Постанова 4851 № 480/2337/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 р.Справа № 480/2337/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Депутата Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 20.07.21 по справі № 480/2337/21 за позовом Депутата Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Голови Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області Штанька Володимира Олексійовича про визнання рішення нечинним, визнання дій голови протиправними, ВСТАНОВИВ: 23 березня 2021 року депутат Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області Твердохліб Ю.В. звернувся до Сумського окружного адмыныстративного суду з позовом до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Голови Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області Штанька Володимира Олексійовича, в якому просив суд: - визнати протиправним та нечинним рішення Липоводолинської селищної ради Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації від 21.01.2021; - визнати протиправними дії голови Липоволинської селищної ради Штанька В.О. під час винесення на сесію та прийняття рішення Липоподолинською селищною радою з питання включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що 09.12.2020 відповідно до Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогоподарського призначення із державної у комунальну власність Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.2020 року №24-ОТГ передало із державної власності, а Липоводолинська селищна рада Роменського району (Липоводолинського району) Сумської області прийняла у комунальну власність Липоводолинської об`єднаної територіальної громади Роменського району (Липоводлинського району) Сумської області земельні ділянки згідно додатком (650 земельних ділянок). Цей Акт разом із наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.12.2020 року №24-ОТГ став підставою для державної реєстрації права, на вказані у додатку до Акту земельні ділянки, комунальної власності Липоводолинської селищної ради Роменського району (Липоволинського району) Сумської області. 19.01.2021 до порядку денного засідання постійної комісії селищної ради з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою було винесене питання Про виставлення на аукціон земель переданих Держгеокадастром до Липоволинської громади. З вказаного питання на засіданні постійної комісії виступив голова Липоволинської селищної ради Штанько В.О., який зазначив, що список переданих земельних ділянок потрібно опрацювати, відсортувати, які з них можна виставити на аукціоні, які надавати громадянам у приватну власність як городи та інше. Для того щоб спеціалісти земельного відділу могли це зробити запропонував прийняти рішення про підготовку цих 650 ділянок на аукціон, щоб мати можливість в цей період на законних підставах не розглядати заяви громадян про надання їм землі, а повернутись до цього питання після аудиту, коли будуть визначені землі для надання в оренду сільгоспвиробникам з метою забезпечення надходження коштів у місцевий бюджет. З протоколу засідання постійної комісії селищної ради з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою від 19.01.2021 року вбачається, що рішення з вказаного вище питання комісією прийняте не було. 21 січня 2021 року на першому пленарному засіданні другої сесії восьмого скликання Липоводинська селищна рада прийняла рішення Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації, згідно якого було вирішено: включити до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону земельні ділянки комунальної власності сільськогоподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Роменського району (Липоводолинського району) Сумської області (згідно додатку №1); надати дозвіл на розроблення проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення для ведення товарного сільськогоподарського виробництва (код 01.01.), з метою продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону згідно додатку №2. Контроль за виконанням даного рішення Липоволинської селищної ради було покладено на постійну комісію з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою селищної ради. Позивач вказане рішення Липоводолинської селищної ради вважає незаконним, таким, що підлягає скасуванню. Також вважає незаконними дії голови Липоводолинської селищної ради Штанька В.О. при винесенні вищевказаних питань на розгляд сесії селищної ради. В обгрунтування зазанчає, що на день прийняття оскаржуваного у цій справі рішення право комунальної власності Липоводолинської селищної ради на передані ділянки не було зареєстроване в Державному реєстрі прав. У відповідності до положень ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, оскаржуване рішення прийняте Липоводолинською селищною радою із перевищенням повноважень, до моменту набуття права комунальної власності на земельні ділянки. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року в задоволенні адміністративного позову Депутата Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, Голови Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області Штанька В.О. про визнання рішення нечинним, визнання дій голови протиправними відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що на його думку, рішення Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації прийняте з перевищенням повноважень в порушення процедури прийняття рішень, не було належним чином доведене до депутатів та громади, порушує положення ч.1 статті 12. статей 34. 36. 121. 134 та 136 Земельного кодексу України, частин 10-13 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування, а тому підлягає визнанню незаконним. Позивач наголошує, що депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Місцеві ради та їх органи забезпечують необхідні умови для ефективного здійснення депутатами місцевих рад їх повноважень. Рада та її органи сприяють депутатам місцевих рад в їх діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково- інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, організовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду роботи рад. Позивач наголошує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що створивши ситуацію, коли не було надано можливості завчасно, у визначені ч. 10 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування належним чином ознайомитись із матеріалами для вирішення питання Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації, після несхвалення цього питання засідання постійної комісії селищної ради з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою, призвело до порушення моїх прав як депутата селищної ради та як наслідок - прийняття рішення селищної ради, що суперечить закону. Позивач вважає, що дії голови Липоволинської селищної ради Штанька Володимира Олексійовича під час винесення на сесію та прийняття рішення Липоподолинською селищною радою з питання включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації, г протиправними. На дукму позивача, рішення Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації прийняте з перевищенням повноважень в порушення процедури прийняття рішень, не було належним чином доведене до депутатів та громади, порушує положення ч.І статті 12, статей 34, 36, 121, 134 та 136 Земельного кодексу України, ч. 10-13 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування є протиправним і нечинним. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21 січня 2021 року на першому пленарному засіданні другої сесії восьмого скликання Липоводинська селищна рада прийняла рішення Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації, згідно якого було вирішено: включити до переліку земельних ділянок з підготовки лотів для продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону земельні ділянки комунальної власності сільськогоподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради Роменського району (Липоводолинського району) Сумської області (згідно додатку №1); надати дозвіл на розроблення проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення для ведення товарного сільськогоподарського виробництва (код 01.01.), з метою продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону згідно додатку №2. Контроль за виконанням даного рішення який виніс питання Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації на розгляд депутатів в день проведення сесії, саме під час її засідання, до державної реєстрації земельних ділянок у комунальну власність громади та без погодження із постійною комісією Липоволинської селищної ради з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустроюбуло покладено на постійну комісію з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою селищної ради ( а.с. 17). Вважаючи дії селищного голови, що полягали у винесенні питання Про включення до переліку земельних ділянок для підготовки лотів для продажу оренди земельних ділянок на земельних торгах у формі аукціону та надання дозволу на виготовлення відповідної документації на розгляд депутатів в день проведення сесії, саме під час її засідання, до державної реєстрації земельних ділянок у комунальну власність громади та без погодження із постійною комісією Липоволинської селищної ради з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою протиправними, а рішення Липоволинської селищної ради від 21.01.2021 незаконним, позивач як депутат цієї ради звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.1 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч.4 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Згідно частини другої статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. За приписами статті 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді. При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: 1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; 2) на невідкладний прийом; 3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку. Депутат місцевої ради є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним. У своїй роботі у виборчому окрузі взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об`єднаннями громадян. Статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності. У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради. У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом. Колегія суддів, аналізуючи наведені норми права, вважає, що питання звернення до суду щодо виріщення публічно-правового спору з місцевими органами виконавчої влади може бути вирішено на пленарних засіданнях відповідної ради. Так, саме відповідні ради, а не окремі депутати, згідно статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є тими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади. Слід зазначити, що право захищати інтереси територіальної громади (або її окремих представників) в суді може бути реалізоване шляхом представництва. При цьому, депутат місцевої ради не уповноважений представляти у судах інтереси такої ради, або інтереси утворених нею комісій, або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва. Колегія суддів зазначає, що позивач помилково вважає, що вимогами ст. 2 Закону України Про статус депутатів місцевих рад йому надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить та витлумачена позивачем розширено. Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу визначено, що публічно-правовий спір спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пункт 7 ч.1 ст.4 Кодексу суб`єктом владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.19 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача. Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, як вбачається з вказаних норм, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду. Конституційний Суд України в рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам. Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Водночас, порушення вимог закону діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. З матеріалів справи вбачається, що позивач є депутатом Липоводолинської селищної ради, входить до складу органу місцевого самоврядування. Положення,що регулюють статус і діяльність депутата місцевої ради закріплені у статтях 2,3, 10-11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", форми реалізації депутатом місцевої ради своїх повноважень у виборчому окрузі визначені главою 2 розділу ІІ цього Закону. Розділ ІІІ Закону визначає повноваження депутата місцевої ради у раді та форми роботи у раді та її органах. Колегія суддів, аналізуючи зазначені норми, дійшла висновку про відсутність публічно-владних управлінських функцій у селищної ради та голови селищної ради стосовно депутата селищної ради. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що депутати міських рад не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду з адміністративним позовом. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року по справі № 480/2337/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Депутата Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 по справі № 480/2337/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 15.11.2021 року