Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/3778/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.11.2021 Справа № 904/3778/21 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Березкіна О.В., Антонік С.Г. секретар судового засідання Загреба В.С. за участю представників: від позивача: Колошин В.П., ордер серії АЕ №1100722 від 02.11.2021, адвокат від відповідача: Кононенко О.В., ордер серії ДП№883/000031 від 01.11.2021, адвокат розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі №904/3778/21 (суддя Петренко І.В.; рішення ухвалене о 13:01 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 11.08.2021) за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області, м.Покров, Дніпропетровська область до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество", м.Покров, Дніпропетровська область про стягнення 776474,63 грн., з яких 642942,84 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 46433,48 грн. трьох процентів річних; 87098,31 грн. інфляційних втрат ВСТАНОВИВ: Покровська міська рада Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" про стягнення 776474,63 грн., з яких 642942,84грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 46433,48 грн. трьох процентів річних; 87098,31 грн. інфляційних втрат. Позов мотивовано тим, що відповідач набув право власності на об`єкти нерухомості:

1. Нежитлову будівлю (майстерні та побутові приміщення літ."А-2"), загальною площею 733,7кв.м., що розташована за адресою: м. Покров, вулиця Партизанська, будинок 1/4 та нежитлові будівлі (будівля цеху по виготовленню залізобетону літ."З", будівлі складу готової продукції літ."Е");

2. Будівля складів готової продукції літ."Ж", загальною площею 3366,8кв.м., що розташовані за адресою: м. Покров, вулиця Партизанська, будинок 1-А, на підставі рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05.07.2013 по справі №184/2267/13-ц. Рішенням позивача зобов`язано відповідача надати до 01.08.2019 року на затвердження проект землеустрою та сплачувати за фактичне використання земельної ділянки. 26.10.2018 та 16.11.2018 визначені земельні ділянки зареєстровано в Державному земельному кадастрі України та присвоєно кадастрові номери 1212100000:01:114:0074 та 1212100000:01:114:0075. Однак, на затвердження проектів землеустрою та подальшого укладання договорів оренди відповідач не звертався до позивача, а отже ухилився від орендної плати за користування земельними ділянками. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі №904/3778/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області 642942,84 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати; 9643,82 грн. судового збору. В частині стягнення з Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області 46433,48 грн. трьох процентів річних; 87098,31 грн. інфляційних втрат відмовлено. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ГТОВ ТВП "Содружество") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі №904/3778/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що стягнення за орендну плату повинно проводитись не на рахунок позивача, а на спеціальний рахунок державного бюджету через податкову інспекцію згідно з п.п. 270.1.1. та 270.1.2. п. 270.1 ст. 270 ПК України, так як об`єктами оподаткування платою за землю є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності. Суд першої інстанції проігнорував той факт, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України). Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган ДПС надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, що в даному випадку зроблено не було. Зазначає, що Покровська міська рада раніше вже зверталась до господарського суду з аналогічним позовом з тих же самих підстав та між тими ж сторонами, в якому просила стягнути з відповідача збитки в розмірі 95342,99 грн., завдані фактичним використанням земельної ділянки площею 733,7 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Партизанська, 1/4, м.Покров Дніпропетровської області, за період з 01.08.2014 по 31.07.2017 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 року у справі №904/1118/18 було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував той факт, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1212100000:01:114:0074; 1212100000:01:114:0075 входять в склад договору оренди землі укладеного між ТОВ "Стройпрогрес" та Покровською міською радою, згідно якого передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1212100000:01:114:0014 загальною площею 85258,0 м2 (8,5258 га.) - при цьому за цю землю податкова інспекція відповідно до договору оренди землі укладеного між ТОВ "Стройпрогрес" та Покровською міською радою, плату за оренду землі отримала повністю. Також, судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 18.06.2013, укладеного між ТОВ "Стройпрогрес" та ГТОВ ТВП "Содружество" визнано недійсним через недотримання його нотаріального посвідчення. Скасовано державну реєстрацію права власності ГТОВ ТВП "Содружество" на нежитлові приміщення: будівля майстерні та побутові приміщення літ. "А-2", площею 733,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Покров (Орджонікідзе), вул. Партизанська, буд.1-а; будівля арматурного цеху літ. "Б" площею 1492,1 кв.м; будівля цеху закладних деталей літ. "В" площею 275,8 кв.м; будівлі складів готової продукції літ. "Г", "Д" загальною площею 1355,7 кв.м.; будівля складу готової продукції літ. "Е" площею 286,6 кв.м; будівля майстерні деревообробна літ. "Ж" площею 575,4 кв.м.; будівля цех по виготовленню залізобетону літ. "З" площею 2504,8 кв.м; будівля адміністративного цеху літ. "К" площею 1331,4 кв.м.; будівля бункерної літ. "Л", галерея літ. "Л-2", бункерна літ. "Л" загальною площею 131,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, вул.Партизанська, буд. 1А. Отже, на момент звернення позивача до суду власником будівель та побутових приміщень, є ТОВ "Стройпрогрес". У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує. Зазначає, що спірні земельні ділянки належать позивачу на праві комунальної власності. Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем, як і ТОВ "Стройпрогрес". При цьому, земельною ділянкою відповідач користується, що визнав у своєму відзиві на позов. Позивач вважає, що сплаті за спірний період підлягає орендна плата відповідачем як власником нерухомого майна без належного оформлення права користування земельними ділянками, яку відповідач безпідставно зберіг у себе. Стосовно посилань відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 у справі №904/1118/18, позивач зазначає, що у вказаному рішенні заявлялась вимога про стягнення заборгованості з орендних платежів за інший період та у вигляді спричинених збитків. Під час ухвалення зазначеного рішення було встановлено про сплату ТОВ "Стройпрогрес" орендної плати, а не податків, крім того земельні ділянки, щодо користування якими без правоустановчих документів було заявлено вимогу про стягнення збитків, не були сформовані як об`єкти цивільних прав. Також, нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках, належало не відповідачу, що і стало причиною відмови в задоволенні позову. Період, за який було здійснено розрахунок заборгованості в даній справі вказаний від дати реєстрації земельних ділянок кадастрові номери: 1212100000:01:114:0074 - 26.10.2018 та 1212100000:01:114:0075 - 16.11.2018 та по 01.04.2021. Сплата за землю юридичною особою ТОВ "Стройпрогрес" в період, визначений судовим рішенням від 06.11.2018 у справі №904/1118/18, не впливає на обов`язок відповідача платити за землю, на якій розташовано належні йому об`єкти нерухомості. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі №904/3778/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 02.11.2021 о 14:00 год. В судовому засіданні 02.11.2021 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві. У судовому засіданні 02.11.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у цій справі. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 247269766 від 09.03.2021) підтверджується право власності відповідача на об`єкт нерухомості загальна площа (кв.м): 733,7, опис: будівля майстерні та побутові приміщення літ. "А-2" розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1/4 та право власності відповідача на об`єкт нерухомості загальна площа (кв.м): 575,4, опис: будівля майстерні деревообробної літ. "Ж" розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1-А. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0006602342021 від 31.03.2021 року підтверджує сформування земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0074 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1/4, площею 0,7353га, формою власності комунальна. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0006602372021 від 31.03.2021 підтверджує сформування земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1-а, площею 0,6016, формою власності комунальна. Рішенням Покровської міської ради №23 від 30.04.2021 року "Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки за Покровською міською радою Дніпропетровської області" вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,7353га, кадастровий номер 1212100000:01:114:0074, цільове призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ секція J розділ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Партизанська, 1/4 у місті Покров Дніпропетровської області за територіальною громадою в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області та вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,6016га, кадастровий номер 1212100000:01:114:0075, цільове призначення земельної ділянки згідно КВЦПЗ секція J розділ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Партизанська, 1а у місті Покров Дніпропетровської області за територіальною громадою в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 258427061 від 26.05.2021) підтверджує право власності на земельну ділянку 1212100000:01:114:0074, площею 0,7353га за позивачем. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 258413149 від 26.05.2021) підтверджує право власності на земельну ділянку 1212100000:01:114:0075, площею 0,6016 га за позивачем. Відтак, судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:114:0074 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1/4, площею 0,7353 га та земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1-а, площею 0,6016, формою власності комунальна є об`єктами цивільних прав. Доказів оформлення права користування означеними земельними ділянками за іншими особами матеріали справи не містять. Спірні правовідносини сторін виникли з приводу безоплатного користування земельною ділянкою комунальної форми власності. Предметом позову в цій справі є вимога позивача, який є органом місцевого самоврядування, про стягнення з відповідача як власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України). Визначення земельної ділянки наведено в частині першій статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Як встановлено приписами частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.2019 у справі №922/652/18). Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою за договором оренди. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18). Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані Главою 38 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює такі загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Разом із цим колегія суддів враховує, що оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з господарського товариства орендної плати, нарахованої міськрадою після припинення дії договору оренди земельної ділянки внаслідок його не продовження та неповернення цим суб`єктом господарювання земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення) та використання її останнім для розміщення промислового об`єкту, то між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19) сформулювала висновок, що фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17). А також зробила висновки, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17). Судом встановлено, що матеріали справи містять витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0074 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1/4, площею 0,7353 га виданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Нікопольського управління у Нікопольському районі та місті Нікополі №97-4.0.171-471/180-21 від 10.03.2021 та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 розташування за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1-а, площею 0,6016 виданий ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Нікопольського управління у Нікопольському районі та місті Нікополі №97-4.0.171-472/180-21 від 10.03.2021. Натомість докази оформлення права користування спірними земельними ділянками матеріали справи не містять. Відтак суд першої інстанції правильно встановив бездоговірний характер правовідносин сторін і використання відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0074 розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1/4, площею 0,7353га та земельної ділянки кадастровий номер 1212100000:01:114:0075 розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вулиця Партизанська, 1-а, площею 0,6016 без правовстановлюючих документів. Розглянувши