Постанова 4803 № 204/4475/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7665/21 Справа № 204/4475/21 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 11 червня 2021 року АТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності. З позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення зазначеного позову. В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 02 лютого 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 115, а саме: квартиру загальною площею 79,9 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову у цивільній справі № 204/4475/21 за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі № 204/475/21, шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 79,9 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 02 лютого 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 115, до набрання рішенням суду законної сили у справі № 204/4475/21 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко О.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності (а.с.133-136). Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволені заяви, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду, обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що вимоги заяви є обґрунтованими, так як не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду або унеможливить його виконання, якщо позов буде задоволено. Проте погодитися з таким висновком суду, колегія суддів не може. Згідно з ч. 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову: імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду. Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 на праві власності. Користуючись своїм правом, позивач одночасно із зверненням до суду з позовом подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на вказану квартиру. Обставини, викладені в тексті позовної заяви, свідчать про те, що між сторонами дійсно існує спір щодо зазначеної нерухомості. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 ЦІІК України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог. Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем не обґрунтована наявність підстав для застосування такого виду забезпечення позову, як арешт майна. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Однак про застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, а тому може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності. При цьому враховуючи, що апелянт вказує, що вказана квартира є єдиним житлом її онуки та її неповнолітньої дитини, які постійно мешкають в ній, колегія суддів, з урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, вважає, що вказаний вид забезпечення позову порушить права сторін на мирне користування майном. Враховуючи викладене, а також те, що судом було порушено норми процесуального права при вирішенні питання щодо забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню, з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, позивач не позбавлений можливості скористатися передбаченим процесуальним законом правом звертатися до суду із заявами про вжиття інших заходів забезпечення позову у відповідності до ст.ст. 149-152 ЦПК України з метою протидії недобросовісному використанню відповідачами своїми правами. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року - скасувати. В задоволені заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову у цивільній справі № 204/4475/21 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Сущенко Ольга Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: