Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3310/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1667/21 Справа № 212/3310/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Новака А.М. на постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу та стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн., за участю: в режимі відеоконференції: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Новака А.М., ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно 12 квітня 2021 року об 11.13 год. в м.Кривому Розі по вул. Армавірській біля буд. 7 керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, активна жвавість рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі КЗ «КБЛПБД» ДОР відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та провадження закрити. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що на відеозапису не зафіксовано наявність або вручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду у медичному закладі. Вказує, що направлення було складено на ОСОБА_1 , тобто на іншу особу. Вважає, що письмові пояснення свідків є неналежними доказами, оскільки складені поліцейськими та не містять відомостей про документи, на підставі яких було встановлено особи свідків. Вказує, що відповідно до протоколу було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від 04 липня 2007 року, тоді як у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 04 липня 2007 року. Зазначає, що відсутні законні підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення. Ці вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено два види об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; довідкою ст. інспектора відділення адміністративної практики ППП в м. Кривому Розі УПП Дніпропетровскої області від 16 квітня 2021 року, відповідно до якої в діях ОСОБА_1 наявна повторність вчинення адміністративного правопорушення; довідкою адмінпрактики, відповідно до якої на ОСОБА_1 30 липня 2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за результатами розгляду якого було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП; відеозаписом з бодікамери поліцейського; а також іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. При цьому вказані обставини в апеляційній скарзі не оскаржуються. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Що стосується доводів захисника щодо недопустимості протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказу через неправильне зазначення реквізитів вилученого посвідчення водія, слід зазначити наступне. У рішенні у справі Сутяжник проти Росії від 23 липня 2009 року ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності. Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20. Враховуючи викладене, помилкове зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення, що було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від 04 липня 2007 року, тоді як у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 04 липня 2007 року,не є тією обставиною, яка дає підстави суду визнати протокол недопустимим доказом. Крім того, останній як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не заперечував факту вилучення у нього посвідчення водія. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами захисника про те, що письмові пояснення свідків, які не були допитані безпосередньо судом першої інстанції, не можуть бути визнані допустимими доказами, однак з огляду на вимоги ч. 2 ст. 266 КУпАП участь вищезазначених свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не була обов`язковою, оскільки огляд останнього на стан наркотичного сп`яніння проводився поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів відеозапису. Що стосується доводів захисника про те, що направлення на проходження огляду у медичному закладі було складено на ОСОБА_1 , а не на ОСОБА_1 , а також на відеозапису не зафіксовано наявність або вручення ОСОБА_1 цього направлення, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на те, що положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не містять вимог щодо його складання та вручення правопорушнику у випадку відмови останнього від проходження відповідного огляду. При цьому щодо доводів захисника про те, що неправильне складання направлення на проходження огляду у медичному закладі позбавило ОСОБА_1 можливості самостійно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, слід зазначити, що ч. 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Новака А.М. залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот