Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/79/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 листопада 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/79/21 Головуючий у першій інстанції Соловей В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1069/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шарапової О.Л., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Оскаржується рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: В січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 18955,62 грн. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до банківської установи з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н, на підставі якої банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленням кредитного ліміту та видав кредитну карту. Згодом кредитний ліміт збільшено до 17000 грн. Підписанням заяви ОСОБА_1 підтвердив, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Встановлення та зміни кредитного ліміту зазначено в п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, станом на 12 листопада 2020 року, виникла заборгованість у розмірі 18955,62 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 17664,40 грн, і заборгованості в сумі 1291,22 грн. за простроченими відсотками. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року позовні вимоги задоволені. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.03.2013 року, процентна ставка по вказаному договору не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, та не зазначено строку повернення кредиту. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані позивачем до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані йому на ознайомлення. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що починаючи з 26 квітня 2019 року по 15 листопада 2020 року, що відображається у банківській виписці, ним було повернуто 21995,14 грн. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що оскаржуване рішення постановлене з дотриманням приписів законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що 04 березня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. (а.с. 32). В анкеті-заяві зазначається, що відповідач згоден з тим, що ця заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Зобов`язується виконувати вимоги вказаних Умов, а також регулярно ознайомлюватися із змінами. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 по картковому рахунку НОМЕР_1 кредитний ліміт з 18.08.2013 року збільшений до 2500.00 грн, із 12.10.2013 року кредитний ліміт збільшений до 3900.00 грн, із 07.07.2017 року кредитний ліміт збільшений до 17000.00 грн, із 27.09.2019 року кредитний ліміт зменшений до 0.00 грн (а.с. 30). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 отримав картки: НОМЕР_1 , термін дії до червня 2016 року, 5457082231622692, термін дії до січня 2018 року, 4149439396140208, термін дії до вересня 2020 року, 4149439100403967, термін дії до березня 2021 року, 5167986610015589, термін дії до березня 2021 року, 4149439100403976, термін дії до березня 2021 року. (а.с. 31). Згідно з наданими позивачем розрахунками станом на 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 має перед АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 04 березня 2013 року, яка становить 18955.62 грн, із них: заборгованість за тілом кредиту 17664.40 грн; 1291.22 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 6-11, 12-17, 18-19). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання, а тому суму заборгованості за тілом кредиту та за процентами слід стягнути в примусовому порядку. Проте, з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови надання споживчого кредиту фізичним особам з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені у заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказаний висновок щодо застосування норм викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.03.2013 року не зазначений розмір процентної ставки. Умови і Правила надання банківських послуг у Приватбанку та Тарифи, додані до позовної заяви, не підписані ОСОБА_1 . За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг були погоджені позичальником, тобто відсутні домовленість сторін про розмір процентів за користування кредитними коштами. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнутих процентів за користування кредитними коштами слід скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а тому підлягає зміні оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням приписів законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги про те, що починаючи з 26 квітня 2019 року по 15 листопада 2020 року, що відображається у банківській виписці, ним було повернуто 21995,14 грн, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки вказані суму були враховані банківською установою в розрахунках заборгованості, а в ході розгляду справи відповідачем клопотання про призначення бухгалтерської експертизи не заявлялося. З урахуванням приписів ст..141 ЦПК України з банківської установи на користь відповідача слід стягнути у відшкодування судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, 214 грн. 78 коп. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1291.22 грн. скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевького, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) з 2102 грн. до 1958 грн. 82 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевького, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) у відшкодування судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, 214 грн. 78 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 12 листопада 2021 року. Головуюча: Судді: