Постанова 4852 № 160/2250/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/2250/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання діяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та нечинним рішення від 17.03.20 вих. 1145 Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради; - визнати діяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради протиправною та зобов`язати вжити заходи для забезпечення фундаментального права на соціальну допомогу, якою буде забезпечено для ОСОБА_1 рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму відповідно до правової позиції ст. 46, 48, 92 Конституції України, згідно заяви від 17.02.20 вх. № 256 та зазначити закон вимоги якого порушено ним відповідно до ст. 249 КАСУ. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення його недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення адміністративного позову без руху шляхом надання до суду: - позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме виклавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви, в тому числі процесуальних заяв/клопотань (у разі їх наявності) з дотриманням порядку їх подання та оформлення; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначивши відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; - додання та/або зазначення доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідній кількості та оформлені, засвідчені належним чином; - документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 908,00 грн.; - документу (належно засвідченої копії), що посвідчує особу позивача та підтверджує його адміністративну процесуальну дієздатність позивача. - клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску. На виконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху ОСОБА_1 подав заяву про відкриття провадження по справі після усунення недоліків, в якій просить вважати виконаними вимоги ухвали від 18.02.2021, звільнити від сплати судового збору у зв`язку тим, що позивач є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом, який менше рівня прожиткового мінімуму та поновити строк звернення до суду. До заяви долучено довідку Тернівського УПСЗН м. Кривого рогу № 2578 від 16.03.2021 про отримання компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні. Також суд зазначив, що позивачем не виконані вимоги ухвали про надання позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не викладено зміст позовних вимог і обставин, якими обґрунтовує свої вимоги. Крім того, не додано та не зазначено доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідній кількості та засвідчених належним чином. Крім цього, позивач не надав належним чином завірену копію паспорту або будь-якого іншого документу, що посвідчує особу та підтверджує її адміністративну процесуальну дієздатність. Також позивачем не надано власного письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також суд першої інстанції зазначив, що у заяві від 09.04.2021 позивач надає пояснення стосовно пропущеного строку, які аналогічні до тих, що були викладені ним при поданні позовної заяви, проте доказів поважності пропуску строку не надає. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно зі ст. 315 КАС України. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема апелянт зазначає, що є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом, менше рівня прожиткового мінімуму, тому судовий збір не сплачується. Апелянт зазначає про неправильність, неповноту дослідження доказів та встановлення обставин у справі, оскільки існують достатні підстави для звільнення від сплати судового збору. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, суд першої інстанції вказав на необхідність надання належним чином завіреної копії паспорту або будь-якого іншого документу, що посвідчує особу позивача та підтверджує її адміністративну процесуальну дієздатність. З приводу зазначеної вимоги суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Згідно з частиною 2 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги, що пред`являються до змісту позовної заяви. Документи, що додаються до позовної заяви, визначені статтею 161 КАС України. Перелік таких документів є вичерпним і положення вказаної статті не покладають на позивачів (фізичних осіб) обов`язку додавати до позовної заяви документи на підтвердження їх адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача). З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов у даній справі поданий позивачем особисто. При цьому характер спірних правовідносин дає можливість встановити, що позов поданий повнолітньою особою. Крім того за приписами частини 1 статті 202 КАС України головуючий у судовому засіданні встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників. Аналіз наведеної норми процесуального права дає можливість дійти висновку, що встановлення особи учасників справи на підставі законодавчо визначених документів (зокрема, паспорту громадянина), здійснюється судом безпосередньо у судовому засіданні, а не на стадії відкриття провадження у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що неподання позивачем на вимогу суду копії паспорту не може бути підставою для повернення позову. Також необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо не надання ОСОБА_1 власного письмового підтвердження про не подання іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, адже у заяві від 05.04.2021, яка подана на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху від 18.02.2021 та надійшла до суду 09.04.2021, ОСОБА_1 зазначив: «мною не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав» (а.с. 12 зворотній бік). Стосовно висновків суду першої інстанції щодо невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали про надання позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не викладення змісту позовних вимог і обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що поданий адміністративний позов містить позовні вимоги, а також обґрунтування останніх. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії прийняття рішення щодо відкриття провадження суд позбавлений можливості встановити достатність доводів та обґрунтувань, зазначених позивачем у позовній заяві. З`ясування обґрунтованості та доведеності викладених позовних вимог здійснюється судом під час розгляду справи, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Щодо висновків суду першої інстанції про не зазначення ОСОБА_1 доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у відповідній кількості та засвідчених належним чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту наведеної норми суд апеляційної інстанції також доходить висновку, що належність, допустимість, достовірність, достатність доказів суд, що розглядає справу, суд може встановити на стадії розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. Крім того суд звертає увагу, що частиною 3 вказаної статті встановлено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд необмежений щодо збору та витребування доказів після відкриття провадження у справі, а тому повернення адміністративного позову з підстав ненадання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є неправомірним. Щодо висновків суду про неподання ОСОБА_1 доказів пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що у заяві ОСОБА_1 від 05.04.2021, яка подана на виконання вимог ухвали про залишення без руху від 18.02.2021 та надійшла до суду 09.04.2021, ОСОБА_1 надає пояснення щодо пропуску строку звернення до суду та клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом. Судом першої інстанції не надано оцінки письмовим поясненням позивача щодо пропуску строку. Висновки суду, що вказані пояснення є аналогічними до тих, що були викладенні ним при поданні позовної заяви, не звільняють суд від обов`язку вирішити питання щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом. Судом першої інстанції питання про поновлення або відмову у поновленні строку зверненні до суду не вирішено, не досліджено обставини, зазначені позивачем в заяві про поновлення строку, тобто судом не надано їм належну правову оцінку. Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір». Частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Також суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору. На підтвердження обставин неможливості сплати судового збору ОСОБА_1 надавалися довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг про отримання компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи. Жодних інших належних доказів неможливості сплати судового збору позивачем до суду не надано, матеріали адміністративної справи не містять. Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем довідки є недостатніми для визначення річного доходу позивача. Крім того позивачем жодним чином не спростовано можливості сплати судового збору з інших джерел. Отримання будь-якої інформації та встановлення обставин щодо матеріального становища позивача шляхом направлення запитів тощо, не є обов`язком суду. Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 215/3553/17. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Проте позивачем не доведено обставини, зазначені останнім у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а тому таке клопотання обґрунтовано залишено без задоволення судом першої інстанції. Не виконання ухвали суду в частині сплати судового збору є самостійною та достатньою підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 . Натомість інші висновки суду не ґрунтуються на нормах КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів її прийняття як така, що ухвалена з неправильним застосуванням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року в адміністративній справі № 160/2250/21 змінити щодо мотивів її прийняття. В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року в адміністративній справі № 160/2250/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 16 листопада 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 16 листопада 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова