Постанова Київський апеляційний суд № 359/7542/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 359/7542/21 номер провадження: 33/824/4848/2021 Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Коваленко Катерини Володимирівни, потерпілого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Спаського Андрія Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві клопотання адвоката Спаського Андрія Юрійовича, поданого в інтересах ОСОБА_2 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 20 жовтня 2021 року адвокат Спаський А.Ю. в інтересах ОСОБА_2 через канцелярію суду першої інстанції подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції адвокат Спаський А.Ю. зазначає, що ОСОБА_2 копію оскаржуваної постанови судді отримав 11 жовтня 2021 року, прийняття якої суддею місцевого суду відбулося без присутності ОСОБА_2 . Вказує, що під час надання пояснень у суді першої інстанції права ОСОБА_2 суддею не роз`яснювались. Зазначає, що після отримання постанови ОСОБА_2 , який не є фахівцем у галузі права, звернувся до нього за правової допомогою та 18 жовтня 2021 року з ним було укладено договір про надання правової допомоги. Вказує, що 19 жовтня 2021 року він ознайомився із матеріалами справи та наступного дня, тобто 20 жовтня 2021 року,подав апеляційну скаргу на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року. Тому вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року пропущений з поважних причин та підлягає поновленню на підставі ч.2 ст.294 КУпАП. Заслухавши доповідь судді в частині вирішення клопотання, потерпілого ОСОБА_2 , його захисника - адвоката Спаського А.Ю., які підтримали заявлене клопотання та просили апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Коваленко К.В., які заперечували проти його задоволення, дослідивши матеріали справи в цих межах, апеляційний суд приходить до висновку про залишення клопотання без задоволення з таких підстав. Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Процедура реалізації вказаної конституційної норми в даному випадку знаходить свій вираз у ч.2 ст. 294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Тобто, дана норма чітко пов`язує вирахування строку на апеляційне оскарження саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). У рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані». При вирішення питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення. Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. У рішенні в справі «Каракуця проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Рішенням ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними. Відповідно до змісту до оскаржуваної постанови судді від 30 вересня 2021 року розгляд даної справи відбувався за участю ОСОБА_2 саме 30 вересня 2021 року (а.с.48-50). Згідно з вимогами ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Таким чином, з урахуванням положень ст.294 КУпАП останній строк подачі ОСОБА_2 апеляційної скарги було 10 жовтня 2021 року (неділя - неробочий день), а відтак останнім днем подачі апеляційної скарги був наступний робочий день - 11 жовтня 2021 року - понеділок. Однак апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження адвокатом Спаським А.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції 20 жовтня 2021 року (а.с.53-56), тобто, з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Однак адвокатом Спаським А.Ю. у клопотанні таких обставин не наведено. Доводи адвоката Спаського А.Ю. у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що ОСОБА_2 отримав копію оскаржуваної постанови судді лише 11 жовтня 2021 року, оскільки прийняття оскаржуваної постанови судді відбулося без його присутності, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки адвокатом Спаським А.Ю. не надано доказів того, що після судового засідання 30 вересня 2021 року, на якому був присутній ОСОБА_2 та надавав суду пояснення, останній звертався до суду першої інстанції з метою з`ясування результатів розгляду справи та отримання копії постанови судді для її оскарження в апеляційному порядку протягом строку, встановленого ч.2 ст.294 КУпАП. Доводи заявника про те, що під час надання пояснень у суді першої інстанції права ОСОБА_2 суддею не роз`яснювались, є безпідставними, оскільки не підтверджені доказами. Апеляційний суд вважає, що у даному випадку права ОСОБА_2 на доступ до правосуддя шляхом забезпечення права на апеляційне оскарження не є порушеними, оскільки як зазначалося вище, практикою ЄСПЛ, яка є преюдиційною, встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя гарантованих п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є порушеними. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 409/75/12 (провадження № 61-606св20). У відповідності до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. До того ж відповідно до вимог чинного законодавства в особи виникає право на апеляційне оскарження постанови місцевого суду з дня її винесення, а не з дня її отримання. Посилання адвоката Спаського А.Ю. у клопотанні, як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, на те, що ОСОБА_2 не є фахівцем у галузі права та після отримання 11 жовтня 2021 року копії оскаржуваної постанови судді він 18 жовтня 2021 року уклав з адвокатом Спаським А.Ю. договір про надання правової допомоги, який 20 жовтня 2021 року подав апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки заявником не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутися до фахівця у галузі права для надання йому професійної правничої допомоги протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч.2 ст.294 КУпАП, з дня винесення постанови. Таким чином, оскільки постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області була винесена 30 вересня 2021 року, а з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Спаський А.Ю. в інтересах ОСОБА_2 звернувся 20 жовтня 2021 року, суд апеляційної інстанції не знаходить законних підстав для поновлення строку на її апеляційне оскарження. З огляду на викладене, наведені адвокатом Спаським А.Ю. в інтересахОСОБА_2 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть вважатися поважними, тобто такими, що об`єктивно перешкоджали йому вчасно звернутися з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи, що апеляційну скаргу адвокат Спаський А.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав з пропуском строку на апеляційне оскарження і ним не підтверджено поважності причин пропуску такого строку, то така апеляційна скарга підлягає поверненню за правилами ч.2 ст.294 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : У задоволенні клопотання адвоката Спаського Андрія Юрійовича, поданого в інтересах ОСОБА_2 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2021 року, якою закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення - відмовити, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.М.Верланов