Постанова КЦС ВС № 241/469/19

Постанова Іменем України 08 листопада 2021 року м. Київ справа № 241/469/19 провадження № 61-6947св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року в складі судді Чудопалової С. В. та на постанову Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року в складі колегії суддів Ткаченко Т. Б., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., ВСТАНОВИВ : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ. В обґрунтування позову зазначала, що з 02 вересня 2006 року по 09 квітня 2010 року та з 11 січня 2014 року по 26 листопада 2018 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від цих шлюбів вони мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час перебування у шлюбі в період з березня по вересень 2018 року сторони за спільні кошти придбали транспортні засоби: MITSUBISHI Оutlander VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, NISSAN Leaf vin НОМЕР_2 , 2015 року випуску, NISSAN Leaf VIN НОМЕР_3 , 2013 року випуску, FORD Focus VIN НОМЕР_4 , 2014 року випуску, NISSAN Leaf VIN НОМЕР_5 , 2013 року випуску, FORD Focus VIN НОМЕР_6 , 2014 року випуску, TOYOTA Venza VIN НОМЕР_7 , 2012 року випуску. Позивач просила визнати вказані автомобілі спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , набутим під час шлюбу, та стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину вартості цих автомобілів, що становить 17 740,50 дол. США (в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ на день винесення судового рішення ). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково; визнано автомобіль TOYOTA Venza, VIN (номер кузова) НОМЕР_7 , 2012 року випуску, спільним майном подружжя сторін; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частку вартості автомобіля TOYOTA Venza, VIN (номер кузова) НОМЕР_7 , 2012 року випуску, що становить 1 150 дол. США (в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на 16 грудня 2019 року становить 27 013,50 грн), 921 грн витрат на правничу допомогу та 1372 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем для потреб сім`ї у період шлюбу придбаний автомобіль TOYOTA Venza VIN № НОМЕР_7 , 2012 року випуску, який в подальшому був ним відчужений, у зв`язку з чим суд зробив висновок про наявність підстав для стягнення Ѕ частини його вартості на користь позивачки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання автомобілів MITSUBISHI Оutlander VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, NISSAN VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2015 року випуску, NISSAN Leaf VIN (номер кузова) НОМЕР_3 , 2013 року випуску, FORD Focus VIN (номер кузова) НОМЕР_4 , 2014 року випуску, NISSAN Leaf VIN (номер кузова) НОМЕР_5 , 2013 року випуску, FORD Focus VIN (номер кузова) НОМЕР_6 , 2014 року випуску, спільним сумісним майном подружжя, суд виходив з того, що вказані автомобілі придбані відповідачем за договорами комісій, відповідно до умов яких відповідач як комісіонер купував автомобілі з аукціонів для комітентів за їх рахунок. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів купівлі цих автомобілів за спільні кошти. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частки вартості автомобіля TOYOTA Venza, VIN (номер кузова) НОМЕР_7 , 2012 року випуску і судових витрат змінено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 Ѕ частку вартості автомобіля та Ѕ частку вартості доставки автомобіля TOYOTA, що складає 2 627 дол. США (еквівалент становить 72 959,15 грн); в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін; вирішено питання розподілу судових витрат. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру вартості автомобіля TOYOTA Venza, VIN (номер кузова) НОМЕР_7 , апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання цього автомобіля спільним сумісним майном подружжя, яке відповідач безпідставно відчужив без згоди дружини, проте неправильно визначив вартість автомобіля та не врахував вартість доставки. Залишаючи рішення суду першої інстанції в частині решти позовних вимог без змін, апеляційний суд указав на правильність висновку суду в цій частині, оскільки матеріали справи містять належні і допустимі докази придбання відповідачем спірних автомобілів на виконання договорів комісії, відповідно до умов яких ОСОБА_2 викупав авто з аукціонів та передавав комітентам за актами передачі. Позивачка не надала належних і допустимих доказів, що вона давала свої особисті кошти на їх купівлю. Аргументи учасників справи У квітні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно взяли до уваги договори комісій, оскільки платником по всіх платіжних дорученнях на придбання спірних автомобілів є ОСОБА_2 , що свідчить про придбання майна за спільні кошти. Матеріали справи не місять доказів отримання ОСОБА_2 коштів від третіх осіб за цими договорами. Суди не звернули увагу на те, що в інвойсах та митних деклараціях по автомобілям MITSUBISHI Оutlander VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, NISSAN VIN (номер кузова) НОМЕР_2 , 2015 року випуску та NISSAN Leaf VIN (номер кузова) НОМЕР_5 , 2013 року випуску покупцями зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а не комітентів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що свідчить про набуття цих автомобілів у спільну сумісну власність. Позивачка посилається на те, що всі договори комісій стосовно спірних транспортних засобів укладені відповідачем з метою ухилення від сплати податків. Насправді автомобілі купувалися за спільні кошти подружжя. 02 червня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу позивачки, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін. Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які є аналогічними доводам позовної заяви та апеляційної скарги і зводяться до незгоди позивачки з наданою судами оцінкою доказів у справі та встановлених на їх підставі обставин. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави уважати, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині відмовлених позовних вимог про поділ майна подружжя, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються. Фактичні обставини справи Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 січня 2014 року по 26 листопада 2018 року. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 26 листопада 2018 року в справі № 241/2027/18 встановлено, що сторони з серпня 2018 року фактично припинили шлюбні відносини. 01 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено договір комісії, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_9 придбав автомобіль FORD Focus 2014 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_4 та поніс витрати на виконання цього договору 2800 дол. США; згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 15 жовтня 2018 року ОСОБА_2 передав автомобіль ОСОБА_9 03 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено договір комісії, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_9 придбав автомобіль NISSAN Leaf, 2013 року випуску сірого кольору, VIN НОМЕР_3 та поніс витрати у сумі 10 400 дол. США; згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 14 лютого 2019 року, ОСОБА_2 передав вказаний автомобіль ОСОБА_9 . Згідно реєстраційної картки транспортного засобу та облікової картки № НОМЕР_8 від 05 квітня 2019 року, автомобіль NISSAN Leaf, 2013 року випуску сірого кольору, VIN НОМЕР_3 , на праві власності належить ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2019 року. 27 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір комісії, відповідно до умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_7 придбав автомобіль MITSUBISHI outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_1 та поніс витрати на його виконання у сумі 11 000 дол. США. Згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 13 вересня 2018 року ОСОБА_2 передав вказаний автомобіль ОСОБА_7 14 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладено договір комісії, на виконання умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_8 придбав автомобіль NISSAN Leaf S 2013 року випуску сірого кольору, VIN: НОМЕР_5 та поніс витрати у сумі 10 060 дол. США; згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 передав вказаний автомобіль ОСОБА_8 15 травня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 уклали договір комісії, на виконання умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_8 придбав автомобіль NISSAN Leaf, 2015 року випуску, білого кольору, VIN: НОМЕР_2 та поніс витрати у сумі 6840 дол. США; згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_2 передав вказаний автомобіль ОСОБА_8 . Згідно реєстраційної картки ТЗ та облікової картки № НОМЕР_9 від 30 травня 2019 року автомобіль NISSAN Leaf, 2015 року випуску, білого кольору, VIN: НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2019 року. 01 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 укладено договір комісії, на виконання умов якого ОСОБА_2 від свого імені за рахунок комітента ОСОБА_12 придбав автомобіль FORD Focus, 2014 сірого кольору VIN: НОМЕР_6 та поніс витрати у сумі 2250 дол. США; згідно акту приймання-передавання транспортного засобу від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_2 передав автомобіль ОСОБА_12 . Відповідно до митної декларації UA500650/2018/041915, автомобіль MITSUBISHI outlander VIN № НОМЕР_1 , вартістю 3600 дол. США (129 632,07 грн), який прибув з США до України, придбаний 01 липня 2018 року за 3200 дол. США (400 дол. США вартість перевезення), був розмитнений ОСОБА_1 04 вересня 2018 року. Згідно митної декларації UA500650/2018/046934, автомобіль NISSAN Leaf VIN № НОМЕР_2 , вартістю 3553 дол. США (111 123,17 грн), який прибув з США до України, придбаний ОСОБА_2 30 травня 2018 року за 3000 дол. США (553 дол. США вартість інших послуг) і розмитнений 25 вересня 2018 року Згідно митної декларації UA500650/2018/039665, автомобіль NISSAN Leaf VIN № НОМЕР_5 , вартістю 1600 дол. США (167 312,93 грн), прибув з США до України, придбаний ОСОБА_2 18 серпня 2018 року за 1200 дол. США (400 дол. США вартість перевезення), розмитнений 25 серпня 2018 року, згідно відповіді СЦ МВС на території України не зареєстрований. Відповідно до митної декларації UA500650/2018/064751, автомобіль NISSAN Leaf S VIN № НОМЕР_3 , вартістю 5238 дол. США (160 068,07 грн), який прибув з США до України, придбаний ОСОБА_9 14 серпня 2018 року за 5238 дол. США, розмитнений 02 грудня 2018 року, на теперішній час має іншого власника, згідно інформації СЦ МВС. Відповідно до митної декларації UA500650/2018/048749, автомобіль FORD Focus VIN № НОМЕР_6 , вартістю 1500 дол. США (42 319,02 грн), який прибув з США до України, придбаний ОСОБА_12 26 липня 2018 року за 1500 дол. США, розмитнений 02 жовтня 2018 року та не зареєстрований на території України, згідно інформації СЦ МВС. Згідно митної декларації UA500650/2018/011750, автомобіль TOYOTA Venza VIN № НОМЕР_10 , вартістю 2300 дол. США (112 827,27 грн), який прибув з США до України, придбаний ОСОБА_2 за 2300 дол. США (400 дол. США вартість перевезення), розмитнений 25 червня 2018 року, який перебуває у власності ОСОБА_13 , згідно листа СЦ МВС. Згідно митної декларації UA500650/2018/020534, автомобіль FORD Focus VIN № НОМЕР_4 , вартістю 2853 дол. США (80 383,43 грн), який прибув з США до України, придбаний ОСОБА_9 20 липня 2018 року і розмитнений 05 жовтня 2018 року та згідно інформації СЦ МВС зареєстрований за 3-ю особою. Згідно інформації МВС Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 01 жовтня 2019 року щодо обліку про власників транспортних засобів, автомобілі NISSAN Leaf S VIN № НОМЕР_11 , FORD Focus (VIN № НОМЕР_4 ), ОСОБА_14 (VIN № НОМЕР_10 ), зареєстровані на 3-х осіб. Інші транспортні засоби на території України не зареєстровані. Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Згідно зі статтею 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно з частиною третьою статті 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Відповідно до частини 1 статті 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, «що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента». У постанові Верховного Суду від 05 липня 2021 року в справі №620/1767/19 (провадження № К/9901/322/20) міститься висновок про те, що «аналіз норм права, а також приписів підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, дає підстави для висновку, що однією з визначальних ознак договірних взаємовідносин комісії є те, що комісіонер при виконанні доручення комітента укладає обумовлений договором комісії правочин в інтересах та за рахунок комітента і є стороною цього правочину, в якому виступає від свого імені. При цьому, право власності на товар належить комітенту, операції у межах договору комісії між комітентом та комісіонером не є продажем…». Cуди встановили, що спірні транспортні засоби куплені відповідачем на виконання умов договорів комісій за рахунок інших осіб, а тому не є об`єктами спільної сумісної власності подружжя. У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року в справі № 754/16590/17 (провадження № 61-6233св19) зазначено, що «у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню». Судами правильно враховано, що ОСОБА_3 не оспорювала договори комісій і вони є чинними, а придбані за ними автомобілі передані комінтентам, у зв`язку з чим суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання спірних автомобілів спільною сумісною власністю пожружжя. Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що всі договори комісій стосовно спірних транспортних засобів укладені відповідачем з метою ухилення від сплати податків, оскільки це питання не є предметом судового розгляду. Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені ОСОБА_3 у її позовній заяві та апеляційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів. Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18, від 05 липня 2021 року в справі №620/1767/19 (провадження № К/9901/322/20) та від 01 вересня 2021 року в справі № 754/16590/17 (провадження № 61-6233св19), не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук