Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/10735/21

Справа № 127/10735/21 Провадження № 22-ц/801/2133/2021 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 рокуСправа № 127/10735/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року, ухвалене суддею Іщук Т.П. в м. Вінниці, дата складення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, встановив: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 2 586,84 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.02.2013 задоволено його скаргу на дії державного виконавця щодо призначення експерта та проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.01.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 55 347,00 грн матеріальної шкоди. Вказана ухвала за результатами перегляду її в апеляційній та касаційній інстанції за скаргами ОСОБА_3 залишена без змін. Крім того, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 18.12.2013 у справі №141/1158/13-ц визнано мирову угоду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом визнання права власності на частку нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06.06.2013 задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , ухвала Оратівського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року скасована, а справа направлена до того ж суду для продовження розгляду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.11.2016 первісний та зустрічний позови залишено без розгляду. Також вказує, що ухвалою ВССУ від 20.11.2013 частково задоволена його касаційна скарга, за результатами розгляду якої скасовані рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2013 та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2013 в справі за його позовом до Вишенського ВДВС, приватного підприємства «Нива В.Ш.», ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання недійсним прилюдних торгів. 25.09.2014 ухвалою ВССУ відхилено касаційну скаргу ОСОБА_2 в даній справі про визнання недійсним прилюдних торгів. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2014 та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 28.04.2014 залишені без змін. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.03.2021 у справі №127/12517/20 зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю шляхом зобов`язання прибрати каміння, що на території домоволодіння. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач змушений постійно захищати свої права в суді. Дії відповідачів є протиправними та такими, що порушують абсолютне право позивача на користування та володіння майном. Залишаючись власником майна, позивач фактично протягом десяти останніх років не має можливості ним володіти. Оскільки з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чинилися перешкоди в користуванні майном, відповідачі своїми діями завдали позивачу моральну шкоду. Неправомірні дії відповідачів призвели до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку, а отже витрачати значних зусиль та часу для їх відновлення. Зазначені обставини призвели до виникнення у позивача хвилювань та переживань, він не може займатися своїми звичними заняттями, постійно шукає житло, перебуває в стані стресу. В нього змінився нормальний образ життя, втратилися нормальні життєві зв`язки, порушився нормальний режим сну, постійно підвищується артеріальний тиск. Моральну шкоду оцінює в розмірі 10 000 грн. Крім того, він також поніс матеріальні витрати. Так, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2017 в справі №127/23097/16 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації права власності. Позивачу КП «ВМБТІ» надавались послуги з виготовлення інформаційних листів з інвентаризаційної справи, ксерокопії документів, обстеження будинку та земельної ділянки, виготовлення технічного паспорта та відправки поштової кореспонденції. Загальна сума понесених витрат становить 2 586,84 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В скарзі зазначає, що суду першої інстанції було надано належні та допустимі докази щодо розгляду справ в судах та чинення перешкод ОСОБА_3 у користуванні приватною власністю та понесених матеріальних витрат на виготовлення технічних документів на приміщення та перереєстрацію права власності на ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій відповідачів, однак, судом не надано належної оцінки вказаним доказам; незаконними діями відповідачів позивачу завдано моральну шкоду; у зв`язку із стягненням витрат на правничу допомогу в нього не буде коштів для проживання. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просять стягнути на їх користь витрати на правничу допомогу, понесенні в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень та наявних в матеріалах справи документів встановлено, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2013 року в справі № 127/2716/13-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Щуренка А.О. щодо призначення експерта та проведення оцінки майна. Визнано неправомірними дії державного виконавця Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Щуренка А.О. щодо призначення експерта та проведення оцінки майна ОСОБА_1 . Судове рішення мотивоване тим, що внаслідок продажу арештованого майна ОСОБА_1 , при примусовому виконанні рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди, боржник не був належним чином повідомлений про результати визначення вартості та оцінки арештованого майна та позбавлений права на оскарження такої оцінки. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2013 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та апеляційну скаргу Вишенського ДВС Вінницького міського управління юстиції відхилені, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2013 року відхилено, а зазначені ухвали залишені без змін (а.с.6). Крім того, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року в цивільній справі №141/1158/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом визнання права власності на частку нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності затверджено мирову угоду. Зокрема, ОСОБА_4 визнала право власності ОСОБА_6 на 13/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 , які він придбав з прилюдних торгів щодо реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_1 , на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого 13 липня 2012 року Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції (а.с.7-9). Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2013 року скасовано, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду. Судове рішення мотивоване тим, що до участі у справі не було залучено ОСОБА_1 (а.с.10). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у вказаній справі позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом визнання права власності на частку нерухомого майна залишено без розгляду, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності залишено без розгляду (а.с.11). Крім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2013 року в цивільній справі №232/484/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2013 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, філії 02 приватного підприємства "Нива -В.Ш.", ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2013 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 14 червня 2013 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.12-14). Судове рішення мотивоване тим, що боржника ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів з реалізації належного йому майна. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2014 року в цій справі (справа №232/484/12) позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсними прилюдні торги, що відбулись 05 липня 2012 року щодо реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , а саме: 1/4 частини житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; частини фундаменту 13/25 часток житлового будинку та нежитлових споруд з прибудовами, господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0244 га, переможцем яких є ОСОБА_2 . Скасовано акт про проведення прилюдних торгів з продажу ОСОБА_2 1/4 частини житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; частини фундаменту13/25 часток житлового будинку та нежитлових споруд з прибудовами, господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0244 га, затверджений 13 липня 2012 року начальником Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. Скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П.Л. на ім`я ОСОБА_2 26 липня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за №

167. В задоволенні позовних вимог в частині визнання акта про проведення прилюдних торгів з продажу ОСОБА_2 1/4 частини житлового будинку з прибудовами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; частини фундаменту 13/25 часток житлового будинку та нежитлових споруд з прибудовами, господарськимибудівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,0244 га, затвердженого 13 липня 2012 року начальником Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, та в частині визнання незаконним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Собканюком П. Л. на ім`я ОСОБА_2 26.07.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 167- відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ПП «Нива - В.Ш.» відхилені, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2014 року касаційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року залишені без змін (а.с.15-17). Крім того, постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року (справа №127/23097/16) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації права власності. Також, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2021 року (справа №127/12517/20) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод в користуванні власністю (господарськими будівлями та спорудами) шляхом зобов`язання знести металевий паркан та прибрати каміння позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю (господарськими будівлями та спорудами) шляхом зобов`язання прибрати каміння, що на території домоволодіння по АДРЕСА_1 (з боку домоволодіння по АДРЕСА_1 ). В решті позову відмовлено. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з діями відповідачів, які полягають в неодноразових зверненнях до суду, йому завдано моральну шкоду. Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У ч. 1 ст. 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та надавши їм відповідну правову оцінку, керуючись наведеними вище нормами, прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди зазначивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо наявності такої шкоди, перенесених моральних страждань та переживань, зміни нормального образу життя, втрати нормальних життєвих зав`язків, порушення нормального сну, постійного підвищення артеріального тиску, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача ОСОБА_3 (розміщення каміння, про що наявне рішення суду) та порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, перешкоджання можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, станом здоров`я. При цьому, суд мотивував відхилення, як доказу понесення моральних страждань, рішення судів, надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що для захисту своїх прав в межах розгляду судами справ він поніс витрати на загальну суму 2 586,84 грн. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 22 листопада 2019 року №04-00-013-59317 за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 протягом 2014-2017 років шість раз звертався із заявою до державних реєстраторів для вчинення реєстраційних дій. ОСОБА_1 сплачено 704,00 грн (а. с. 20). Відповідно до листа від 22 листопада 2019 року № 833 КП «ВМБТІ» ОСОБА_1 звертався до комунального підприємства «ВМБТІ», про що оформлені договори № 22803 та 22804 та акти здачі-прийняття робіт від 06 серпня 2015 року (а. с. 21). Відповідно до акту № 000008368 від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 отримано копію документа у комунальному підприємстві «ВМБТІ», за що сплачено 26,67 грн (а. с. 22). Відповідно до акту № 000008351 від 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 отримано інформаційний лист з матеріалів інвентаризаційної справи у комунальному підприємстві «ВМБТІ», за що сплачено 126,67 грн (а. с. 22). 25 грудня 2014 року, 12 серпня 2015 року та 04 січня 2016 року державними реєстраторами відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями рішень №18360311, 23620815 та 27752370 відповідно (а.с. 25-27). 24 липня 2015 року ОСОБА_1 сплачено 32,00 грн за отримані послуги від КП «ВМБТІ» по виготовленню ксерокопій документів, що підтверджується копією фіскального чека (а.с. 28). 24 липня 2015 року ОСОБА_1 сплачено 152,00 грн за отримані послуги від КП «ВМБТІ» по виготовленню інформаційного листа з матеріалів інвентаризаційної справи, що підтверджується копією фіскального чека (а.с.29). 12 березня 2020 року ОСОБА_1 сплачено 587,00 грн за отримані послуги від КП «ВМБТІ» по обстеженню приватного будинку, земельної ділянки та виготовлення технічного паспорта, що підтверджується копією договору від 12 березня 2020 року (а. с. 30 ) та копією фіскального чека (а. с. 31). 27 липня 2020 року ОСОБА_1 сплачено 283,00 грн за отримані послуги від КП «ВМБТІ» по виготовленню інформаційного листа з матеріалів інвентаризаційної справи, що підтверджується копією договору №7270 та копією фіскального чека (а.с.32). 19 грудня 2014 року ОСОБА_1 сплачено 240 грн (2 х 120) за отримання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копіями чеків від 19 грудня 2014 року №19122014091424 та № 19122014091350 (а.с.34). 14 січня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 113,00 грн за отримання адміністративних послуг, що підтверджується копією квитанції №32 від 14 січня 2021 року (а.с.33). 14 січня 2021 року ОСОБА_1 сплачено 60,00 грн за отримання відомостей з реєстру юридичних осіб, що підтверджується копією квитанції від 14 січня 2021 року (а.с.33). 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 направлено рекомендовані листи ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , за що сплачено 43,00 грн (21,5 х 2), що підтверджується копіями фіскальних чеків від 10 вересня 2020 року (а.с.33). 05 травня 2020 року ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_7 сплачено 160,00 грн за послуги кольорового друку, що підтверджується копією товарного чека (а.с.33). В матеріалах справи міститься копії двох чеків від 10 березня та 11 березня 2021 року № 1456 на суму 8,00 грн та № 1473 на суму 10,00 грн, які в свою чергу не містять відомостей про платника та призначення платежу (а.с.33). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції прийшов до висновку, що якщо, на думку ОСОБА_1 , він поніс витрати при розгляді інших справ, то вони мали бути розподілені під час розгляду зазначених спорів внаслідок ухвалення судового рішення за його заявою, а доказів того, що зазначені витрати здійснені позивачем в межах розгляду справ суду не надано. Також суд зазначив, що понесені ОСОБА_1 витрати направлені на реалізацією ним своїх прав, в тому числі як власника, та за своєю правовою природою не є матеріальною шкодою в розумінні положень ст. 22 ЦК України. Встановивши обставини справи та застосувавши згадані вище норми матеріального права суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, і з такими висновками погоджується апеляційний суд. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактично в апеляційній скарзі ОСОБА_1 лише дублює описову частину позовної заяви. Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не надав відповідну оцінку доказам на підтвердження понесення позивачем моральної та матеріальної шкоди, апелянт не зазначає, яким саме доказам судом не було надано оцінку, в чому саме полягає незаконність висновків суду щодо конкретних доказів, які були проаналізовані судом. Наведеним ОСОБА_1 в позовній заяві доводам судом першої інстанції було надано відповідну оцінку з мотивами їх відхилення, а апелянт в свою чергу жодним чином не спростував висновки суду першої інстанції. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про те, що він є особою з інвалідністю другої групи, проживає один і перебуває в скрутному матеріальному становищі. Також з нього стягнуто витрати на правничу допомогу при розгляді іншої цивільної справи, а тому при стягненні витрат на правничу допомогу ще при розгляді даної цивільної справи в нього не буде коштів для прожиття. Однак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача на користь відповідачів витрат на правничу допомогу, так як суд першої інстанції, керуючись ст. 133, 137, 141 ЦПК України обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому відповідачами розмірі, оскільки з договору №4 про надання правничої допомоги від 29.06.2021 та додаткової угоди №1 до вказаного договору №4 вбачається, що сторони договору (адвокат Казеко Л.М. та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) погодили гонорар у фіксованому розмірі, а клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в порядку ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у зв`язку з їх не співмірністю від ОСОБА_1 не надходило. Що стосується витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив стягнути витрати на правничу допомогу. Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 цієї статті). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 цієї статті). Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до частини восьмої вказаної статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано наступні документи. Відповідно до копії договору №б/н про надання правничої допомоги у цивільній справі від 28.09.2021, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та адвокатом Казеко О.І., адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в цивільній справі №127/10735/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2021 у справі №127/10735/21 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за надання правничої допомоги, передбаченої в п.1.2. цього договору (пункт 1.1. договору) (а.с.108-109). Відповідно до п.4.1. договору, за надані послуги замовник виплачує адвокату винагороду в розмірі 5 000 грн. Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №б/н від 28.09.2021 про надання правничої допомоги щодо обрахування розміру гонорару, сторони домовилися, що вартість однієї глодини роботи адвоката за договором №б/н становить 1 000 грн (пункт 1.1. додаткової угоди). Відповідно до п.1.2. додаткової угоди, сторони домовилися, що гонорар адвоката включає: вивчення апеляційної скарги та документів, наданих відповідачами (1 година) 1 000 грн; усні консультації з правових питань (1 година) 1 000 грн; підготовка та надсилання відзиву (2 години) 2 000 грн. Загальний розмір попередньої оплати складає 4 000 грн (п.1.3 додаткової угоди). Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт до договору №б/н про надання правничої допомоги від 28.09.2021, загальна вартість робіт становить 4 000 грн (а.с.119). Відповідно до копії квитанції №0.0.2290142786.1 від 05.10.2021, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплатили Казеко О.І. 4 000 грн, призначення платежу: оплата за надання правничої допомоги згідно договору б/н від 28.09.2021 (а.с.118). Оскільки розмір витрат на правничу допомогу погоджений сторонами у фіксованому розмірі, документально підтверджений і клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у зв`язку з їх не співмірністю від апелянта не надходило, колегія суддів вважає, що на підставі наведених вище положень Закону наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідачів 4 000 гривень витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 137, 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 серпня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 4 000 (чотири тисячі) гривень (по 2 000 гривень на кожного) витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук М.М. Якименко