Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/1332/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7450/21 Справа № 203/1332/21 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи, в обґрунтування якого посилався на те, що 04.12.2020 року на вул.Князя Володимира Великого,24 в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «СЕАТ ТОЛЕДО» н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Mitsubishi Pajer-3НГ» н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що розпоряджається вказаним автомобілем на підставі нотаріальної довіреності та який було пошкоджено внаслідок ДТП. Вказані обставини підтверджуються постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.01.2021 року, якою встановлена вина ОСОБА_2 у скоєній ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «СЕАТ ТОЛЕДО» н/з НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ «СК «КРЕДО» згідно полісу №АР/000501200. Умовами договору страхування було передбачено франшизу в розмірі 2600 грн. Посилаючись на вказані обставини та норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив стягнути з відповідача франшизу в сумі 2600 грн. та понесені по справі судові витрати. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми франшизи задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в сумі 2600 грн., судовий збір в сумі 908 грн. витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено (а.с.49-53). Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, стягнувши витрати на правничу допомогу в повному розмірі в сумі 2000 грн., в іншій частині рішення не оскаржується (а.с.55-57). Відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині судових витрат на правову допомогу, в іншій частині апеляційним судом не ревізується. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Постановляючи судове рішення в частині розподілу судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги, суд виходив з того, що розмір заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. При розподілі витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Апеляційний суд вважає правильним висновок суду про те, що позивачу підлягає відшкодуванню судові витрати, які він поніс на оплату професійної правничої допомоги. Однак, визначаючи розмір таких судових витрат, суд не врахував наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката,в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов`язану зі справою,включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа N907/357/16). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію нотаріально посвідченої довіреності від 07.12.2020 року від імені позивача ОСОБА_1 на представництво його інтересів адвокатом Демарчук М.В.; копію договору про надання правової допомоги від 01.04.2021 року між адвокатським бюро «Демарчук Миколи «Центр правового врегулювання» та позивачем, додаток №1 до цього договору від 01.04.2021 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт передачі-приймання виконаних робіт до договору від 01.04.2021 року, складений 01.04.2021 року; а також квитанцію про перерахування позивачем на рахунок адвокатського бюро «Демарчук Миколи «Центр правового врегулювання» коштів в сумі 2000 грн. Так, як позивачем надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, часу витраченого на виконання цих робіт (надання послуг); детальний опис витрат, понесених адвокатом для виконання цих робіт (надання послуг), то відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно було стягнути судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. Окрім того, клопотання про зменшення розміру витрат від ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу адвоката Демарчук М.В. в інтересах ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не подавалося. Заперечень на клопотання про розподіл судових витрат у частині стягнення правничої допомоги матеріали справи також не містять. Таким чином, враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру витрат скаржника, суд першої інстанції, у порушення статті 137 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сума судових витрат в розмірі 2000 грн. Враховуючи вказане, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині судових витрат на правничу допомогу, з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн, в рахунок судових витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року в частині вирішення питання судових витрат на правничу допомогу - скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: