Постанова 4803 № 202/2112/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6638/21 Справа № 202/2112/19 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., при секретарі Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня Ольга Володимирівна, П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєва Тетяна Миколаївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування записів про державну реєстрацію права власності, визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2019 року Дніпровська міська рада звернулася з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. В 2017 році померла ОСОБА_5 . Після смерті останньої, 31 січня 2018 року Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа на підставі заяви ОСОБА_6 про прийняття спадщини, однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, не оформивши спадщину. При цьому, 19 січня 2018 року право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2002 року, зареєстрованого на Катеринославській біржі нерухомості. В свою чергу, 06 лютого 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до останнього перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Так, позивач вважав, що ОСОБА_5 не мала спадкоємців та вищевказаними договорами купівлі-продажу порушуються права територіальної громади, у зв`язку з чим, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу, зареєстрований 05 серпня 2002 року на Катеринославській біржі нерухомості та зареєстрований державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня О.В. в реєстрі за №24452438; визнати недійсним договір купівлі-продажу №64 від 06 лютого 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міхеєвою Т.М.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2002 року, укладеного на Катеринославській біржі нерухомості, та договору купівлі-продажу, укладеного 06 лютого 2018 року між ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , і посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М.; також визнати спадщину у вигляді зазначеної квартири відумерлою та передати її у власність територіальної громади в особі Дніпровської міської ради. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 05 серпня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, на біржі «Екатериновская недвижимость» («Катеринославська нерухомість») за № НОМЕР_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 06 лютого 2018 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М. та зареєстрований у реєстрі за №

64. В частині позову про скасування записів про державну реєстрацію права власності та визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади відмовлено. Також вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання спірного майна відумерлою спадщиною та передачу її територіальній громаді міста і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги Дніпровської міської ради в повному обсязі. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в цій частині. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 2000 року, виданого виконавчим комітетом міської ради згідно з розпорядженням від 19 січня 2000 року за № 3/196-2000, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , якою вони користувалися на підставі ордеру з 1981 року. Право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на зазначену квартиру було зареєстроване КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 384п за реєстровим № 64-129. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до часу своєї смерті постійно проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. 14 лютого 2014 року ОСОБА_5 звернулася до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4 , посилаючись на прийняття спадщини шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В жовтні-листопаді 2017 року померла ОСОБА_5 .. Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_6 , який посилався на проживання разом із ОСОБА_5 однією сім`єю не менш ніж 5 років. З заяви ОСОБА_6 вбачається, що нотаріусом йому було роз`яснено порядок звернення до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю разом із спадкодавцем та обов`язок подати відповідне рішення суду не пізніше червня 2018 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася мати ОСОБА_3 .. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2018 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня О.В. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 05 серпня 2002 року на Товарній біржі «Катеринославська нерухомість». При цьому, відповідно до наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого 05 серпня 2002 року на біржі «Екатериновская недвижимость» («Катеринославська нерухомість») за № НОМЕР_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Також судом встановлено, що 06 лютого 2018 року між ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М., відповідно до якого ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру цього ж дня було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами даної цивільної справи доведено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 05 серпня 2002 року на біржі «Екатериновская недвижимость» («Катеринославська нерухомість») за № 2148-Н в дійсності не укладали, оскільки, до часу своєї смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 - жовтень-листопад 2017 року, постійно проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі, при цьому, після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де зазначала про належність цього майна її матері ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_1 з 2002 року про своє право власності на зазначене майно не заявляв, тому дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 05 серпня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, на біржі «Екатериновская недвижимость» («Катеринославська нерухомість») за № НОМЕР_1 , а також договір купівлі-продажу квартири, укладений у подальшому 06 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М. та зареєстрований у реєстрі за № 64, слід визнати недійсними. Водночас, у задоволенні позовних вимог щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності вважав за необхідне відмовити, оскільки, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, а тому такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення вимог про визнання спадщини відумерлою стосується прав ОСОБА_3 , проте остання до участі у справі як співвідповідач залучена не була та позовні вимоги до неї не заявлялися, а тому, позивач як орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади, не позбавлений можливості після набрання законної сили судовим рішенням у частині визнання договорів купівлі-продажу спірної квартири недійсними звернутися з позовом про визнання спадщини відумерлою, пред`явивши вимоги до належного відповідача, яким є ОСОБА_3 . Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній апелянтом частині, а саме щодо відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст. ст. 1218, 1231 ЦК України). Згідно з положеннями статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини. Відповідно до ст. 334 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Відповідно до положень статі 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Таким чином, спірними договорами купівлі-продажу порушуються інтереси держави в особі Дніпровської міської ради, яка є представницьким органом територіальної громади м.Дніпра і через яку остання реалізує свою цивільну та господарську компетенцію набуває права та обов`язки, у тому числі ті, що випливають з встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою. Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними в ній доказами, договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 05 серпня 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, на біржі «Екатериновская недвижимость» («Катеринославська нерухомість») за № НОМЕР_1 , а також договір купівлі-продажу квартири, укладений у подальшому 06 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М. та зареєстрований у реєстрі за № 64, судом першої інстанції визнано недійсними, у зв`язку з тим, що до часу своєї смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 - жовтень-листопад 2017 року, постійно проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі, при цьому, після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де зазначала про належність цього майна її матері ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_1 з 2002 року про своє право власності на зазначене майно не заявляв. Так, згідно листа-відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №14/5-916 на запит державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І.В. від 31 січня 2018 року №401/02-14 щодо реєстрації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла у 2017 році, що була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та склад родини на день її смерті, відділ обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради повідомив наступне. Відповідно до даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 17 серпня 1981 року до дня смерті (2017 року), та значиться зареєстрованою. Інші зареєстровані особи за адресою: АДРЕСА_2 на день смерті ОСОБА_5 (2017 року) - відсутні. Крім того, згідно листа Третьої дніпровської державної нотаріальної контори за №1738/02-14 від 11 червня 2018 року, на вимогу Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області від 07 червня 2018 року№109-2494вих про надання інформації по спадковій справі, у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018042630000006, 31 січня 2018 року Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_6 про прийняття спадщини за законом заведено спадкову справу №65/2018 до майна померлої ~ жовтень-листопад 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також зазначено, що станом на 11 червня 2018 року за вищезазначеною спадковою справою свідоцтво про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_5 не видавалось, будь-яка реєстрація речових прав та їх обтяжень, про об`єкти та суб`єктів таких прав, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилась. Отже, оскільки свідоцтво про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_5 не видавалось, будь-яка реєстрація речових прав та їх обтяжень, про об`єкти та суб`єктів таких прав, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилась, а отже, спадщина, яка відкрилась після її смерті та складається з квартири АДРЕСА_3 , є відумерлою, тому відповідно до правил 1277 ЦК України має бути передана територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що є помилковими посилання суду першої інстанції на те, що вирішення вимог про визнання квартири АДРЕСА_3 відумерлою спадщиною стосується прав ОСОБА_3 , адже її сином ОСОБА_6 , який у своїй заяві про прийняття спадщини за законом від 31 січня 2018 року за №141 посилався на проживання разом із ОСОБА_5 однією сім`єю не менш ніж 5 років, спірне майно не було прийнято як спадщину у порядку визначеному чинним законодавством. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає задоволенню, оскільки, на викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув та у повному обсязі обставини справи не встановив, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення про визнання спадщини, яка складається з квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1465188612101), відумерлою та передання її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з відповідачів на користь апелянта судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі по 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 75 копійок з кожного. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор П`ятихатської районної державної адміністрації Плахотня Ольга Володимирівна, П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Міхеєва Тетяна Миколаївна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою та передання її у власність територіальної громади скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Визнати спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1465188612101), відумерлою та передати її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: код ЄДРПОУ:02909938, поштовий індекс - 49044, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО: 820172, р/р: UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі по 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн 75 копійок з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова