Постанова 4819 № 661/2407/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Херсон справа № 661/2407/21 провадження № 22-ц/819/1877/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Полікарпової О.М., Склярської І.В., секретарАвтонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Бойко М.Є. від 07 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Таврійської міської ради Херсонської області про відшкодування моральної шкоди, встановив: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Таврійської міської ради Херсонської області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 року бездіяльність виконавчого комітету Таврійської міської ради щодо ненадання відповіді на його інформаційний запит від 22 вересня 2020 року з приводу наявності на території м.Таврійськ вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, у встановлені частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строки, визнано протиправною. Посилаючись на те, що зазначеною бездіяльністю відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності, внаслідок чого погіршився стан його здоров`я (він є інвалідом ІІ групи та учасником бойових дій), для відновлення якого змушений був докладати додаткових зусиль з метою захисту своїх прав, що призвело до порушення звичайного способу його життя, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 60 000 грн та понесені судові витрати у розмірі 32 грн. Рішенням суду від 07 вересня 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з Виконавчого комітету Таврійської міської ради на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 300 грн та 32 грн судових витрат, а всього: 332 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення шляхом збільшення розміру моральної шкоди з 300 грн до 60 000 грн, зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо розміру морального відшкодування не відповідають обставинам справи, зокрема, судом не було враховано практику Європейського суду з прав людини у спірних правовідносинах, практику національних судів, а також наявності у нього статусу інваліда ІІ групи та учасника бойових дій, що відповідно до чинного в Україні законодавства в сфері захисту прав інвалідів дає йому право на отримання інформації для першочергового оформлення земельної ділянки. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Таврійської міської ради Херсонської області її доводи не визнав, рішення суду як законне та обґрунтоване просить залишити без змін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що протиправна бездіяльність відповідача щодо реалізації позивачем права на отримання земельної ділянки, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, та безсумнівно негативно вплинула на моральний стан позивача, завдала йому душевних страждань, які підлягають відшкодуванню у обраний останнім спосіб. При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахував вид та обставини, при яких відбулася бездіяльність відповідача, що була визнана протиправною в судовому порядку; характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач в результаті такої бездіяльності; характер його немайнових втрат, які були відновлені, та вважав розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 300 грн достатньою та справедливою сатисфакцією а даному конкретному випадку, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. В процесі розгляду справи суд встановив, що 22.09.2020 року ОСОБА_1 як учасник бойових дій в зоні АТО звернувся до виконавчого комітету Таврійської міської ради Херсонської області із запитом на отримання публічної інформації, а саме: щодо наявності на території м. Таврійськ земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд . Вказаний лист отримано адресатом 28.09.2020 року . Розглянувши вказаний запит, виконавчий комітет Таврійської міської ради листом від 30.09.2020 року повідомив позивачу про відсутність на території Таврійської міської ради вільних земельних ділянок . Не отримавши відповідь на запит станом на 26 жовтня 2020 року, позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Таврійської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання йому публічної інформації за запитом від 22.09.2020 року, визнання протиправною бездіяльності щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку про надання публічної інформації на запит та зобов`язання розглянути його запит від 22.09.2020 року. Рішенням Херсонського окружного суду від 17.12.2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, однак, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове, яким бездіяльність Виконавчого комітету Таврійської міської ради щодо не здійснення направлення ОСОБА_1 відповіді на його інформаційний запит від 22.09.2020 року у встановлені частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строки визнано протиправною. Рішення суду апеляційної інстанції у наведеній частині мотивовано тим, що фактичне направлення ОСОБА_1 відповіді на його запит не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами. При цьому колегія суддів не прийняла посилань суб`єкта владних повноважень на факт реєстрації відповіді у відповідному журналі вихідної кореспонденції, вважаючи, що вказана обставина не свідчить про фактичне направлення такої відповіді поштою. Сам факт складання відповідачем відповіді на запит ОСОБА_1 30 вересня 2020 року спростований не був та позивачем не оспорювався. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зважаючи на наведені положення норм процесуального права та враховуючи, що рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди жодною із сторін не оскаржено, а предметом оскарження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 є визначений судом до стягнення розмір грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення в апеляційному порядку лише в оскарженій частині та не наводить доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився чи не погодився з висновками суду першої інстанції в частині права позивача на відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах. Згідно із частинами першою-третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (із подальшими змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналіз наведених норм матеріального права та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України дає підстави зробити висновок, що для встановлення судом наявності обставин, якими позивач обґрунтовує визначений ним розмір грошового відшкодування моральної шкоди, у спірних правовідносинах- це 60 000грн, останній повинен був надати докази, які б підтверджували: характер та обсяг страждань, яких він зазнав в результаті нездійснення відповідачем направлення відповіді на його інформаційний запит від 22 вересня 2020 року у встановлені частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строки; характер немайнових втрат, пов`язаних саме з бездіяльністю органу місцевого самоврядування; які саме зміни у його життєвих і виробничих стосунках відбулися в результаті допущеної відповідачем бездіяльності тощо. За приписами норм процесуального права доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). При цьому докази повинні бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування); допустимими (одержаними в порядку, встановленому законом та визначеними законом, якщо обставини справи за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування); достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) та достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування), (статті 77-80 ЦПК України). При цьому відповідно до частини другої статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За загальним правилом, визначеним статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи, що на підтвердження розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивач не надав жодного доказу, а його доводи в цій частині ґрунтуються не на конкретних даних щодо завданої йому внаслідок протиправної бездіяльності відповідача моральної шкоди, а носять загальний характер та не містять мотивів щодо причин і тривалості моральних страждань у зв`язку з відсутністю інформації щодо наявності вільних земельних ділянок саме на території м. Таврійськ Таврійської міської ради, яке не є місцем його постійного проживання, а також зважаючи на те, що порушене право позивача на отримання цієї інформації відновлено в процесі судового розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що оцінка доказів щодо грошового розміру відшкодування моральної шкоди здійснена судом першої інстанції з дотриманням положень статті 89 ЦПК України, а визначений ним до стягнення з відповідача на користь позивача розмір моральної шкоди відповідає характеру правопорушення, глибині душевних страждань позивача та вимогам розумності і справедливості. Доводи апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, посилання скаржника на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо передбаченого ним права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої правопорушенням у сфері інформації, та на практику Європейського суду з прав людини, за висновками якого при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом, не можуть бути врахованими судом апеляційної інстанції, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах встановлено судом та не оспорюється відповідачем. Що ж стосується розміру грошового відшкодування моральної шкоди, то механізм та спосіб його визначення законом чітко не врегульовано, а віднесено до дискреційних повноважень суду, який і здійснив оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням. Колегія суддів не вбачає правових підстав для переоцінки доказів у цій справі, а нові доказі, які б відповідно до статті 367 ЦПК України підлягали дослідженню апеляційним судом, позивачем додатково не подавалися. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2021 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: О. М. Полікарпова І. В. Склярська Повний текст постанови складено 12 листопада 2021 року Суддя Л. В. Пузанова