Ухвала КЦС ВС № 748/688/21

Ухвала 12 листопада 2021 року м. Київ справа № 748/688/21 провадження № 61-18142ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2020 року за період з 31 березня 2020 року по 31 січня 2021 року у розмірі 23 381, 77 грн. Заочним рішенням Чернігівського районного суду від 12 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 31 березня 2020 року по 31 січня 2021 року в сумі 7 159, 32 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору. 04 листопада 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 31 березня 2020 року по 31 січня 2021 року у сумі 23 381, 77 грн. Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, дотримання розумних строків розгляду справи, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Отже, справа про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Заявниця у касаційній скарзі вказала, що справа має для неї виняткове значення, а тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Також заявниця зазначила, що справа має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд, дослідивши доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з встановленим судами розміром неустойки (пені), мотиви й зміст оскаржених судових рішень, якими на підставі встановлених у конкретній справі обставин частково задоволено позов на суму 7 159, 32 грн, з таким твердженням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погоджується і не знаходить ознак винятковості цієї справи для особи, яка подала касаційну скаргу. Фундаментального значення результатів розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики не виявлено. Розмір пені за прострочення сплати аліментів, з яким не погоджується заявниця, визначений судами, виходячи з обставин конкретної справи та враховуючи часткову несвоєчасну сплату аліментів відповідачем. Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович