Постанова 4806 № 303/7319/21

Справа № 303/7319/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 08.11.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в с т а н о в и в : Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України, не працюючий, визнаний винним у вчиненні передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративних правопорушень і відповідно до ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.. Відповідно до постанови, 11.09.2021 о 23 год 50 хв по вул. Пряшівській, 100 у м. Мукачево водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz CLA 200», д. н. з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався дистанції, у результаті чого допустив зіткнення з парканом, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Крім того, 11.09.2021 о 23 год 55 хв по вул. Пряшівській, 100 у м. Мукачево водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz CLA 200», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, і від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився при безперервній відео фіксації, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушень. Не погоджуючись з указаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАп у зв`язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 вказує на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки не був присутній під час оголошення постанови, а її копію отримав лише 27.10.2021. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Апеляційний суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, якщо його пропущено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить із того, що про поважність причин на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 28.09.2021, що свідчить про те, що останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 08.10.2021 включно. З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду першої інстанції 01.11.2021, тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 28.09.2021. Апеляційним судом не встановлено поважних причин, із яких ОСОБА_1 не подав апеляційну скаргу в передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк (до 08.10.2021 включно). Так, із матеріалів справи вбачається і ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оспорюється те, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи щодо нього судом першої інстанції. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що копія оскаржуваної постанови направлена на адресу ОСОБА_1 у день її винесення 28.09.2021, тобто з дотриманням вимог ч. 1 ст. 285 КУпАП. Разом із тим, ОСОБА_1 самостійно чи через представника не оскаржив у встановлений законом строк постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності без поважних причин. Можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов`язує з тим, чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.09. 2021 є день її проголошення, а не отримання її копії, і будь-яких підстав вважати, що такий строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин немає. Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення постанови не знайшли свого підтвердження і спростовуються наведеними в апеляційній скарзі твердженнями про те, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи. Доводи ОСОБА_1 про те, що копію постанови він отримав 27.10.2021, - апеляційний суд із урахуванням того, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи, що в свою чергу свідчить про те, що йому було відомо про прийняте щодо нього рішення у день винесення такого, - визнає такими, що в будь-якому разі не являються поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови від 28.09.2021 у встановлений законом строк. При цьому, апеляційний суд враховує те, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 після винесення постанови від 28.09.2021 не мав можливості оскаржити постанову до 08.10.2021 чи звернутися за правовою допомогою до кваліфікованих осіб. На наявність таких відомостей не посилається і апелянт ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не перешкоджали реалізації права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в передбачений ст. 294 КУпАП строк. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд у порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи те, що в клопотанні не наведено жодних доказів та мотивів про поважність причин, які позбавили ОСОБА_1 можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд доходить висновку про те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 28.09.2021, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення такого строку. Тому, апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню ОСОБА_1 як особі, що її подала. Приймаючи рішення про необхідність відмови ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також бере до уваги: положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Подане ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення залишити без задоволення та відмовити у поновленні пропущеного строку. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, - повернути ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію даної постанови. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан