Постанова Закарпатський апеляційний суд № 298/213/20

Справа № 298/213/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 листопада 2021 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Готра Т.Ю., Мацунич М.В., з участю секретаря: Жганич К.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 298/213/20 (Головуючий: Лютянська М.С.), - В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, про усунення перешкод батьку у вихованні доньки. Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Великоберезнянським районним відділом РАЦС Великоберезнянського ГТУЮ у Закарпатській області за актовим записом №

34. За час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач належним чином виконував свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню доньки, постійно забезпечував та продовжує забезпечувати і по сьогоднішній день одягом, іграшками, продуктами харчування. Відповідач, через неприязні відносини з позивачем, навмисно відмовляється передавати його подарунки донці, почала намовляти її проти нього, перешкоджає у спілкуванні з донькою, про що свідчать неодноразові звернення у поліцію та до органу опіки та піклування. На сьогоднішній день, позивач перестала водити дитину у дошкільний заклад, щоб з нею там не зустрічався батько, перешкоджаючи її вихованню та розвитку, її природних здібностей. Його чисельні спроби вирішити питання про участь у вихованні доньки у мирний спосіб виявилися марними. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою та визначити наступний спосіб такого спілкування: - щопонеділка та щосереди з 16,30 год. до 20, 00 год. з можливістю відвідування з дитиною гуртків, навчальних занять та інших дитячих заходів; - першого та третього тижня місяця, з 10,00 год. суботи до 19,00 год. неділі з ночівлею за місцем проживання батька; - другого та четвертого тижня місяця, кожної суботи та неділі з 10,00 год. до 19,00 год. за місцем проживання батька; - чотири години в день народження дитини, державні та релігійні свята; - по одному тижню спільного відпочинку з дитиною у період зимових та літніх канікул дитини; - відвідування дитиною під час зустрічей окремого місця проживання батька, навчальних та дитячих розважальних закладів, дитячих розважальних заходів, кінотеатрів, театрів, гуртків, спортивних секцій. Рішенням Великоберезнянського районного суду від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Великоберезнянської районної державної адміністрації про усунення перешкод батьку у вихованні доньки задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено наступний спосіб такого спілкування: - дозволити спілкуватись ОСОБА_1 з донькою два рази на місяць (кожну другу суботу місяця та кожну четверту суботу місяця) з 15-ї до 18-ї години в присутності матері не по місцю проживання позивача ОСОБА_1 ; - дозволити побачення позивача ОСОБА_1 з донькою у дошкільному закладі освіти під час проведення свят, організованих вихователями або адміністрацією цього закладу. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грн. Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 14 вересня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не мав підстав не погоджуватися із висновком органу опіки та піклування від 29.04.2020 року щодо графіка і порядку зустрічей батька з донькою. Обгрунтованість цього висновку не спростована відповідачем, при цьому власне з форматом зустрічей позивач загалом погоджується, розбіжність існує фактично лише щодо можливості таких зустрічей без присутності матері дитини, проти чого заперечує відповідач. Суд першої інстанції необґрунтовано не врахував те, що короткочасні зустрічі батька з донькою без присутності матері не будуть суперечити інтересам дитини. Мати дитини не висунула та не обґрунтувала розумних заперечень, ґрунтуючись по суті лише на недопустимих у доказуванні припущеннях. Судом не встановлено об`єктивних даних і доказів щодо негативного впливу на дитину таких зустрічей із батьком, чи обґрунтованої можливості такого впливу. Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_5 , який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку. Відповідач та його представник у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи представник позивача ОСОБА_6 був належним чином повідомлений, оскільки був присутнім у попередньому судовому засіданні, де було узгоджено дату та час проведення наступного судового засідання, і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Від представника позивача адвоката Гайданка Т.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи, проте дана заява була передана головуючому судді після проголошення апеляційним судом постанови (вступна та резолютивна частини). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що що згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17 вересня 2016 року у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом №

34. З висновку комісії з питань захисту прав дитини Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, від 29.04.2020 року № 02.1-45/190 вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_4 , шляхом встановлення побачень наступним чином: - щосереди з 16,30 год.. до 18,00 год. з можливістю відвідування з дитиною гуртків, навчальних занять та інших дитячих заходів в присутності матері; - перша субота місяця з 10,00 год. до 19,00 год. за місцем проживання батька та за бажанням дитини; - третя неділя місяця з 10,00 год. до 18,00 год. за місцем проживання батька та за бажанням дитини; чотири години в день народження дитини, державні та релігійні свята. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Згідно зі статтею 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Статтею 153 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько дитини мають право на безперешкодне спілкування з нею. Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Статтею 157 СК України визначено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч.2,3). Відповідно до ч. 2 ст 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. При цьому, суд, встановлюючи спосіб спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України . Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно принципу 6 зазначеної Декларації, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння.Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, від 07 грудня 2006 року). Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає окремо від доньки, за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, в матеріалах справи є копія заяви позивача, що свідчить про те, що він звертався до відділу поліції з проханням прийняти міри до його дружини, яка забороняє йому бачитись з дитиною. Також позивач звертався з заявою до служби у справах дітей про проведення профілактичної бесіди з його дружиною щодо вихованні дитини. У ч.ч. 1, 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив у рішенні, що інтересам дитини приділяється першочергова увага, а саме дитина повинна мати певний час для відпочинку та сталий режим дня за місцем свого постійного проживання та відвідування дошкільного закладу, є малолітньою ОСОБА_3 -3 роки, яка потребує більше уваги та ласки від своїх батьків, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. В той же час, встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши інтереси малолітньої дитини, принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне та стабільне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дочкою, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір`ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, зміст заявлених позовних вимог та позицію матері дитини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду у частині відмови щодо чотирьох годин побачень батька з донькою у день народження дитини, державні та релігійні свята слід змінити, та дозволити побачення батька з донькою у день народження дитини, державні та релігійні свята у присутності матері. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано погодився із позицією матері дитини, яка заперечує можливість зустрічей батька з дитиною без її присутності, необхідно зазначити, що дитина є малолітньою, ОСОБА_3 3 рокі, а дитина у віці 2-3 років не є готовою до тривалого перебування поза домом без присутності поряд матері, оскільки з огляду на постійне проживання дитини з матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, а тому порядок періодичних побачень ОСОБА_1 з донькою є можливим лише у присутності матері, для уникнення негативного впливу на здоров`я і психіки дитини. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що не відповідає обставинам справи та постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, слід змінити з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст 376 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Великоберезнянського районного суду від 14 вересня 2020 року у частині відмови у задоволених позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод батьку у вихованні дитини щодо чотирьох годин побачень батька з донькою у день народження дитини, державні та релігійні свята скасувати та дозволити побачення батька з дитиною чотири години в день народження дитини, державні та релігійні свята у присутності матері. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 16 листопада 2021 року. Головуючий Судді: