Постанова 4873 № 910/817/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" листопада 2021 р. Справа № 910/817/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Ходаківської І.П. Корсака В.А. розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 (повний текст рішення складено 19.07.2021) (суддя Стасюк С.В.) у справі № 910/817/21 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди у розмірі 13 983,33 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 13 983,33 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0685463/1046/17 від 31.01.2017, з огляду на настання страхової події (дорожньо-транспортної пригоди), виплачено власнику автомобіля "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування в сумі 92 045,03 грн, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, оскільки відповідальність водія транспортного засобу "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, забезпечена міжнародним страховим сертифікатом "Зелена картка" LT/03/ED/8031690, тому виплату страхового відшкодування позивачу повинно здійснювати Моторне (транспортне) страхове бюро України. Враховуючи те, що відповідачем спалено позивачу страхове відшкодування лише в частині 78 061,70 грн, позивачем пред`явлено даний позов. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 у задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" відмовлено повністю.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не спростував наданий відповідачем розрахунок, не надав заперечень щодо його невідповідності чинному законодавству або арифметичної неточності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

5. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом помилково застосовано коефіцієнт фізичного зносу, з огляду на те, що авто, щодо якого позивачем виплачено страхове відшкодування, 2017 року випуску, що виключає необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 справа № 910/817/21 передана колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, судді Ходаківська І.П, Корсак В.А.

8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 залишено без руху; надано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

9. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 та поновлено Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Провідна" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 29.09.2021. Позиції учасників справи. 10. 11.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Моторного (транспортного) страхового бюро України у справі № 910/817/21 (надіслані на адресу суду 07.10.2021).

11. Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

12. У даному випадку відповідачем пропущено строк - до 29.09.2021, встановлений судом (в ухвалі від 14.09.2021 про відкриття апеляційного провадження) для подання пояснень.

13. У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

14. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

15. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.

16. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (до 29.09.2021), відповідач не звертався до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання пояснень.

17. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

18. З урахуванням викладеного, пояснення Моторного (транспортного) страхового бюро України, які подано після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 14.09.2021 у даній справі, без клопотання про продовження цього строку, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 19. 31.01.2017 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, укладено договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів № 06/0685463/1046/17 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT" 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 4-10).

20. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2018 у справі № 761/2484/18 встановлено, що 18.01.2018 у місті Києві, на бульварі Тараса Шевченка, 1, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_3 , порушив вимогу знаку 5.16 "Напрямки руху по смугах" Правил дорожнього руху на перехресті з вулицею Хрещатик, перед яким встановлено вказаний знак, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження двох транспортних засобів. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с. 11).

21. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди спричинено механічні пошкодження в т.ч. застрахованому згідно з Договором страхування транспортному засобу "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до ремонтної калькуляції № 2300200927 від 19.02.2018 становив 92 045,03 грн (а.с. 23-25).

22. Відповідно до страхового акта № 2300200927 від 19.02.2018, позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 92 045,03 грн (а.с. 27).

23. Згідно з платіжним дорученням № 0008925 від 20.02.2018 позивач перерахував 92 045,03 грн страхового відшкодування визначеній у заяві на виплату страхового відшкодування особі (а.с. 28). 24. 11.01.2019 позивач надіслав на адресу відповідача письмову претензію вих. № 2300200927/АК від 11.01.2019, в якій повідомив, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2, була застрахована на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" за полісом № LT/03/ED/8031690 від 13.02.2018, а тому, посилаючись на положення пункту 40.1 статті 40 та підпункту "в" пункту 41.2 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", просив відповідача здійснити відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 92 045,03 грн (а.с. 29).

25. Листом від 11.06.2019 вих. № 8.3-03/18259 відповідач повідомив позивача про те, що ним було прийнято рішення про здійснення регламентної виплати у сумі 78 061,70 грн (а.с. 31). 26. 07.06.2019 відповідачем сплачено позивачу 78 061,70 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 5642 від 07.06.2019 (а.с. 58). 27. 15.01.2021, в доповнення до претензії вих. № 2300200927/АК від 11.01.2019, позивач надіслав на адресу відповідача лист від 12.01.2021 вих. № 2300200927/4/АК, в якому просив здійснити доплату суми страхового відшкодування в розмірі 13 983,33 грн, яку обґрунтовував з посиланням на те, що відповідачем не доплачено позивачу вказану суму (а.с. 32).

28. Доказів сплати відповідачем на користь позивача виплати у розмірі 13 983,33 грн до матеріалів справи не надано. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

29. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

30. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

31. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

32. За статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

33. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

34. Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

35. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

36. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

37. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

38. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

39. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.10 ст.270 ГПК України).

40. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - матеріали справи не містять.

41. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

42. Враховуючи положення зазначених правових норм з урахуванням відсутності клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

43. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).

44. Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 910/11594/19.

45. За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

46. Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

47. Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

48. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

49. Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

50. Відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

51. Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

52. Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

53. Матеріали справи свідчать про те, що до позивача як особи, що на підставі договору добровільного комплексного автострахування здійснила на користь страхувальника страхову виплату у сумі 92 045,03 грн, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, якою було завдано шкоду його майну.

54. Відповідальність власника транспортного засобу "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2 "MERSEDES BENZ", державний номер НОМЕР_2, була застрахована на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" за полісом № LT/03/ED/8031690 від 13.02.2018.

55. Взаємовідносини у сфері міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" врегульовані безпосередньо Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Процедурними Правилами, прийнятими Радою Бюро на Генеральній Асамблеї 30.05.2002 (далі - Процедурні правила).

56. Згідно з підпунктом 39.2.5 пункту 39.2 статті 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що одним із основних завдань МТСБУ є співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в`їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України.

57. Відповідно до положень пункту 10.4 статті 10 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

58. Положенням пункту 40.1 статті 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

59. Відповідно до підпункту "в" пункту 41.2 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

60. Отже, законодавець визначає, що виплата з фонду страхових гарантій здійснюється на умовах, визначених спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

61. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

62. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

63. Враховуючи наведене, можна дійти висновку про те, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається, виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

64. Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

65. Вказане свідчить про те, що відповідно до положень ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

66. Матеріалами справи підтверджено те, що відповідач на підставі наказу від 07.06.2019 № 5642 та платіжного доручення № 5642 від 07.06.2019 здійснив компенсацію страхової виплати на розрахунковий рахунок позивача у сумі 78 061,70 грн, тоді як позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту у сумі 92 045,03 грн. Обґрунтовуючи необхідність виплати страхового відшкодування саме у зазначеному розмірі, відповідач послався на необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки застрахований позивачем автомобіль експлуатувався в інтенсивному режимі.

67. Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159) (далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

68. Згідно з п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

69. Відповідно до п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є в т.ч.: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний).

70. Пунктом 7.41 Методики встановлено, що значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу приймається рівним 0,7.

71. Пунктом 3.9. Методики визначено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

72. Згідно з п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за спідометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

73. Можливість застосування вказаної у довіднику "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник) інформації для встановлення середньорічного нормативного пробігу оцінювачем напряму передбачено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ).

74. Згідно з Бюлетенем автотоварознавця № 98 (виписку з якого надано відповідачем разом з відзивом на позов (а.с. 60-61), середньорічний пробіг автомобіля такого класу складає 19 500 км (19,5).

75. Додані до акта огляду транспортного засобу № 2300200927 фото застрахованого автомобіля свідчать про те, що на момент огляду показник спідометра застрахованого позивачем автомобіля складав 148 328 км (а.с. 16-17).

76. Застрахований автомобіль був випущений у 2017 році, а його реєстрацію проведено 25.01.2017 (а.с. 14).

77. Викладене свідчить про те, що станом на момент огляду застрахованого у позивача автомобіля пробіг транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , був більшим за середньорічний на 128 828 км.

78. Вказане свідчить про те, що застрахований позивачем автомобіль має значний пробіг, що, в свою чергу, підтверджує експлуатацію такого автомобіля в інтенсивному режимі та є підставою для застосування коефіцієнта фізичного зносу відповідно до пп. а п. 7.39 Методики.

79. Відповідачем разом з відзивом на позов надано розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу "HYUNDAI ACCENT", державний номер НОМЕР_1 , який був зроблений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, а також інформації про відновлюваний транспортний засіб в системі AudaHystori, згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 78 061,70 грн.

80. При цьому, позивачем не спростовано інформацію про значне перевищення застрахованим транспортним засобом середньорічного пробігу та, відповідно, виникнення в процесі його експлуатації зносу.

81. Таким чином, враховуючи положення ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Методики, а також те, що позивачем не спростовано факту експлуатації автомобіля в інтенсивному режимі, відповідач при прийнятті рішення щодо виплати розміру матеріального збитку, завданого автомобілю, який підлягає відшкодуванню, обґрунтовано, відповідно до п. 7.41 Методики, застосував коефіцієнт фізичного зносу.

82. Позивачем наданий відповідачем розрахунок ані в процесі розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не спростовано, заперечень щодо його невідповідності чинному законодавству або арифметичної неточності не надано, а відповідно, і не доведено підстав для стягнення з відповідача різниці між виплаченим ним страховим відшкодуванням у розмірі 92 045,03 грн (без коефіцієнту фізичного зносу) та компенсованим йому відповідачем у розмірі 78 061,70 грн.

83. Посилання позивача на те, що висновки спеціаліста МТСБУ зроблені з порушенням методики у зв`язку з тим, що застрахований позивачем автомобіль не оглядався, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції, з огляду на те, що застосування показників спідометру передбачено положеннями Методики, а такі показники (встановлені за результатами огляду спеціалістом позивача) були надані відповідачу позивачем.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

85. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

86. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

87. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

88. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

89. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

90. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається. Судові витрати.

91. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі № 910/817/21.

5. Матеріали справи № 910/817/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді І.П. Ходаківська В.А. Корсак