Постанова Одеський апеляційний суд № 522/5764/19

Номер провадження: 22-ц/813/6796/21 Номер справи місцевого суду: 522/5764/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.10.2021 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Кредитна спілка «Кредитінвест», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року ускладі судді Домусчі Л.В., в с т а н о в и в: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: кредитна спілка «Кредитінвест», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. Позов обґрунтовано тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2016 року позов Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено частково. У рахунок погашення (сплати) заборгованості за кредитним договором №0600000055 від 11.04.2008, укладеного між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_3 у загальній сумі 9 624 785 гривень 68 копійок, з яких: - заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 6 095 846,11 гривень 11 копійок; - заборгованість за відсотками в розмірі 1 924 808 гривень 61 копійка; - штрафні санкції в розмірі 1 604 130 гривень 95 копійок, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., 23.09.2004, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18.05.2006, реєстраційний номер 6415, шляхом визнання за Кредитною спілкою «Кредитінвест» права власності на зазначений житловий будинок вартістю 3 283 400 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредитінвест» різницю від загальної суми заборгованості та загальної оціночної вартості предметів іпотеки в розмірі 3 038 085 гривень 68 копійок. Встановлено порядок виконання рішення суду, вказавши, що це рішення є підставою для реєстрації за Кредитною спілкою «Кредитінвест» права власності на: - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., 23.09.2004, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18.05.2006, реєстраційний номер 6415; - житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97,5 кв.м., загальною площею 315,0 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_5 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2006 (справа № 2-705/2006), що набрало законної сили 15.11.2006. Постановою апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та прийнято в цій частині постанову. У задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором-відмовлено. У решті судове рішення залишено без змін. В обох оскаржуваних договорах купівлі-продажу від 30.05.2017 (зареєстровані під номерами №1388 та «1391) зазначено, що продавець, а саме Кредитна спілка «Кредитінвест» володіє предметом договору, а саме житловим будинком, на праві приватної власності, на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016 по справі № 522/16614/15-ц і, та в свою чергу, передає право власності, на вищевказаний житловий будинок відповідачу по цієї справі. Звернення до суду з позовною заявою вмотивоване тим, що кредитна спілка «Кредитінвест» не мала права укладати вищевказані договори купівлі-продажу. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2019 та 20.12.2019. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати договори купівлі-продажу №1388 від 30.05.2017 та №1391 від 30.05.2017, укладені між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_2 недійсними. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання. Сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержанні встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягав неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд не взяв до уваги порушення статті 37 Закон України «Про іпотеку», яка не передбачає можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду; а також той факт, що апеляційним судом Одеської області було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси, яким визнано право власності на предмет іпотеки за КС «Кредитінвест». 19.04.2021 ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу та просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 21.09.2021 представник третьої особи надав суду додаткові пояснення. 30.09.2021 від КС «Кредитінвест» надійшла заява про розгляд справи без її представника та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2016 року заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси року позов Кредитної спілки «Кредитінвест» задоволено частково та в рахунок погашення (сплати) заборгованості за кредитним договором №0600000055 від 11.04.2008, укладеного між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_3 у загальній сумі 9 624 785,68 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 6 095 846,11 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 1 924 808,61 грн.; штрафні санкції в розмірі 1 604 130,95 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., 23.09.2004, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18.05.2006 року, реєстраційний номер 6415, шляхом визнання за Кредитною спілкою «Кредитінвест» права власності на зазначений житловий будинок вартістю 3 283 400,0 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Кредитінвест» різницю від загальної суми заборгованості та загальної оціночної вартості предметів іпотеки в розмірі 3 038 085,68 грн. Встановлено порядок виконання рішення суду, вказавши, що це рішення є підставою для реєстрації за Кредитною спілкою «Кредитінвест» права власності на: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 112,1 кв.м., загальною площею 313,1 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., 23.09.2004, реєстраційний номер 12886, дублікат якого виданий цим самим приватним нотаріусом 18.05.2006 року, реєстраційний номер 6415; житловий будинок АДРЕСА_2 , що складається з одного житлового будинку з каміння під літ. «А», загальною житловою площею 97,5 кв.м., загальною площею 315,0 кв.м., №1-3 огорожа, належні ОСОБА_5 на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2006 (справа № 2-705/2006). Рішення набрало законної сили 15.11.2006. 30.05.2017 між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №1388. 30.05.2017 між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу №1391. За умовами вказаних договорів купівлі-продажу, ОСОБА_6 придбала по 1/2 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , заг. пл. 313,1 кв.м., житл. пл. 112,1 кв., та надвірними спорудами №1,3 огорожа. Договори посвідчені приватним нотаріусом ОМНО Федорченко Т.М. та зареєстровані в реєстрі за номерами №1388 та №1391. У подальшому 13.12.2018 апеляційним судом Одеської області ухвалено постанову у справі 522/16614/15-ц, якою заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Кредитінвест» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та прийнято в цій частині постанову, якою відмовлено у позові Кредитної спілки «Кредитінвест». Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту з посиланням на те, що у момент укладання оскаржуваних договорів купівлі продажу від 30.05.17 стороною (сторонами) усіх вимог які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу було дотримано у повному обсязі, а позивачем не наведено жодного доводу та факту порушення чи недодержання сторонами угоди, вимог які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Сам факт скасування 13.12.2018 рішення Приморського районного суду м. Одеси, як ствердження порушення в момент укладання договорів купівлі продажу від 30.05.17 вимог які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу суперечить діючому законодавству України та не тягне за собою підстави недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного. За змістом частини першої ст. 203, частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України). Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Системний аналіз статей 48, 175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за пред`явленим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати відомості про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача або співвідповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Частинами 1-4 ст. 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню. Предметом спору у справі, що переглядається є визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , укладених 30.05.2017 між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_2 . Відповідачем у даній справі зазначено лише ОСОБА_2 . У свою чергу позивач визначив третьою особою у справі Кредитну спілку «Кредитінвест». Тобто, за оспорюваними договорами купівлі-продажу будинку від 30.05.2017 в якості відповідача визначено лише одну сторону вказаних правочинів покупця ОСОБА_2 , а продавець за вказаними правочинами - Кредитна спілка «Кредитінвест», залучена до участі у справі лише в якості третьої особи. Позивач ОСОБА_1 у даній справі клопотань про залучення до участі у справі Кредитну спілку «Кредитінвест», як відповідача (співвідповідача), не заявляла. При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року визначено, зокрема, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором. Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину. У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Пред`являючи позовні вимоги, зокрема, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 30.05.2017, ОСОБА_1 відповідачем зазначила лише одну сторону кожного оспорюваного правочину, позивачем не було зазначено в якості відповідача продавця за договорами купівлі-продажу Кредитну спілку «Кредитінвест», клопотання про залучення у справі співвідповідача КС «Кредитінвест» не заявляла за умови її обов`язкової співучасті, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: кредитна спілка «Кредитінвест», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на порушення позивачем норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі КС «Кредитінвест» як сторони оспорюваних правочинів в якості співвідповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати нового відповідача у справі, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними є пред`явлення вказаних вимог до неповного кола відповідачів. Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 12.11.2021. Головуючий: Судді: