 грн. проценти за користування коштами; 11 193,11 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. 23.04.2020 відповідачу був направлений рекомендований лист «Укрпоштою» № 6909500869305 із вимогою про повернення боргу, лист отриманий відповідачем особисто 28.04.2020; 29.10.2020 відповідачу був направлений рекомендований лист «Укрпоштою» №6909510179080 із вимогою про повернення боргу, лист отриманий відповідачем особисто 30.10.2020; 22.03.2021 відповідачу був направлений рекомендований лист «Укрпоштою» №6909510317955 із аналогічною вимогою, лист отриманий відповідачем особисто 26.03.2021. Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо стягнення заборгованості за договором є законними та обґрунтованими, між тим розмір пені значно перевищує суму боргу, беручи до уваги, що сторони погодили підвищений розмір процентів річних, що сплачуються на підставі ст. 625 ЦК України, та підвищений строк позовної давності по стягненню пені і штрафу (п. 7.8, п. 7.9 Договору), чим в достатній мірі забезпечили інтереси позивача, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до суми, яка дорівнює розміру основного боргу. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції частково виходячи з наступного. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. При укладанні договори сторони керувались ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 28.08.2019 між ФОП ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу металопластикових виробів із розстроченням платежу. За умовами вказаного договору позивач зобов`язався продати та доставити, демонтувати та монтувати на адресу відповідача вікна відповідно до специфікації Договору, відповідач зобов`язався сплатити суму замовлення 9 782 грн. із розстрочкою платежу. Актом № 802 від 11.09.2019 підтверджується поставка і монтаж металопластикових виробів за місцем проживання відповідача. Доводи скаржника з приводу доставки товару неналежної якості, а також надання неякісних послуг, щодо монтажу метелопластикового вікна, є неспроможними, оскільки вказаний акт підписаний відповідачем без жодних зауважень. Доказів підписання акту іншою особо відмінною від відповідача матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу металопластикових виробів в частині вартості замовлення, є обґрунтованими та законними. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вірність нарахувань заборгованості за договором купівлі-продажу у зазначеній частині, виходить з квитанцій до прибуткового касового ордеру виданого позивачем відповідачу. Згідно вказаних квитанцій 07.11.2019р. сплачено 1300,00 грн., 10.12.2019 року 1300,00 грн., 13.01.2019р. 1300,00 грн. Таким чином, розмір заборгованості в частині вартості замовлення складає 2585,00 грн., а не 2594,00 грн., як вказано у позові, та стягнуто за рішенням суду першої інстанції. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, на підставі договору купівлі-продажу між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Сторони погодили підвищений розмір процентів річних, що сплачуються на підставі ст. 625 ЦК України - 24% (п.7.8 Договору) і враховуючи встановлений розмір заборгованості, розмір процентів складає 734,65 грн., а не 736,96 грн., як вказано у позові, та стягнуто за рішенням суду першої інстанції Частинами 1 та 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Разом з тим ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, щодо зменшення розміру неустойки з урахуванням вказаних норм законодавства, однак суд апеляційної інстанції враховуючи відомості надані до апеляційної скарги, а саме, що відповідачка є пенсіонеркою, особою з інвалідністю 2 групи, страждає на ряд хронічних захворювань, вважає за можливе зменшити розмір пені до 500,00 грн. Що стосується розподілу судових витрат, то оскільки відповідачка є особою з інвалідністю 2 групи і відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, сума судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 238,80 грн. компенсується за рахунок держави. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судових витрат. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2021 року змінити в частині визначення розміру заборгованості та розподілу судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованість за договором купівлі-продажу від 28.08.2019 у розмірі 3819,65 грн., яка складається із такого: основний борг у розмірі 2585,00 грн., пеня 500,00 грн., 24% річних у розмірі 734,65 грн. Судовий збір сплачений Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 при поданні позову в сумі 238,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 15 листопада 2021 року Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко