Постанова Тернопільський апеляційний суд № 606/2132/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/2132/20Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В. Провадження № 22-ц/817/1015/21 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 301030600 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., секретар - Панькевич Т.І. з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2021 року, повний текст якого складено 9 липня 2021 року, ухвалене суддею Мельник А.В. у цивільній справі №606/2132/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Теребовлянська міська рада Тернопільської області про демонтаж самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна і приведення об`єкту до попереднього стану, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила зобов`язати ОСОБА_2 провести демонтаж самочинно здійсненої прибудови до житлового будинку у вигляді ганку та збудованої вбиральні шляхом їх знесення та приведення житлового будинку до попереднього стану. Позов обґрунтовано тим, що будинок АДРЕСА_1 належить їй та відповідачу ОСОБА_2 по 1/3 та 2/3 частини відповідно. У зв`язку із недосягненням між ними згоди щодо поділу житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про виділ їй літньої кухні з правом її реконструкції під житло, залишивши ОСОБА_2 на праві власності будинок в цілому, та реально поділити земельні ділянки загальною площею 0,3041 га. (для обслуговування житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства). Справа неодноразово розглядалась судами та постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року судові рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані. Однією із підстав скасування судових рішень стало те, що судами не було витребувано висновок суб`єкта господарювання, який здійснює технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна з врахуванням наданого рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проектно-технічної документації реконструкції літньої кухні під житловий будинок. 3 березня 2020 року позивачка звернулась до Теребовлянського бюро технічної інвентаризації і експертної оцінки для надання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі належної їй частки, зокрема літньої кухні з правом її реконструкції під житло. Однак, 10 серпня 2020 року Теребовлянським БТІ ОСОБА_1 повідомлено, що БТІ не може надати висновок щодо можливості виділу в натурі 1/3 частки із спільного нерухомого майна, оскільки при проведенні технічної інвентаризації було виявлено самочинно добудовану прибудову до житлового будинку та збудовано вбиральню, власникам дозвільних документів на проведення будівельних робіт не надано і такі відсутні. Вважає, що відповідачем в порушення вимог закону та прав позивача як співвласника житлового будинку, без її згоди здійснено самочинно прибудову до житлового будинку та вбиральню, а тому просила позов задовольнити. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує, що рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не врахував, що наявність самочинних прибудов стала перешкодою для виготовлення технічно-проектної документації для реконструкції літньої кухні під житло, а також перешкодою для подальшого розгляду Тернопільським міськрайонним судом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача про виділення належної їй частки літньої кухні з правом її реконструкції під житло та реальний поділ земельної ділянки. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що про виявлення самочинної прибудови було повідомлено відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради, Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка доводи апеляційної скарги підтримала, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини жилого будинку і приміщення для зберігання пального та літньої кухні по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 січня 1984 року, виданим Теребовлянською державною нотаріальною конторою, та Реєстраційним посвідченням від 15 лютого 1984 року, виданим Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації. ОСОБА_2 належить 2/3 частин жилого будинку і приміщення для зберігання пального та літньої кухні по АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 грудня 1983 року, виданим Теребовлянською державною нотаріальною конторою, та Реєстраційним посвідченням від 15 лютого 1984 року, виданим Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації. Житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці (призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) площею 0,1000 га, власниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується виданими їм 08 серпня 2006 року Державними актами на право власності на земельну ділянку. Відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку від 08 серпня 2006 року, виданих відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останнім на праві спільної власності також належить земельна ділянка площею 0,2041 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Згідно наявної у матеріалах справи титульної сторінки та відмітки про проведене технічне обстеження Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 30 листопада 2015 року Теребовлянським бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_1 , самочинно реконструйований житловий будинок з прибудовою, збудована вбиральня по по АДРЕСА_1 . На звернення ОСОБА_1 до Теребовлянського бюро технічної інвентаризації щодо надання висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, останнім надана відповідь від 10 серпня 2020 року №112 наступного змісту: згідно інвентарної справи при проведенні технічної інвентаризації 04 листопада 2015 року виявлено, що до житлового будинку самочинно добудовано прибудову та збудовано вбиральню, власниками дозвільних документів на проведення будівельних робіт не надано. Тому, бюро технічної інвентаризації не може дати запитуваний висновок про можливість виділу в натурі 1/3 частки із спільного нерухомого майна по по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд прийшов до висновку, що наявність самочинного будівництва впливає на права позивача щодо розпоряджання майном, оскільки створює певні перешкоди для отримання відповідного висновку щодо можливості виділити її частку в натурі, однак знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Сам факт ненадання позивачкою ОСОБА_1 згоди на зведення спірних будівель не є достатнім для висновку про наявність підстав для знесення об`єктів самочинного будівництва. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно із частинами першою, другою, четвертою, сьомою статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Отже, самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року (справа №199/13042/13-ц), 17 травня 2021 року (справа №296/1033/18). ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про знесення самовільно збудованої споруди, проте, всупереч нормам частини сьомої статті 376 ЦК України, просила вжити крайніх мір по усуненню порушень її прав. Враховуючи, що відомості про вручення припису ОСОБА_2 про усунення порушень і його відмови від виконання такого припису відсутні, тобто не вжито всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, тому на момент звернення з позовом та вирішення справи у суді відсутні підстави для висновку про наявність підстав для вжиття крайнього заходу демонтажу самочинної прибудови, такий позов є передчасним. Крім цього, колегія суддів також враховує, що позивачка зазначає дві самочинних прибудови ганок та вбиральня, в той час як наявність самочинно прибудованого ганку не доведена жодними доказами. З наявних матеріалів вбачається лише наявність самочинно прибудованої до житлового будинку вбиральні та згідно із відміткою про проведене технічне обстеження, зробленої у Технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 53), встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно збудованої вбиральні. Доводи апеляційної скарги про те, що неправомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у позивачки права на звернення з позовом про демонтаж самовільно здійснених відповідачем добудов до житлового будинку, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд не робив такого висновку, а лише зазначив про те, що знесення самочинної прибудови є крайнім заходом і в даному випадку відсутні підстави для його застосування. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що про виявлення самочинної прибудови було повідомлено відділ архітертури та містобудування Теребовлянської міської ради, колегія суддів зазначає, що дійсно на арк. 55 (зв) наявна відмітка про проведення технічного обстеження, із змісту якої вбачається, що за результатами проведеного технічного обстеження обєкта самочинно реконструйованого житлового будинку з прибудовою, збудована вбиральня, по АДРЕСА_1 , субєктом господарювання, який проводив технічну інвентаризацію, повідомлено відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради за №748/2.18 від 21.12.2015 року. Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що на підставі цього повідомлення відділ архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради вручав ОСОБА_2 припис про усунення порушень чи вживав будь-які інші заходи до відповідача ОСОБА_2 у звязку із виявленою самочинною реконструкцією житлового будинку, а ОСОБА_2 відмовився їх виконати. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що наявність самочинних прибудов стала перешкодою для виготовлення технічно-проектної документації для реконструкції літньої кухні під житло, а також перешкодою для подальшого розгляду Тернопільським міськрайонним судом цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до відповідача про виділення належної їй частки літньої кухні з правом її реконструкції під житло та реальний поділ земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що позивачкою не було використано усі передбачені законодавством заходи щодо усунення вказаного порушення щодо самочинної прибудови вбиральні. Позовні вимоги про знесення є передчасними. Рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 листопада 2021 року. Головуюча Судді