Постанова 4824 № 757/7360/20-ц

справа № 757/7360/20-ц головуючий у суді І інстанції Вовк С.В. провадження № 22-ц/824/9208/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» про захист прав споживачів та повернення грошових коштів, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва із позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (далі - ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада»)на її користь грошові кошти у розмірі 28 966 грн 96 коп., інфляційні втрати 1 610 грн 71 коп., 3 % річних - 922 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. З 01 січня 2017 року по 01 січня 2020 року позивач сплачувала рахунки за комунальні послуги на загальну суму 28 966 грн 96 коп. на користь ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада», яке ніколи ці послуги не надавало та з яким позивач не має договірних відносин. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада»про захист прав споживачів та повернення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 5 416 грн 44 коп. Стягнуто з ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» у дохід Держави суму у розмірі 2 102 грн. Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території і вивезення твердих побутових відходів будинку АДРЕСА_1 надаються ТОВ «Рада 1», проте квитанції про їх оплату надходили позивачу від ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада», з яким у позивача відсутні договірні відносини. Позивачем підтверджено квитанціями, які містять відбиток штампу банківської установи про проведення платежу, сплату на корить ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» грошових коштів на загальну суму 5 416 грн. 44 коп., тому у межах такої суми судом задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року у частині стягнутої суми грошових коштів та стягнути з ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» на її користь суму у розмірі 28 973 грн 10 коп. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції досліджена лише частина квитанцій, наданих позивачем на підтвердження сплати грошових коштів на користь відповідача, на яких був наявний відбиток штампу банківської установи про проведення платежу. Позивачем було надано суду лише копії квитанцій, оригінали яких містять відбиток банківської установи про проведення платежу, але у зв`язку із розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, позивач була позбавлена права надати суду оригінали таких квитанцій. Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти за період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2020 року на загальну суму 28 973 грн. 10 коп. і позивач готова надати суду апеляційної інстанції квитанції на підтвердження сплати із відповідними доказами про дійсність проведення платежів. ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» також подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування усіх фактичних обставин та без належної оціни наданих доказів. ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 1» організацією, що виставляє рахунки та квитанції на оплату послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 відповідно до довіреностей від 28 серпня 2016 року № 416/01 та від 01 жовтня 2019 року № 07/20. Указані обставини спростовують висновки суду про отримання грошових коштів відповідачем від ОСОБА_1 без достатніх правових підстав. Сплата послуг за утримання будинку та прибудинкової території на користь ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» є правом, а не обов`язком мешканців указаного будинку, які також не позбавлені права оплачувати за надані послуги безпосередньо на рахунок ТОВ «Рада 1». Відповідач не має договірних відносин з позивачем, а є лише довіреною особою ТОВ «Рада 1» щодо отримання грошових коштів від споживачів послуг та інших відповідно до довіреностей, що не є заміною кредитора у зобов`язанні. Одночасно відповідачем заявлене клопотання у порядку частини 8 статті 83 ЦПК України про прийняття апеляційним судом доказів, які мають значення для вирішення справи, а саме: довіреність від 28 серпня 2016 року № 416/01, довіреність від 01 жовтня 2019 року № 07/20, договір доручення від 01 жовтня 2019 року № 01/01/10/19/Р1. Клопотання мотивоване тим, що копія позову з додатками та судові повістки надсилалися відповідачу поштовим зв`язком на адресу, яка зазначена у відомостях ЄДРПОУ, однак відповідач вибув з указаної адреси, про що зазначено у довідці форми № 20 ПАТ «Укрпошта», тому відповідач не мав можливості своєчасно дізнатися про існування пред`явленого позову та вчасно надати відзив та докази. Від позивача ОСОБА_1 до апеляційного суду також надійшло клопотання про долучення доказів про дійсність проведення платежів на користь відповідача на загальну суму 28 973 грн. 10 коп. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивачем було надано суду лише копії квитанцій, оригінали яких містять відбиток банківської установи про проведення платежу, але у зв`язку із розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, позивач була позбавлена права надати суду оригінали таких квитанцій. Позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти за період з 01 січня 2017 року по 01 січня 2020 року на загальну суму 28 973 грн. 10 коп. Розглянувши подані клопотання, колегія апеляційного суду враховує таке. Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. З матеріалів цивільної справи вбачається, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, докази отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками та ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз`яснено його процесуальні права та визначено строк для подачі відзиву на позов та доказів, у матеріалах відсутні, оскільки конверти повернулися з відміткою про те, що адресат (відповідач) вибув із зазначеної адреси ( вул. Старонаводницька, 13, м. Київ ). У зв`язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття доказів, поданих сторонами у справі. Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона зазначила про те, що відповідач в апеляційній скарзі підтвердив відсутність між ними договірних відносин, а також підтвердив ненадання ним особисто послуг щодо утримання будинку та прибудинкової території, вивезення твердих побутових відходів та організації пропускного режиму. Відповідачем не надано доказів на підтвердження укладення з ТОВ «Рада 1» договорів, за якими позивач повідомлена та погоджується на сплату рахунків, виставлених відповідачем. ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» надало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому воно посилається на те, що є уповноваженою особою ТОВ «Рада 1», яка виставляє рахунки та квитанції на оплату послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 на підставі довіреності, яка складена відповідно до законодавства правосуб`єктними особами, що спростовує висновки суду першої інстанції про отримання грошових коштів без достатніх правових підстав. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рада 1» на підставі довіреності від 28 серпня 2016 року № 416/01 уповноважило ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» від імені товариства: виставляти рахунки та квитанції на оплату послуг; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; надавати доручення банку про перерахування грошових коштів; виконувати всі інші дії, які необхідні для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю та договором. Строк дії довіреності: три роки (а. с. 57). ТОВ «Рада 1» на підставі довіреності від 01 жовтня 2019 року № 07/20 уповноважило ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» від імені товариства здійснювати ті ж самі дії як і в попередній довіреності. Строк дії довіреності: три роки (а. с. 58). 01 жовтня 2019 року між ТОВ «Рада 1» (довіритель) та ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» (повірений) укладений договір доручення № 01/01/10/19/Р1 (надалі по тексту - договір) (а. с. 59). Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: виставляти від імені довірителя рахунки та квитанції на оплату послуг споживачами; отримувати грошові кошти від споживачів послуг; ініціювати переказ грошових коштів, отриманих від споживачів, на рахунки одержувачів; укладати правочини (договори) з банками про розрахункове обслуговування споживачів: укладати правочини (договори) з еквайринговими установами про надання послуг технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків споживачів за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та з іншими установами про здійснення прийому платежів від споживачів через мережу Інтернет. Довіритель у разі необхідності здійснення платежів за рахунок грошових коштів, які отримані від споживачів, надає повіреному завдання, в якому зазначає одержувача, розмір грошових коштів, які необхідно сплатити одержувачу та його реквізити (п. 4.5 договору). Тобто, за умовами указаного договору визначено, що ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» виступає посередником з питання щодо оплати споживачами за послуги, надані ТОВ «Рада 1». Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10 січня 2018 року (а. с. 5). В рахунок оплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму позивач сплатила на користь ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» 5 416 грн 44 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями (а. с. 16-24). Відповідно до листа ТОВ «Рада 1» № 5 саме це товариство є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму у будинку АДРЕСА_1 . Так дійсно між ТОВ «Рада 1» та ОСОБА_1 не укладено договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, але відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2017 року у справі № 6-59цс13 споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Також ОСОБА_1 запропоновано укласти договір про надання указаних послуг. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як на підставу для стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів посилалася на статтю 526 ЦК України, статтю 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також на те, що відповідач не є виконавцем комунальних послуг. Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, які регулюються, зокрема, Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (надалі по тексту - Закон). Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини 2 статті 7 Закону). Висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, роз`яснено, що хоч у частині першій статті 19 Закону і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16). Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Виконавцем комунальних послуг щодо з утримання будинку та прибудинкової території, організації пропускного режиму будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Рада 1». ОСОБА_1 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг, які надає ТОВ «Рада 1». ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» є уповноваженою ТОВ «Рада 1» особою на здійснення дій щодо виставлення рахунків та квитанції на оплату послуг, а також отримання грошових коштів від споживачів, що підтверджується наданими відповідачем довіреностями та договором доручення. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, застосував до спірних правовідносин норми статті 1212 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження манна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівні закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У цій справі грошові кошти сплачені позивачем за послуги, якими вона фактично користувалася, на користь відповідача, який відповідно до наданих суду апеляційної інстанції доказів уповноважений виконавцем комунальних послуг на виставлення рахунків та отримання грошових коштів від споживачів, отже такі набуті відповідачем на правовій підставі, що унеможливлює застосування до спірних відносин норм статті 1212 ЦК України. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач звільнена від сплати судового збору у силу вимог частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з частиною 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада», то сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 153 грн належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» про захист прав споживачів та повернення грошових коштів залишити без задоволення. Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-обчислювальний центр «Рада» при подачі апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко Л.П. Сушко