Постанова КЦС ВС № 320/7278/18

Постанова Іменем України 03 листопада 2021 року м. Київ справа № 320/7278/18 провадження № 61-6875св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року у складі судді Міщенко Т. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Кухаря С. В., Онищенко Е. А., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_2 є молодшим братом її батька, а їй доводиться дядьком. В її батька також був двоюрідний брат ОСОБА_5 , який доводиться їй двоюрідним дядьком. Після смерті дружини ОСОБА_5 проживав один. У листопаді 2012 року вона та її дядько ОСОБА_5 почали проживати разом; останній перебував на її утриманні. З ОСОБА_5 вони проживали взимку в його квартирі, а коли закінчувався опалювальний сезон - переїжджали проживати в її будинок на АДРЕСА_1 . Восени 2017 року ОСОБА_5 отримав травму, після якої вона здійснювала за ним догляд, купувала лікарські засоби, продукти харчування. За його дорученням отримувала його пенсію. Здійснювала оплату комунальних послуг, робила поточний ремонт в квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, усі витрати по похованню здійснювала вона. За час життя ОСОБА_5 пропонував скласти заповіт на її ім`я, оскільки більше в нього не було родичів. Відповідач був присутнім на похованні ОСОБА_5 , де повідомив, що останні чотири роки він з померлим не спілкувався та вони не бачились. Вважала, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки проживала однією сім`єю із померлим, здійснювала за ним догляд. У квітні 2018 року вона звернулась до Державного архіву Запорізької області щодо анкетних даних народження діда, його сестри та інших документів. Починаючи з 05 до 09 липня 2018 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні в Комунальній установі «Центр надання медичних послуг ММР № 2». Після лікування вона звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , однак її повідомлено, що приватний нотаріус Тимченко М. Г. завів спадкову справу ще в січні 2018 року після смерті ОСОБА_5 за заявою відповідача. Коли вона звернулась до приватного нотаріуса Тимченко М. Г. із заявою про прийняття спадщини, дізналась, що нею був пропущений встановлений законом шестимісячний строк для подання зави до нотаріуса, у зв`язку з чим їй було рекомендовано звернутись до суду. Вказувала, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин у зв`язку із тим, що вона тривалий час відновлювала документи по родинним відносинам із померлим, а в кінці терміну перебувала на лікуванні. Нею було пропущено лише 10 днів. Ураховуючи наведене, просила: - встановити юридичний факт родинних відносин, а саме, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 є її двоюрідним дядьком, - встановити юридичний факт, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 з листопада 2012 року не менше 5 років до часу відкриття спадщини, - визначити їй додатковий строк тривалістю 2 місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення та постанов судів попередніх інстанцій Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк в один місяць для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні позовної вимоги щодо встановлення факту проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 однією сім`єю з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не менше п`яти років до часу відкриття спадщини відмовлено. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що: - надані позивачкою докази свідчать про те, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 , що є підставою для задоволення позовної вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_5 є двоюрідним дядьком ОСОБА_1 ; - вказані позивачкою причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є поважними (зокрема, те, що у квітні 2018 року вона звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори щодо процедури оформлення спадкових прав, де їй повідомили про необхідність підтвердження факту родинних відносин із померлим ОСОБА_5 , після чого вона почала збирати відповідні документи, що підтверджується відповідями з Державного архіву, датовані червнем місяцем 2018 року, копії яких містяться в матеріалах справи. У період збирання архівних довідок позивачка захворіла, у зв`язку з чим перебувала на амбулаторному лікуванні в КУ «Центр надання медичних послуг ММР № 2» з діагнозом «ДДПП» - радикуліт з явно вираженим больовим синдромом, а саме з 05 до 09 липня 2018 року. Одразу після виписки з лікарні вона звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Тимченко М. Г., однак нею був пропущений строк подачі заяви на прийняття спадщини на 10 днів). Зазначені обставини є підставою для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини; - позивачка не довела належними доказами факт проживання її та спадкодавця не менше п`яти років до часу відкриття спадщини. Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до доказів, наданих позивачем, нею пропущено строк для прийняття спадщини у зв`язку з наявністю сукупності поважних причин, а саме - хвороби та процесу збирання доказів на підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем, а також враховуючи те, що цей строк було пропущено менш, ніж на два тижні, колегія суддів зробила висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав про наявність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В частині відмови у задоволенні позову щодо визнання факту проживання спадкодавця з нею однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, оскільки докази, наявні у матеріалах справи, свідчать про здійснення позивачкою лише догляду за ОСОБА_5 та надання йому матеріальної допомоги. Аргументи учасників справи Зміст та доводи касаційної скарги У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволення вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що: -суди визнали поважною причину незвернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини - чотириденну хворобу (перебування на амбулаторному лікуванні) позивачки; - разом з тим, не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанціїй оскаржуються лише у частині позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 22 травня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у передбачених пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 червня 2018 року у справі № 479/713/17. Фактичні обставини справи Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 ОСОБА_2 , 1953 року народження, є молодшим братом ОСОБА_3 , дядьком ОСОБА_1 . Батьками ОСОБА_3 є: батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 , які є рідними дідом та бабусею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився дідусь ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , батьками якого є: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась рідна сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , батьками якої є: батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_9 ОСОБА_10 є рідною матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 лютого 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-592. Відповідно до листа № 1133/01-16 від 26 грудня 2018 року після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 5/2018 за заявою ОСОБА_2 . З метою оформлення спадкових прав ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Тимченко М. Г., однак постановою від 20 липня 2018 року останній було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого законодавством України строку для прийняття спадщини та через відсутність документів, що підтверджують спорідненість померлого ОСОБА_5 зі спадкоємицею. Позиція Верховного Суду Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких мотивів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно частини першої статті 1269 ЦК України (в редакції, чинній на монет виникнення спірних правовідносин) Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2018 року у справі № 479/713/17 (провадження № 61-12744св18) зазначено, що «відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Крім того, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, хвороба спадкоємця та її період мають бути підтверджені належними доказами». У справі, що переглядається: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ; відповідно до листа від 26 грудня 2018 року № 1133/01-16 після смерті ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 5/2018 за заявою ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Тимченко М. Г., однак постановою від 20 липня 2018 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском встановленого законодавством України строку для прийняття спадщини; суди встановили, що на обґрунтування поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивачка вказувала, що у встановлений шестимісячний строк, а саме у квітні 2018 року вона звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори щодо процедури оформлення спадкових прав, де їй повідомили про необхідність підтвердження факту родинних відносин з померлим ОСОБА_5 . Після чого позивачка почала збирати документи для підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_5 , що підтверджується відповідями з Державного архіву, датовані червнем місяцем 2018 року, копії яких містяться в матеріалах справи. У період збирання архівних довідок позивачка захворіла, у зв`язку із чим перебувала на амбулаторному лікуванні в КУ «Центр надання медичних послуг ММР № 2» з діагнозом «ДДПП» - радикуліт з явно вираженим больовим синдромом, а саме з 05 до 09 липня 2018 року, що підтверджується копією довідки з лікувального закладу. Одразу після виписки з лікарні позивачка звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Тимченко М. Г., однак нею був пропущений строк подачі заяви на прийняття спадщини, який складав 10 днів. При вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не врахували, що необхідність отримання документів для встановлення судом факту, що має юридичне значення, не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Суди не звернули уваги на те, що позивачка надала докази перебування на амбулаторному лікуванні у період з 05 до 09 липня 2018 року, проте не надала будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у період з моменту відкриття спадщини до 08 липня 2018 року. Ураховуючи, що у позивачки були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суди дійшли помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з задоволенням касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 грн. Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 2 819,20 грн. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2019 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у скасованій частині втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук