Ухвала КЦС ВС № 488/3634/16-ц
від 04.11.2021 · ЦивільнаУхвала 04 листопада 2021 року м. Київ справа № 488/3634/16-ц провадження № 61-402св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Публічне акціонерне товариство «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2020 року у складі судді Лазаревої Г. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (далі - ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан») про стягнення заборгованості із заробітної плати. На обґрунтування позову зазначав, що 08 серпня 2014 року він був прийнятий на роботу на посаду директора з правових питань ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» з посадовим окладом 25 000,00 грн. Про прийняття позивача на роботу видано наказ від 08 серпня 2014 року № 3/к/м. 08 серпня 2014 року позивач ознайомився із вказаним наказом, був фактично допущений до роботи та виконував її, а саме: здійснював претензійно-позовну роботу, брав участь під час розгляду судових справ, представляв інтереси підприємства у правовідносинах з іншими суб`єктами, отримував і опрацьовував поштову кореспонденцію. Проте, з часу прийняття на роботу позивач жодного разу не отримував заробітну плату. ОСОБА_1 з врахуванням подальших уточнень просив стягнути на його користь заборгованість із заробітної плати за період з серпня 2014 року до вересня 2019 року у розмірі 1 525 000,00 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт його перебування у трудових відносинах із відповідачем. Таким чином, підстав для стягнення з ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» на користь позивача заробітної плати за період з серпня 2014 року до вересня 2019 року у розмірі 1 525 000,00 грн немає. Апеляційний суд також вказав, що позовна заява ОСОБА_1 свідчить про те, що вперше він звернувся з приводу належної йому заробітної плати 08 червня 2016 року до ліквідатора ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Обґрунтувань чому він не звертався з цього приводу до особи, яка видавала йому довіреності на представництво інтересів ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» і наказ № 3/к/м від 08 серпня 2014 року, а після рішення Одеського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року до іншої уповноваженої особи, позивач не навів і відповідних доказів не надав. Відсутність у штатному розписі посади директора з правових питань, а також будь-якої документації, яка стосується кадрового, бухгалтерського та податкового обліку щодо ОСОБА_1 , на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що позивач не перебував і не міг перебувати з ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» у трудових відносинах. У зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 115 КЗпП України, для стягнення на користь позивача заробітної плати. Участь ОСОБА_1 у судових засіданнях у справі № 5016/1284/2012 (5/45) 03 вересня 2014 року, 29 жовтня 2014 року, 19 листопада 2014 року, 14 січня 2015 року; у справі № 915/55/14 24 грудня 2014 року, 24 червня 2015 року; у справі № 915/1508/14 19 березня 2015 року; у справі № 915/2185/14 07 квітня 2015 року; у справі № 915/2187/14 09 квітня 2015 року; у справі № 915/2186/14 14 квітня 2015 року; у справі № 915/2261/14 21 травня 2015 року, 18 червня 2015 року; складання процесуальних документів можлива і на підставі цивільно-правової угоди, що підтверджується довіреностями від 11 серпня 2014 року, 01 грудня 2014 року, в яких не зазначено, що він уповноважується на представництво саме як працівник ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Аргументи учасників справи У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій встановили, що 08 серпня 2014 року було видано наказ про прийняття позивача на роботу у ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан», позивача фактично було допущено до роботи і він її виконував за розпорядженням та з відома власника (уповноваженого ним органу).Встановивши наведені факти, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, всупереч статті 24 КЗпП України зробив неправильний висновок про відсутність у штатному розписі посади, а також будь-якої документації, яка стосується кадрового, бухгалтерського та податкового обліку працівника. Це, на переконання судів, є підтвердженням відсутності трудових відносин між таким позивачем та відповідачем. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 800/11/17 зазначено, що: «Згідно зі статтею 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відому власника або уповноваженого ним органу». Тобто висновки Верховного Суду щодо застосування статті 24 КЗпП України є чіткими та однозначними та полягають в тому, що фактичний допуск працівника до роботи (в тому числі і до роботи за сумісництвом) вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене (тобто чи правильно оформлений наказ про прийняття на роботу, чи взагалі цей наказ видано, чи внесена до штатного розпису посада, чи ведеться табель обліку робочого часу або інший кадровий, бухгалтерський та податковий облік), якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При цьому обов'язок, видання відповідного наказу про прийняття на роботу, правильне його оформлення, внесення посади до штатного розкладу, ведення табелів обліку робочого часу, іншого кадрового, бухгалтерського та податкового обліку законом покладається на роботодавця. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо виконання позивачем роботи за цивільно-правовою угодою з ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Також законодавство не містить обов'язку роботодавця зазначати у довіреності, що особа уповноважується на представництво інтересів товариства саме як працівник. Наявні у матеріалах справи довіреності підтверджують факт виконання роботи за розпорядженням та з відома власника або уповноваженого ним органу. Посилання апеляційного суду на строки першого письмового звернення позивача до роботодавця з приводу виплати належної йому заробітної плати жодним чином не впливають на встановлення факту наявності трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Більш того, норма статті 233 КЗпП України передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині підстави касаційного оскарження - неврахування в оскарженому судовому рішенні висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та ухвалах Верховного Суду України від 26 вересня 2007 року у справі № 6-3956св07, від 08 квітня 2009 року у справі № 6-16836св08 визнано неподаною та повернуто скаржнику. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2020 рокузазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України: неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 800/11/17. Фактичні обставини справи Суди встановили, що ОСОБА_1 з 17 вересня 2013 року працює у філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» радником з правових питань в порядку переведення з Державного підприємства «Дельта-лоцман», а з 18 квітня 2017 року - провідним юрисконсультом юридичного управління. Запис про роботу ОСОБА_1 за сумісництвом на іншому підприємстві у цей час в його трудовій книжці не здійснювався. Наказом президента ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» ОСОБА_2 від 09 червня 2014 року № 06/09 затверджено штатний розпис з 7 штатних одиниць та введено його в дію з 09 червня 2014 року, за яким посада директора з правових питань відсутня, як і будь-яка інша посада з окладом 25 000,00 грн. Такий же штатний розпис було затверджено наказом президента ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» ОСОБА_2 від 05 січня 2015 року № 01/05. 08 серпня 2014 року президент ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» ОСОБА_2 підписав наказ № 3/к/м про призначення ОСОБА_1 з 08 серпня 2014 року на посаду директора з правових питань з посадовим окладом 25 000,00 грн. 11 серпня 2014 року та 01 грудня 2014 року президент ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» ОСОБА_2 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреності на представництво інтересів товариства до 31 грудня 2015 року. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року у справі № 915/1508/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року, визнано недійсним рішення позачергових зборів ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» від 04 листопада 2013 року, оформлене протоколом № 04/11/2013. Визнано недійсним рішення наглядової ради ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» щодо призначення президентом (керівником) ОСОБА_2 . Постановою господарського суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2016 року відхилені грошові вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» в сумі 105 358,70 грн через їх безпідставність. За даними арбітражного керуючого, а також аудиторської фірми «Закон-аудит» будь-яка інформація щодо бухгалтерського та кадрового обліку щодо ОСОБА_1 як в паперовій, так і в електронній формі на ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» відсутня. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб ДФС України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з ІІІ кварталу 2014 року до І кварталу 2020 року доходи від ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» (код ЄДРПОУ 14307653) не отримував. За даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в обліковій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня інформація щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску страхувальником ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» за період з серпня 2014 року до серпня 2020 року.
Позиція Верховного Суду У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року в справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин». У справі, що переглядається, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати. Підстава позову: позивача прийнято на роботу на посаду директора з правових питань ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» з посадовим окладом 25 000,00 грн. Про прийняття позивача на роботу видано відповідний наказ. 08 серпня 2014 року позивач ознайомився із вказаним наказом, був фактично допущений до роботи та виконував її, а саме: здійснював претензійно-позовну роботу, брав участь під час розгляду судових справ, представляв інтереси підприємства у правовідносинах з іншими суб`єктами, отримував і опрацьовував поштову кореспонденцію. Проте, з часу прийняття на роботу позивач жодного разу не отримував заробітну плату. У справі № 800/11/17 (провадження № 11-621заі18) позивач звернувся до суду з позовом до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комісія, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 17 травня 2014 року № 478/2014 «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації»; поновлення ОСОБА_6 на посаді члена Комісії з 17 травня 2014 року; визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 17 травня 2014 року № 479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації». Підстава позову: Указ № 478/2014 не містить підстав звільнення ОСОБА_6 із займаної посади, суперечить вимогам статті 20 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та статті 39 Закону України 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу»(чинного на час виникнення спірних відносин). Крім того, оскільки оскаржуваний Указ № 478/2014, яким звільнено Голову та членів Комісії, є незаконними, то, відповідно, є протиправним і підлягає скасуванню Указ № 479/2014.Встановлені фактичні обставини: Президент України Указом від 16 грудня 2011 року № 1142/2011 призначив ОСОБА_6 членом Комісії. Відповідно до Указу № 478/2014 на підставі частини першої статті 20 Закону № 1280-IV та статті 112 Конституції України із займаних посад звільнено Голову Комісії та п`ятьох її членів, у тому числі ОСОБА_6. Указом № 479/2014 призначено нового Голову та інших членів Комісії. Фактично ОСОБА_6 звільнено з посади 20 травня 2014 року. Аналіз предмету спору, підстав позову, зміст позовних вимог та встановлених фактичних обставин у справі, що переглядається, та у справі № 800/11/17 (провадження № 11-621заі18), на рішення у якій як на підставу касаційного оскарження посилається позивач, дають підстави для висновку, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 800/11/17 (провадження № 11-621заі18) та на яку посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, що не є подібними до правовідносин у справі, яка є предметом касаційного розгляду, колегія суддів доходить висновку про необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ: Касаційне провадження у справі № 488/3634/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» про стягнення заборгованості із заробітної плати, закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М. М. Русинчук Н. О. Антоненко І. О. Дундар