Постанова 4873 № 910/17737/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/17737/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Тарасенко К.В. Іоннікової І.А. Секретар судового засідання: Безрадна А.Л. За участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 року у справі №910/17737/20, суддя Князьков В.В., повний текст складено 06.05.2021 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Айбокс", третя особа ПАТ "Дельта банк", про стягнення 163 943 702,60 грн За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі - відповідач/ТОВ "Айбокс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (далі - третя особа/ПАТ "Дельта банк") про стягнення 163 943 702,60 грн, з яких основний борг в сумі 74 829 150,72 грн, інфляційні втрати в сумі 76 161 109,60 грн та 3% річних в розмірі 12 953 441,88 грн. Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок списання ПАТ "Дельта Банк" з рахунку ОСОБА_1 , як поручителя ТОВ "Айбокс", грошових коштів в сумі 4 157 175,04 дол. США, що еквівалентно 74 289 150,72 грн, в рахунок погашення заборгованості відповідача за Договором кредитної лінії №НКЛ-200259 від 13.09.2013, до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, перейшли права кредитора у кредитному зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/17737/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Місцевий господарський суд зазначив, що огляду на п. 2.1. договору поруки №П-2002859-6 від 25.06.2014 та на встановлені в межах справи №910/3896/17 обставини погашення поручителем частини заборгованості позичальника за кредитним договором №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 шляхом реалізації банком права на договірне списання грошових коштів в сумі 4 157 175,04 дол. США (згідно курсу Національного банку України станом на момент списання становило 74 829 150,72 грн) з рахунку ОСОБА_1 до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором до ТОВ "Айбокс" в межах частини обов`язку, що виконана поручителем, тому наявні правові підстави для стягнення основного боргу в сумі 74 829 150,72 грн. Водночас, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі № 910/17737/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі; стягнути з ТОВ "Айбокс" на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 163 943 702,20 грн, що складається з: 74 829 150,72 грн - основного боргу, 76 161 109,60 грн - інфляційних витрат та 12 953 441,88 грн - три процентів річних; покласти судові витрати за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на ТОВ "Айбокс". Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема,- ст.ст. 256, 257, 261, 267, 512, 556 Цивільного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному не з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності про який було заявлено відповідачем у справі залишив поза увагою той факт, що Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17.11.2016 року у справі №756/9470/16-ц за позовом АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та за участю третьої особи на стороні відповідача - ТОВ «Айбокс» про визнання договору недійсним, позов АТ «Дельта Банк» задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір поруки № П- 2002859-6 від 25ю06.2014, укладений між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 та визнано відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 укладеним між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Айбокс», яке виникло на підставі договору поруки №П-2002859-6 від 25.06.2014, укладеного АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2017 заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.11.2016 у справі №756/9470-16-ц без змін. Заявник апеляційної скарги зазначає, що у подальшому Постановою Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №756/9470-16 заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2017 скасовано у задоволені позовних вимог АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки та визнання відсутнім права вимоги відмовлено. За твердження скаржника, з врахуванням розгляду цивільної справи №756/9470-16 ОСОБА_1 набув права подання позову у цій справі лише з 14.08.2019, що не було враховано місцевим господарським судом. Також скаржник вважає, що після переривання строк позовної давності починає свій перебіг у 2018 році, тобто, після закінчення розгляду справи №910/3896/17. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 07.07.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/17737/20- без змін. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Відзив на апеляційну скаргу від третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що третя особи не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання третьою особою відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/17737/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі № 910/17737/20 - залишено без руху. 17.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17737/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 розгляд справи відкладено на 14.09.2021. Проте у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. (головуючий суддя (доповідач)) у відпустці, судове засідання, призначене на 14.09.2021, не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 у справі №910/17737/20 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 призначено на 19.10.2019. Розгляд апеляційним господарським судом клопотань 19.10.2021 від представника позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник скаржника - адвокат Гук О.О. не має можливості бути присутнім у даному судовому засіданні, у зв`язку зі зайнятістю даного представника у іншому судовому засіданні в Бориспільському міськрайонному суді Київської області. Згідно із ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах від 22.06.2021, 20.07.2021 та від 20.09.2021 Північного апеляційного господарського суду. При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в апеляційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи. До того ж, про наявність у скаржника додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, суду апеляційної інстанції не повідомлялося. Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представника скаржника у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, а тому суд дійшов висновку, що заявлене представником скаржника - адвокат Гук О.О. клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги - задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представника скаржника в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Явка учасників справи У судове засідання 19.10.2021 з`явилися представник відповідача. Позивач у судове засідання 19.10.2021 не з`явився про те, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом апеляційної інстанції за результатами розгляду даного клопотання було відмовлено у заявленому представником скаржника - адвокат Гук О.О. клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Третя особа у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від третьої особи через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що позивач та третя особа були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача та третьої особи. Позиція представників сторін у справі У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечував з підстав, викладений у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/17737/20 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 13.09.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ТОВ "Айбокс" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2002859, у відповідності до п.1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Згідно з п. 1.1.1 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо "транш", а у сукупності - "транші", на умовах визначених цим договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 64 000 000 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 16% річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12.09.2016. Повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості, вказаного в п.п. 1.1.1 цього договору (п. 1.1.2). У разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п.п. 1.1.1. цього договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 23% річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування Кредитом є заздалегідь погодженим (п. 1.1.3). На виконання п. 1.3 кредитного договору №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 було укладено договори, які забезпечують його виконання, зокрема, договір поруки №П-2002859-6 (далі - Договір поруки) укладений 25.06.2014 між ПАТ "Дельта Банк", як кредитором і ОСОБА_1 , як поручителем, відповідно до п.п. 1.1. якого поруки поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ "Айбокс" (позичальником) зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859, що укладений 13 вересня 2013 року між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язався повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 64 000 000,00 грн зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до договору кредиту, що укладені на дату укладання цього договору та/або можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 вересня 2016 року включно або в термін, що вказаний в пункті 1.1 договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги. У разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у кредитора в сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між позичальником та кредитором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повного виконання будь-яких зобов`язань поручителя перед кредитором за цим договором. При цьому сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення поручителя та/або позичальника в будь-якій формі (п. 1.3. договору поруки). Положеннями п. 2.1. Договору поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов`язання складає: погасити основну суму заборгованості за договором кредиту в сумах та в терміни, зазначені в договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені договором кредиту; сплатити інші витрати, пов`язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відповідальність поручителя за цим договором не розповсюджується на будь-яке інше майно, в тому числі на кошти поручителя, які знаходяться на рахунках в інших банківських установах. За умовами п.3.1.1 Договору поруки поручитель зобов`язаний протягом одного банківського дня, від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунки кредитора, зазначені в такій вимозі. Поручитель має право зворотної вимоги до позичальника в межах суми виконаного ним зобов`язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов`язанням ( п. 3.2.1. Договору поруки). Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. договору поруки встановлено, що кредитор має право у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України. Договір набирає чинності з дати його укладання. Дія договору припиняється на підставах передбачених чинним законодавством, але не пізніше 12.09.2026 (п.6.4 Договору поруки). Місцевим господарським судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3896/17 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ "Айбокс" про стягнення 229 840 650,69 грн, з яких: 64 000 000,00 грн заборгованості за кредитом; 8 690 552,29 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 913 706,71 грн трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 34 314 520,59 грн заборгованості по процентам, 1 472 227,29 грн пені за несвоєчасне повернення процентів; 147 732,69 грн трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 3 257 600,00 грн штрафу - за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 (1 127 963 39,57 грн.); 80 000 000,00 грн заборгованості за кредитом; 3 900 860,26 грн пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 378 581,63 грн трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 31 105 753,43 грн заборгованості по процентам, 1 444 216,11 грн пені за несвоєчасне повернення процентів; 142 899,69 грн трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 72 000,00 грн штрафу - за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014 (117 044 311,12 грн). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 та договору кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014. Місцевим господарським судом встановлено та убачається із матеріалів справи, що: - рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/3896/17 позов задоволено повністю. Суд визнав, що оскільки ряд договорів поруки, якими забезпечувалось виконання відповідачем його зобов`язань за спірними договорами кредитної лінії, є нікчемними з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то за встановленої наявності у відповідача перед позивачем заборгованості: за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013, та за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014 у зазначених розмірах, позов підлягає задоволенню. - постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 по справі №910/3896/17 рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Айбокс" на користь ПАТ "Дельта Банк" 1 125 959,47 грн. заборгованості за кредитом, 413 180,86 грн. процентів за користування кредитом, 152 832,54 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 16 102,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. - постановою від 12.04.2018 Верховного Суду постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі Господарського суду міста Києва № 910/3896/17 залишено без змін. У вказаному вище судовому рішенні встановлено, що банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитними договорами, зокрема, надав кредити у розмірі 64 000 000,00 грн. та 80 000 000,00 грн. Одночасно, в межах вказаної справи судом було встановлено, в тому числі, що на підставі умов договору поруки № П-2002859-6 від 25.06.2014 року, 04.02.2015 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з рахунку поручителя ОСОБА_1 були списані грошові кошти у сумі 4 157 175,04 дол. США (згідно курсу Національного банку України становило 74 829 150,72 грн) в рахунок погашення кредиту за договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від 13.09.2013, внаслідок чого відбулось частково погашення заборгованості за відповідним договором. Судом встановлено, що за наслідками часткового припинення зобов`язання шляхом погашення суми заборгованості поручителем, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" підлягає стягненню сума основної заборгованості за договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 у розмірі 1 125 959,47 грн, проценти за користування кредитними коштами за період з 04.02.2015 по 05.03.2017 у розмірі 413 180,86 грн (до 12.09.2016 - 16%, після - 23%), пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.09.2016 по 05.03.2017 у розмірі 152 832,54 грн, три проценти річних від суми простроченого тіла кредиту за період з 13.09.2016 по 05.03.2017 у розмірі 16 102,76 грн. Листом №2/01-17/1360/3 від 04.02.2015 банком було повідомлено поручителя про списання грошових коштів в сумі 4 157 175,04 дол. США в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" за договором кредитної лінії №HKЛ-2002859 від 13.09.2013. З огляду на погашення заборгованості ТОВ "Айбокс" за забезпеченим зобов`язанням, на думку позивача, до ОСОБА_1 перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні в межах частини обов`язку, що виконана поручителем. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України). Як убачається з матеріалів справи, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Дельта Банк» договір є договором поруки. За договором відповідно до ст. 553 ЦК України поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 ЦК України). Згідно зі ст.ст. 512, 556 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. З урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов`язанні. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, у даному випадку має місце суброгація, тобто, за наслідками виконання поручителем обов`язку боржника перед кредитором лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. Кріт того, слід звернути увагу на те, що за приписами ч.3 ст.556 Цивільного кодексу України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Так, п. 3.2.1. Договору поруки унормовано, що поручитель має право зворотної вимоги до позичальника в межах суми виконаного ним зобов`язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов`язанням. Враховуючи наведене та з огляду на встановлені в межах справи №910/3896/17 обставини погашення поручителем частини заборгованості позичальника за кредитним договором №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 шляхом реалізації банком права на договірне списання грошових коштів в сумі 4 157 175,04 дол. США (згідно курсу Національного банку України станом на момент списання становило 74 829 150,72 грн) з рахунку ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивача перейшло право вимоги за кредитним договором до ТОВ "Айбокс" в межах частини обов`язку, що виконана поручителем. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що ОСОБА_1 до ТОВ "Айбокс" в частині стягнення основного боргу в сумі 74 829 150,72 грн є обґрунтованими. Однак, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Таке розуміння реалізації звернення до суду з заявою про сплив строку позовної давності є усталеним у судовій практиці та підтверджується висновками, що містяться в постанові Верховного Суду від 16.08.2017, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 303/238/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 360/1415/15-ц . 18.12.2020 відповідач звернувся із заявою про застосування строків позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлене ЦК на тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ). Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України). Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). Так, ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Як було встановлено вище, що з огляду на встановлені в межах справи №910/3896/17 обставини погашення поручителем частини заборгованості позичальника за кредитним договором №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 шляхом реалізації банком права на договірне списання грошових коштів в сумі 4 157 175,04 дол. США (згідно курсу Національного банку України станом на момент списання становило 74 829 150,72 грн) з рахунку ОСОБА_1 , до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" в межах частини обов`язку, що виконана поручителем. Отже, у даному випадку мала місце суброгація, тобто, за наслідками виконання поручителем обов`язку боржника перед кредитором лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Місцевим господарським судом було встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3896/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" про стягнення 229 840 650,69 грн, з яких: 64 000 000,00 грн заборгованості за кредитом; 8690552,29 грн. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 913 706,71 гр трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 34 314 520,59 грн заборгованості по процентам, 1 472 227,29 грн пені за несвоєчасне повернення процентів; 147 732,69 грн трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 3 257 600,00 грн штрафу - за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 (112 796 339,57 грн); 80000000,00 грн заборгованості за кредитом; 3 900 860,26 грн пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту; 378 581,63 грн трьох відсотків річних від суми простроченого тіла кредиту; 31 105 753,43 грн заборгованості по процентам, 1 444 216,11 грн пені за несвоєчасне повернення процентів; 142 899,69 грн трьох відсотків річних від суми прострочених процентів, 72 000,00 грн штрафу - за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014 (117 044 311,12 грн.). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 та договору кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/3896/17 позов задоволено повністю. Суд визнав, що оскільки ряд договорів поруки, якими забезпечувалось виконання відповідачем його зобов`язань за спірними договорами кредитної лінії, є нікчемними з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то за встановленої наявності у відповідача перед позивачем заборгованості: за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013, та за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859/1 від 22.05.2014 у зазначених розмірах, позов підлягає задоволенню. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 по справі №910/3896/17 рішення суду першої інстанції скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 125 959,47 грн. заборгованості за кредитом, 413 180,86 грн. процентів за користування кредитом, 152 832,54 грн. пені за прострочення погашення кредиту, 16 102,76 грн. 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом. В іншій частині позовних вимог відмовити". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. З наведеного вбачається, що кредиторські вимоги, що виникли до відповідача за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 було заявлено банком в межах позову у справі №910/3896/17. Разом з тим, місцевим господарським судом було встановлено, що за даними автоматизованої системи документообігу "Діловодство спеціалізованого суду" вказаний позов надійшов до суду 13.03.2017, що свідчить про переривання строку позовної давності для вимог кредитора до боржника (відповідача) за договором кредитної лінії № HKЛ-2002859 від 13.09.2013 у відповідності до ч.2 ст. 264 ЦК України. Отже, виходячи з приписів ст.264 ЦК України з вказаної дати перебіг строку позовної давності розпочався заново, тобто, трирічний строк закінчився 16.03.2020 (з урахуванням того, що 14.03.2020 було вихідним днем - субота). Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом 12.11.2020 (про, що свідчить штамп канцелярії Господарського суду міста Києва проставлений на титульному аркуші позовної заяви ОСОБА_1 ), тобто, з пропуском строку позовної давності. За таких обставин, з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності, позов ОСОБА_1 до ТОВ "Айбокс" про стягнення основного боргу в сумі 74 829 150,72 грн підлягає залишенню без задоволення. Також позивачем було заявлено про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). З аналізу наведеної статті вбачається, що позовна давність стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом позовної давності щодо основної вимоги. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 по справі № 910/19565/17. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу). Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 по справі №905/587/18. За таких обставин, висновки суду про відмову у позові про стягнення основної заборгованості у зв`язку з пропуском строку позовної давності унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише у разі грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.04.2021 по справі №357/6166/19. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Айбокс" в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 76 161 109,60 грн та 3% річних в розмірі 12 953 441,88 грн. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі Відповідно до положень ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. При цьому, питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Отже, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності таких умов: особа (позивач) навела поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надала суду докази, що підтверджують існування цих обставин; суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановив їх існування та дійшов висновку про їх об`єктивний характер і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права, слід виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для особи своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Однак, позивачем жодних причин пропуску строку позовної давності не наведено їх поважності та наявності підстав надання останньому судового захисту не обґрунтовано. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/1196/21 (в оскаржуваній відповідач частині), та, відповідно, апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/17737/20 покладаються на скаржника. Так, суддя Тарасенко К.В. з 22.10.2021 по 05.11.2021 перебувала у відпустці; суддя - Іоннікова І.А., з 23.10.2021 по 01.11.2021 перебувала у відпустці, головуючий суддя - Разіна Т.І. з 08.11.2021 по 12.11.2021 перебувала у відпустці. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/17737/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений та підписаний суддями - 15.11.2021 (після виходу суддів Разіної Т.І., Іоннікової І.А. та Тарасенко К.В. із відпусток). Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді К.В. Тарасенко І.А. Іоннікова