аргумент відповідача про те, що відповідно до рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 18 червня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройпрограс" та Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничим підприємством "Содружество" (через недотримання його нотаріального посвідчення), а відтак останнє не є власником нерухомого майна, яке розташоване на означеній земельній ділянці, колегія суддів вважає, що ця обставина наразі не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень саме відповідач у цій справі - Господарче товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" є власником майна, що розташоване на вказаних земельних ділянках, яке зі своєї сторони не надало суду належних доказів на спростування того факту, що не здійснює фактичного використання цієї земельної ділянки. Тобто встановлення судом факту недотримання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не спростовує факту користування цим майном відповідачем у даній справі - Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничим підприємством "Содружество". Станом на квітень 2021 року (дата пред`явлення позивачем позову в даній справі) зазначене вище рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 28.08.2017 не було пред`явлено до виконання, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додана до позову. Відповідно до вказаної довідки від 09.03.2021 №247269766 право власності на нерухоме майно, що розташовано на спірних земельних ділянках, зареєстроване саме за Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю "Содружество". Як вказує позивач, 27.08.2018 рішеннями Покровської міської ради №16 та 317 саме для Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю "Содружество" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за фактичним розміщенням вишезазначених об`єктів нерухомого майна по вул. партизанська, 1/4 та по вул. Партизанська, 1-а. Тобто відповідач, з власної ініціативи звертався до міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку документів землеустрою як власник нерухомого майна, розташованого на зазначених земельних ділянках. Таким чином, встановлені судом факти свідчать про використання відповідачем об`єктів нерухомого майна, що розташовані на означених земельних ділянках. Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача, що підставою для сплати орендної плати має бути виключно договір оренди землі, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. Колегія суддів дослідила розрахунок позивача та погоджується з судом першої інстанції, що правильність цього розрахунку не спростована відповідачем, тому суд першої інстанції правильно визнав вимогу позивача до відповідача про стягнення 642942,84грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати такою, що підлягає задоволенню. Посилання відповідача на розгляд господарськими судами спору між тими ж сторонами, за яким ухвалено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у справі №904/1118/18 відхиляються судом апеляційної інстанції у цій справі, оскільки зазначена відповідачем та ця справа є відмінними за предметом та підставами позову. Як убачається з судових рішень у справі №904/1118/18, під час їх ухвалення господарськими судами було встановлено про сплату ТОВ "Стройпрогрес" орендної плати, а не податків; земельні ділянки, щодо користування якими без правовстановлюючих документів було заявлено вимогу про стягнення збитків, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, а нерухоме майно, що розташоване на земельних ділянках, належало не Господарчому товариству з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество", що і стало причиною відмови в позові. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє й аргумент відповідача про те, що судом не було враховано платежі, які були сплачені як податок на землю. Так Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 06.11.2018 у справі №904/1118/18 встановлено, що в матеріалах справи містяться пояснення Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, з яких вбачається, що станом на серпень 2018 року ТОВ "Стройпрогрес" здійснило оплату по орендній платі за спірний період з 01.08.2014 по 31.07.2018 у розмірі 460929,82 грн. згідно Договору №040611200012 від 19.12.2006. Період, за який було здійснено розрахунок заборгованості в даній справі вказаний від дати реєстрації земельних ділянок: 1212100000:01:114:0074 - з 26.10.2018 по 01.04.2021 та 1212100000:01:114:0075 - з 16.11.2018 по 01.04.2021. Відтак колегія суддів погоджується з аргументом позивача, що сплата податку за землю іншою юридичною особою - ТОВ "Стройпрогрес" в період, визначений судовим рішенням від 06.11.2018 у справі №904/1119/18, не впливає на обов`язок відповідача (апелянта) платити за землю, на якій розташовані належні йому (зареєстровані за Господарчим товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество") об`єкти нерухомості, в період визначений позивачем у справі. Таким чином, сплаті за спірний період підлягає саме сума у розмірі орендної плати, яку відповідач зберіг у себе, як власник нерухомого майна, що користувався означеними земельними ділянками без належного оформлення права їх користування на умовах оренди. Щодо правомірності нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає про таке. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз положень статей 625, 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей). Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19), в якій суд погодився з аналогічними висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: у постановах від 10 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18. Оцінивши правомірність вимог та правильність розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат, що були здійснені з дати формування спірних земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що при здійсненні розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат має бути обґрунтовано момент порушення грошового зобов`язання, проте позивач жодним чином не обґрунтував власну правову позицію при здійсненні нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та визнає необґрунтованим розрахунок позивача в частині трьох процентів річних та інфляційних втрат. За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 у справі №904/3778/21 - залишити без змін. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Господарче товариство з обмеженою відповідальністю торгово-виробниче підприємство "Содружество". Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.11.2021. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя О.В. Березкіна Суддя С.Г. Антонік