Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2774/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/2774/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року в адміністративній справі № 280/2774/21 (суддя І інстанції Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача під час перерахунку та виплати пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення та зменшення розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеною станом на 1 березня 2018 року з 1 січня 2018 року протиправними; - зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплачувати пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 1 січня 2018 року, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року позов задоволений. Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення з 01.01.2018 позивачу пенсії з 74% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення. Зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74% грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу перерахованої пенсії за вислугу років виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018 та у розмірі 75 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2019 по 31.12.2019. Зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу за період з 01.01.2018 до 31.12.2019 в розмірі 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що перерахунок пенсії позивача відбувся у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з грошового забезпечення виходячи з відсоткового розміру, який встановлено з 01.05.2014 (70%). Відсотковий розмір позивача під час проведення перерахунку було обмежено 70%, як встановлено ст. 13 Закону № 2262. Крім того, зазначає, що вчинені ним дії відповідали вимогам зазначеного вище нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, тому є правомірними. Скасування п. 2 постанови № 103 в судовому порядку відбулось 05.03.2019, тобто з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/3858/18, тому зобов`язання здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 не відповідає вимогам закону. Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Позивач з 14.10.2004 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачу призначено пенсію в розмірі 74% грошового забезпечення, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія Розрахунку від 10.11.2004 за пенсійною справою № 58328, вислуга складає 28 років (а.с. 20). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103, з 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення. При цьому, встановлено йому виплату пенсії з 01.01.2018 у розмірі 50% суми підвищення пенсії, а з 01.01.2019 у розмірі 75% суми підвищення пенсії. З 01.01.2020 підвищення до пенсії позивачу виплачується в розмірі 100%. (а.с. 9 зв. бік, 23). 14.12.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії та виплати пенсії з урахуванням основного розміру пенсії у розміру 74% відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 (а.с. 7). Листом від 31.12.2020 відповідач повідомив позивача, що при перерахунку у 2018 році його пенсії відповідачем застосовано приписи ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розмір пенсії обмежено 70% відповідних сум грошового забезпечення. Також в листі зазначено, що до 01.01.2020 порядок проведення виплати пенсій,призначених згідно з Законом до 01.03.2018, був врегульований постановами КМУ № 103 та № 804, а тому заборгованість по виплаті пенсії позивача у період з 01.01.2018 до теперішнього часу відсутня (а.с. 10 зв. бік). Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, суд погодився з доводами позивача про порушення прав позивача у зв`язку з обмеженням розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до 70 %, оскільки відповідно до даних автоматизованої системи Розрахунку пенсій основний розмір пенсії позивача до перерахунку складав 74 %. Проте, внаслідок перерахунку, проведеного відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103, відсотковий розмір пенсії позивача зменшенню не підлягає. Таким чином, на думку суду першої інстанції, з дня перерахунку пенсії (з 01.01.2018) на підставі Постанови КМУ № 103 відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в частині зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 позивачу перерахунок та виплату пенсії в розмірі 74% грошового забезпечення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Крім того, посилання відповідача на те, що ним у 2019 році проведено виплату перерахованої пенсії позивача у розмірі 75% з огляду на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України № 804, суд також вважав необґрунтованими, оскільки, у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження змінювати встановлені Законом № 2262 умови пенсійного забезпечення, і фактично Постанова № 804 повторює положення п. 2 Постанови № 103, які визнанні нечинними у судовому порядку. Таким чином суд вважав, що відповідач протиправно з 1 січня 2018 року виплачував позивачу нараховану пенсію не в повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

1. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача під час перерахунку та виплати пенсії з 74% до 70% грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає про таке. Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. 4 лютого 2019 року Верховним судом розглянуто зразкову справу № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18) та прийнято відповідне рішення, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року. Суд апеляційної інстанції зауважує, що у рішенні Верховного Суду від 4 лютого 2019 року у справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18), винесеному за результатами розгляду зразкової справи визначено ознаки типової справи, а саме: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №

704. Суд апеляційної інстанції вважає, що передана на розгляд колегії суддів справа № 280/2774/21 підпадає під ознаки типової справи, визначеної у рішенні Верховного Суду, в частині позовних вимог про визнання протиправною зміну відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ № 103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення військовослужбовців. За таких обставин суд апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи застосовує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зразковій справі № 240/5401/18 (Пз/9901/58/18), які полягають у тому, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Постанови № 103 протиправно зменшено розмір процентної складової грошового забезпечення з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, як правильно зазначив у рішенні і суд першої інстанції. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Спірне зменшення відсоткового розміру пенсії відповідачем здійснено при перерахунку пенсії позивача у квітні 2018 року (а.с. 23) і виплачено пенсію в новому розмірі у травні 2018 року, а тому саме з цього часу, тобто з травня 2018 року позивач мав можливість дізнатися про складові своєї пенсії і відповідно захистити свої права шляхом звернення до суду, натомість з позовом звернувся лише 2 квітня 2021 року, що підтверджується копією поштового конверту. (а.с. 8) Отже, за період з 1 січня 2018 року по 1 жовтня 2020 року позов заявлений з порушенням строку звернення до суду, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту за 6 місяців до подачі позову, тобто з 2 жовтня 2020 року. Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Таким чином, рішення суду про зобов`язання відповідача здійснити з 1 січня 2018 року по 1 жовтня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 74 % сум грошового забезпечення, підлягає скасуванню, а позов у цій частині залишенню без розгляду

2. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу перерахованої пенсії за вислугу років виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018, у розмірі 75 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2019 по 31.12.2019 та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу за період з 01.01.2018 до 31.12.2019 в розмірі 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів, апеляційний суд зазначає про таке. Розглядаючи справу по суті позову в цій частині, судом першої інстанції не було з`ясовано питання додержання позивачем строку звернення до суду. Разом з тим, подаючи позов, позивач стосовно додержання ним строку звернення до адміністративного суду послався на приписи ч. 3 ст. 51 Закону № 2262, відповідно до якої перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. З цього приводу апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду з заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19). Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було визначено її розмір, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. (постанова ВС від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19) До того ж, з матеріалів справи встановлено, що звертаючись 14.12.2020 до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанови КМУ № 103 не в повному обсязі, оскільки підвищення до пенсії у 2018 році виплачувалось в розмірі 50%, а у 2019 році 75%. (а.с. 7-8). При цьому, як зазначалось вище, з 1 січня 2020 року позивач зазначене підвищення до пенсії отримує в розмірі 100%, тобто в повному обсязі. Отже, порушення прав позивача тривало протягом 2018-2019 років і закінчилось 31 грудня 2019 року. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 31 грудня 2020 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки до суду позивач звернувся більше ніж через один рік після закінчення порушення відповідачем його прав, тобто пропустив передбачений чинним процесуальним законодавством шестимісячний строк звернення до суду. Крім того, апеляційний суд зазначає, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. При цьому, безпідставними є посилання позивача на приписи ч. 3 ст. 51 Закону № 2262 щодо здійснення перерахунку пенсій військовослужбовців без обмеження строком, оскільки ці приписи стосуються не будь-якого перерахунку, а лише такого, що не проведений з вини органів ПФУ чи державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсій. Натомість, у спірних відносинах перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців позивачу проведений ще у 2018 році, а предметом спору є незгода позивача з діями і рішеннями відповідача під час такого перерахунку, що не підпадає під правила ч. 3 ст. 51 Закону № 2262. Тобто предмет спору у справі, яка переглядається, є іншим ніж правовідносини, які врегульовані ч. 3 ст. 51 КАС України, а тому зазначеною нормою спірні в цій справі правовідносини не регулюються. Апелянтом доводи стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду в апеляційній скарзі не заявлялись, проте в цьому випадку апеляційний суд повинен діяти за приписами ч. 2 ст. 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України в редакції, яка є чинною станом на час перегляду справи апеляційним судом, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Отже, підстави, визначені статтею 240 КАС України, у випадку їх встановлення судом апеляційної інстанції є імперативними, тобто обов`язковими для скасування судового рішення і залишення позову без розгляду. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Отже, судом першої інстанції рішення у зазначених вище частинах прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цих частинах підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду в частині зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 по 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 74 % сум грошового забезпечення, а також визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу перерахованої пенсії за вислугу років виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018, у розмірі 75 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2019 по 31.12.2019 та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу за період з 01.01.2018 до 31.12.2019 в розмірі 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів. Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року в адміністративній справі № 280/2774/21 скасувати в частині задоволення позову: - про зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 по 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 74 % сум грошового забезпечення, і в цій частині позов залишити без розгляду; - про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу перерахованої пенсії за вислугу років виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2018 по 31.12.2018, у розмірі 75 відсотків перерахованої пенсії з 01.01.2019 по 31.12.2019 та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу за період з 01.01.2018 до 31.12.2019 в розмірі 100% суми підвищення пенсії, з урахуванням раніше виплачених коштів, і в цій частині позов залишити без розгляду. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року в адміністративній справі № 280/2774/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко