Постанова Київський апеляційний суд № 373/546/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ======================================================================= Справа №373/546/21 Головуючий у І інстанції Рева О.І. Провадження №22-ц/824/14937/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві за апеляційною скаргою Переяславської міської ради на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переяславської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником автомобіля марки «JEEP» реєстраційний номер НОМЕР_1 . 18 лютого 2021 року близько 10.45 год, керуючи своїм автомобілем та рухаючись по вулиці Героїв Дніпра поблизу будівлі №32 в м. Переяславі Київської області він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. В результаті зіткнення із транспортним засобом марки «ЛАЗ-695Н», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. На місце дорожньо-транспортної пригоди були викликані працівники відділу поліції № 1 Бориспільського районного управління поліції ГУНП в Київській області, якими були складені схема ДТП, протоколи огляду транспортних засобів. Також на обох водіїв складені протоколи про адміністративні правопорушення про порушення п. 13.3 ПДР України. Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року (справа № 373/265/21) провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрите в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. З урахуванням обставин, які були досліджені в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало недотримання відповідною службою правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю відповідно до положень Закону України «Про автомобільні дороги», він має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг. Відповідно до звіту № 15/07.03.21 про оцінку вартості матеріального збитку від 30 березня 2021 року вартість матеріального збитку становить 52 710, 54 грн. Послуги по визначенню матеріального збитку становлять 2 700,00 грн. На підставі викладеного в позові, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 55410 грн. 54 коп. матеріальної шкоди та вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Переяславської міської ради на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 55 410 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста десять) гривень 54 коп. та судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Переяславська міська рада подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не було надано доказів, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, а також не було надано доказів того, що саме відповідач є завдавачем шкоди або ж особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Також скаржник зазначає, що постанова Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року не є належним доказом на підтвердження вини відповідача у завданні шкоди, оскільки у справі про адміністративне правопорушення не призначалась комплексна судова транспортно-трасологічна та авто-технічна експертиза, а тому суд був позбавлений можливості робити висновки щодо вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді. Окрім того, у вказаній постанові судом не було вказано, які саме відповідні служби не дотримались вимог Правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів. Наведене постанова суду не оскаржувалась Переяславською міською радою, оскільки остання не є суб`єктом оскарження, у відповідності до положень КУпАП. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, Переяславська міська рада просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суду були надані належні та допустимі докази на підтвердження завдання майнової шкоди. Окрім того, дорожньо-транспортна пригода сталась в зимовий період, при наявності снігу на дорозі та ожеледі, в результаті чого два транспортні засоби не могли роз`їхатись. Позивач не відповідає за дії та бездіяльність представників поліції, які не склали протокол про адміністративне правопорушення на відповідні служби, окрім того наявність такого протоколу не є обов`язковою при зверненні до суду з позовом в порядку цивільного судочинства. На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_1 просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням такого. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником автомобіля марки «JEEP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . 18 лютого 2021 року о 10.45 год в м. Переяславі Київської області по вулиці Героїв Дніпра, 32 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «JEEP», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «ЛАЗ-695Н», реєстраційний номер НОМЕР_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місце дорожньо-транспортної були викликані співробітники патрульної поліції, які зафіксували обставини дорожньо-транспортної пригоди та склали відносно водіїв протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП про порушення п. 13.3 ПДР України. Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року (справа № 373/265/21) провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрите в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судом при вивченні протоколів огляду транспортних засобів та схем ДТП, з урахуванням розташування транспортних засобів, відсутності відображення гальмівного шляху встановлено, що механічні пошкодження на транспортних засобах, враховуючи їх характер та локалізацію, виникли саме при обставинах на які вказують ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: наявність криги, якою було вкрито дорожнє покриття. Зазначені обставини також підтверджені відеозаписом з відеореєстратора з фіксацією обставин ДТП. Відео переглянуте в судовому засіданні, та повністю підтверджує обставини на які вказує позивач. Зокрема, вбачається прямолінійність руху обох транспортних засобів в межах своєї смуги руху та занос у ліву сторону автобуса марки «ЛАЗ-695Н», реєстраційний номер НОМЕР_2 під час виконання маневру заїзду в заїзний карман до автобусної зупинки. Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2021 року (справа № 373/265/21) було виправлено описку щодо зазначення реєстраційного номера автомобіля «JEEP», що належить позивачу. Відповідно до звіту № 15/07.03.21 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «JEEP», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 30 березня 2021 року, вартість матеріального збитку становить 52 710,54 грн. За проведення визначення вартості матеріального збитку позивачем сплачено 2 700,00 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу автомобіль отримав ушкодження в результаті механічної дії двох транспортних засобів, передумовою якої стало незадовільне дорожнього покриття, яке було вкрите кригою та рихлим снігом. Це є наслідком неналежного утримання вулично-дорожньої мережі, що здійснюється відповідним органом місцевого самоврядування, в даному випадку Переяславською міською радою у віданні якої вона знаходиться. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з такого. Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання автомобільних доріг в безпечному для дорожнього руху стані; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього рух; термінове усунення пошкоджень на автодорогах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; компенсація за рішенням судових органів витрат власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Відповідно до ст. 11 Закону «Про автомобільні дороги» основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування, серед іншого, є: розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками/навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; завчасне оповіщення користувачів автомобільних доріг про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів. Саме орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, серед іншого, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; а також за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом (ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги»). Відповідно до ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини. Пункт 11 Постанови КМ України від 30 березня 1994 р. №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» визначає, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Згідно пункту 11 Єдиних правил власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначати їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями; зобов`язані виявляти аварійно-небезпечні ділянки дорожніх об`єктів та здійснювати заходи для усунення причин і умов, що призводять до скоєння ДТП; зобов`язані відшкодовувати в установленому законом порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталися внаслідок незадовільного утримання автодоріг. Контроль за дотриманням Єдиних правил дорожньо-експлуатаційними організаціями та користувачами дорожніх об`єктів здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами (пункт 10). Відповідно до пункту 38 Єдиних правил основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників вимогам ДСТУ 3587-97. Пунктом 3 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» встановлено, що в період експлуатації автомобільні дороги повинні підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках виявлення будь-яких відхилень від вимог вказаного стандарту повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості. Згідно пунктів 3.1.1 та 3.1.2 ДСТУ 3587-97 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранично допустимі розміри пошкоджень в осінній та весняний періоди складають 1.5 кв.м. на 100000 кв. м. дорожнього покриття, а гранична глибина окремих просідань чи вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І III категорій. Всі пошкодження, осідання, вибоїни, ями чи напливи в осінній та весняний періоди повинні бути ліквідовані в термін не більше п`яти діб, а для цього згідно примітки до пункту 3.1.1 ДСТУ 3587-97 дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані щодекадно перевіряти стан покриття проїзної частини автодоріг, які вони обслуговують. Відповідно до пунктів 1.1 та 1.3 ДСТУ 3587-97 поширюється на всі автомобільні дороги, а його вимоги є обов`язковими. Пунктами п.3.1.17, 3.1.18. ДСТУ 3587-97 передбачено, що роботи з усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах повинні проводитися у такій послідовності: наземні пішохідні переходи, затяжні підйоми і спуски, криві малого радіуса або їх сполучення в плані і поздовжньому профілі, ділянки доріг з незабезпеченою видимістю у плані та поздовжньому профілі, штучні споруди із звуженою проїзною частиною, криві в плані з відсутністю віражу, майданчики зупинок маршрутних транспортних засобів, майданчики для короткочасної зупинки маршрутних транспортних засобів, що безпосередньо прилягають до проїзної частини доріг, місця злиття, переплетення і розгалуження транспортних потоків; інші ділянки доріг державного значення. Усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20). Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вини відповідача у справі, окрім копії постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року та копії відеозапису з відео реєстратора позивача не було надано будь-яких інших доказів, на підставі яких у суду була реальна можливість встановити вину відповідача у завданні позивачу майнових збитків та причинно-наслідковий зв`язок. Наявність вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, що сталась через неналежне утримання вулиці може бути підтверджено виключно висновком дорожньо-технічної та авто технічної експертизи, яка у даній справі не судом не призначалась, як і не роз`яснювалось учасникам справи право на заявлення такого клопотання щодо призначення судової експертизи. За таких обставин, суд першої інстанції, не дослідивши усіх необхідних доказів для встановлення винної особи у вчиненні ДТП, прийшов до передчасного висновку про достатність доказів для встановлення винної особи у вчиненні ДТП. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволені судом в повному обсязі, то з позивача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1362 грн., який був сплачений відповідачем за звернення до суду з апеляційною скаргою. Керуючись ст.ст. 80, 82, 367, 369, 374, 376 України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Переяславської міської ради задовольнити. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Переяславської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Переяславської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Переяславської міської ради судовий збір у розмірі 1362 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Реквізити сторін: позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; відповідач: Переяславська міська рада, зареєстроване місце знаходження: вул. Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав, Київська обл., 08400, код ЄДРПОУ 04054987. Суддя-доповідач Судді: