Ухвала КЦС ВС № 215/7079/20

Ухвала 01 листопада 2021 року м. Київ справа № 215/7079/20 провадження № 61-17114ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЖЕК Оселя» про визнання суми сплачених коштів переплатою і зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Привтаного підприємства «ЖЕК «Оселя» (далі - ПП «ЖЕК «Оселя»), в якому просив суд визнати суму коштів у розмірі 7 969,26 грн, як передплату, здійснену ним за договором від 26 липня 2012 року про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, що укладений між сторонами, та зобов`язати відповідача зарахувати у суму майбутніх платежів, починаючи з 01 грудня 2020 року, за договором про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій від 26 липня 2012 року, що укладений між сторонами, суму переплати у розмірі 7 969,26 грн, яка виникла станом на 14 грудня 2020 року. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернівського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року - без змін. У жовтні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, а також через електронну пошту надійшли касаційні скарги ОСОБА_1 , в яких заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ця справа є справою про захист прав споживачів. Ціна позову у справі становить 7 969,26 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*250=567 500 грн). Отже, зазначена справа як справа про захист прав споживачів з відповідною ціною позову є малозначною відповідно до вимог закону. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. У касаційних скаргах заявник посилається на те, що справа має виняткове значення для нього, як для учасника справи, що подає касаційну скаргу, і що він позбавлений можливості спростувати обставини недоведеності позивачем переплати в сумі 7 969,26 грн при розгляді іншої справи. Проте такі доводи не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. У цій справі у позові відмовлено з мотивів його недоведеності, заявник не погоджується зі встановленими обставинами, а тому незгода із судовими рішеннями, з урахуванням порівняно незначної ціни позову, не свідчить, що справа має виняткове значення для учасника справи. Також не заслуговують на увагу й посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини справи, встановлені оскаржуваними рішеннями при розгляді справи іншої справи. Так, заявник не конкретизував які обставини він позбавлений спростувати, не зазначив про наявність такої справи, предмету спору в іншій справі, а тому його посилання на наявність підстав для відкриття касаційного провадження за підпунктом «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованим. Отже, доводи заявника про наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не заслуговують на увагу. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційні скарги на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ЖЕК Оселя» про визнання суми сплачених коштів переплатою і зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний