Постанова 4875 № 917/1206/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/1206/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А., за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф., за участю представників сторін: від прокуратури Горгуль Н.В., прокурор Харківської обласної прокуратури на підставі службового посвідчення від 09.10.2020 №057317; інші представники сторін у судове засідання не з`явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м.Полтава (вх. №3045 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 (дата складання ухвали 07.09.2021, суддя Кльопов І.Г.) у справі № 917/1206/21 за результатом розгляду заяви Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м.Полтава, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Фонду державного майна України, м.Київ; Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава; Чутівської селищної ради Полтавської області, смт.Чутове, Полтавська область, до відповідачів:

1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

2. Державного підприємства "Чутове", смт.Чутове, Полтавська область,

3. Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (правонаступник Чутівської РДА), м.Полтава, про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження, ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі №917/1206/21 у задоволенні заяви Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заява прокурора про забезпечення позову у даній справі ґрунтується лише на припущеннях, однак саме лише посилання на ймовірність вчинення дії, спрямованих на припинення права постійного користування земельними ділянками та утруднення виконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі №917/1206/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник керівника Полтавської обласної прокуратури посилався на наступне: - місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, оскільки позов у даній справі безпосередньо стосується розпочатої процедури приватизації земель, яка і має на меті відведення з державної власності у приватну власність громадян земель та припинення права постійного користування землею державним підприємством; - наявність заявленого прокурором позову підтверджує наявність обґрунтованих ризиків вибуття з державної власності земель та припинення права постійного користування землею державним підприємством; - судом першої інстанції не надано оцінку обґрунтованості доводам прокурора щодо забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також тому, чи спроможний даний захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - прокурором зазначалось, що якщо до закінчення розгляду спору у даній справі ДП «Чутове» будуть вживатися дії, спрямовані на припинення права постійного користування підприємства спірними землями, а Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області або інший орган ухвалить рішення про припинення права постійного користування та передачу земельних ділянок загальною площею 2217,1602га у приватну власність 647 громадянам, прокурор не зможе захистити або поновити права держави та вказану земельну ділянку в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що значно ускладнить чи взагалі унеможливіть поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.10.2021 для розгляду справи №917/1206/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №917/1206/21 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/1206/21 залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (2270,00грн). 19.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якому апелянт просив долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення від 23.09.2021 №2305 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги. 20.10.2021 Східний апеляційний господарський суд листом №13-49/021487 повідомив Полтавську обласну прокуратуру, що у відповідності до витягу з табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В. перебуває у відпусці по 23.10.2021 включно, у зв`язку з чим, керуючись п.5.4 Рішення зборів суддів від 15.02.2019 №3, вказане клопотання буде передано судді-доповідачу після виходу з відпустки. У зв`язку з відпусткою судді Слободіна М.М. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.10.2021 для розгляду справи №917/1206/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Ільїн О.В., Шутенко І.А. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №917/1206/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №3045 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/1206/21; призначено справу до розгляду на 11.11.2021 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань №117; встановлено строк до 08.11.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. У зв`язку з відпусткою судді Ільїна О.В. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 09.11.2021 для розгляду справи №917/1206/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А. У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі №917/1206/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Полтавської обласної прокуратури про забезпечення позову. Інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні у матеріалах справи. Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на те, що явка сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а наявних матеріалів справи на думку суду достатньо для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших представників сторін. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2021 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Фонду державного майна України, Полтавської обласної державної адміністрації, Чутівської селищної ради Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державного підприємства "Чутове", Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області (правонаступник Чутівської РДА) про: визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 №6544-СГ; визнання протиправним та скасування розпорядження Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області від 12.10.2020 №172. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на наступне: - Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області при прийнятті наказу від 26.09.2018 №6544-СГ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо приватизації земель Державного підприємства «Чутове» загальною площею 2775,5га, не було здійснено належного опрацювання документів та відомостей щодо земельних ділянок, у тому числі Державного акту на право постійного користування та відомостей з Державного земельного кадастру, не встановлювалась відповідність місця розташування земельних ділянок, їх часткову належність до земель водного фонду, що свідчить про надання дозволу на розробку документації із землеустрою без з`ясування реальної наявності земель щодо яких такий дозвіл надавався, чим порушено інтереси держави та публічний порядок розпорядження землями; - на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 №6544-СГ Державним підприємством «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено проект приватизації земель, який затверджений розпорядженням Чутівської районної Державної адміністрації Полтавської області від 12.10.2020 №172, що свідчить про те, що процедура розробки проекту приватизації земель Державного підприємства «Чутове» проведена всупереч вимог законодавства та порушує права держави як власника спірних земель; - розмір земельної частки (паю) другого відповідача є необґрунтовано великим, з огляду на що відведення у приватну власність великої площі земель не сприятиме основним цілям та меті приватизації Державного підприємства «Чутове»; втрата основних засобів земельних ділянок, позбавить другого відповідача можливості отримання прибутку з вирощування зернових культур; - відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 21.09.2020 №3528-20 ґрунтовий покрив земельних ділянок щодо яких розроблений проект приватизації земель Державним підприємством «Чутове», представлений агрогрупами, які відносяться до особливо цінних, з огляду на що у випадку наміру припинення права постійного користування земельними ділянками другий відповідач мав отримати згоду Верховної Ради України; - скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.09.2018 №6544-СГ та Розпорядження Чутівської районної Державної адміністрації Полтавської області від 12.10.2020 №172 відповідає критерію законності, оскільки зумовлено порушенням вимог Водного Кодексу України, Земельного Кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та інших нормативно-правових актів. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 у справі №917/1206/21 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. 06.09.2021 Полтавською обласною прокуратурою подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила:

1. Накласти арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП "Чутове" згідно з Державним актом серії І-ПЛ №001880 щодо земельних ділянок загальною площею 2775,5 га (з кадастровими номерами: 5325455100:00:005:0288, 5325455100:00:004:0322, 5325455100:00:006:0496, 5325455100:00:006:0497, 5325455100:00:003:0087, 5325455100:00:004:0323, 5325455100:00:004:0395, 5325455100:00:006:0571).

2. Заборонити ДП "Чутове" вчиняти дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 2775,5 га (з кадастровими номерами: 5325455100:00:005:0288,5325455100:00:004:0322, 5325455100:00:006:0496, 5325455100:00:006:0497, 5325455100:00:003:0087, 5325455100:00:004:0323, 5325455100:00:004:0395, 5325455100:00:006:0571), що перебувають у його користуванні згідно з Державним актом серії І-ПЛ №001880.

3. Заборонити ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вчиняти дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 2775,5 га (з кадастровими номерами: 5325455100:00:005:0288, 5325455100:00:004:0322, 5325455100:00:006:0496, 5325455100:00:006:0497, 5325455100:00:003:0087, 5325455100:00:004:0323, 5325455100:00:004:0395, 5325455100:00:006:0571, що перебувають у користуванні ДП "Чутове" згідно з Державним актом серії І-ПЛ №001880.

4. Заборонити іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 2775,5 га ( з кадастровими номерами: 5325455100:00:005:0288, 5325455100:00:004:0322, 5325455100:00:006:0496, 5325455100:00:006:0497, 5325455100:00:003:0087, 5325455100:00:004:0323, 5325455100:00:004:0395, 5325455100:00:006:0571), що перебувають у користуванні ДП "Чутове" згідно з Державним актом серії І-ПЛ №001880. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову посилався на те, що у випадку, якщо до закінчення розгляду цього спору ДП «Чутове» будуть вживатися дії, спрямовані на припинення права постійного користування підприємства спірними землями, а Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області або іншим уповноваженим органом буде прийняте рішення про припинення права постійного користування та передачу земельних ділянок загальною площею 2217,1602 га (із земель, що перебувають у постійному користуванні «Чутове») у приватну власність 647 громадянам - працівникам та пенсіонерам ДП «Чутове», прокурор не зможе захистити або поновити права держави на вказану земельну ділянку в межах одного судового провадження за його позовом без інших звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне. Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову, можливість оскарження якої передбачена положеннями пункту 4 статті 255 ГПК України. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. За змістом положень статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Згідно з положеннями частини 8 наведеної статті ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналіз наведених норм свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.ст. 73, 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. При цьому, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або припущення про можливість утруднення виконання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Зазначені обставини є підставою позову та підлягають встановленню та доведенню під час розгляду справи по суті. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведена правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Як встановлено вище, в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначив, що якщо до закінчення розгляду цього спору ДП «Чутове» будуть вживатися дії, спрямовані на припинення права постійного користування підприємства спірними землями, а Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області або іншим уповноваженим органом буде прийняте рішення про припинення права постійного користування та передачу земельних ділянок загальною площею 2217,1602 га (із земель, що перебувають у постійному користуванні «Чутове») у приватну власність 647 громадянам - працівникам та пенсіонерам ДП «Чутове», прокурор не зможе захистити або поновити права держави на вказану земельну ділянку в межах одного судового провадження за його позовом без інших звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави. Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, приватизація земель державних і комунальних підприємств, установ та організацій регулюється Земельним кодексом України. У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно ч. 1 ст. 25 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Частиною 2 статті 25 Земельного кодексу України рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Відповідно до ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України у зазначеній редакції, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 118 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Аналіз наведених норм свідчить, що отримання дозволу на розроблення проекту приватизації земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що подана прокурором заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, посилань на відповідні докази, які, на думку заявника, свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що у даному випадку прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на праві постійного користування на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення є умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.01.2020 у справі №923/826/19. Подана прокурором заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд першої інстанції міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, оскільки наявні лише припущення заявника стосовно того, що спірні земельні ділянки в майбутньому можуть перейти у власність іншим особам не є достатньою та обґрунтованою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні загальних засад господарського судочинства та положень статтей 73, 74 ГПК України. Потенційна можливість вчинення відповідачами чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Аналогічна позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019, прийнятої у справі №903/705/19. Враховуючи викладене, в даному випадку, всупереч вимогам ст.74 ГПК України, заявником не обґрунтовано та не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборону вчинення дій, спрямованих на припинення права користування права постійного користування земельними ділянками, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмова у застосуванні заходів забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню прокурору або позивачу з іншим клопотанням/заявою про забезпечення позову при появі нових обставин або доказів чи доводів, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову у межах розгляду даної справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування. З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, прийнятої за результатом розгляду заяви про забезпечення позову, було дотримано норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/1206/21 слід залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 271, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури (вх. №3045 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі №917/1206/21 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі №917/1206/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 12.11.2021. Головуючий суддя Н.В. Гребенюк Суддя М.М. Слободін Суддя І.А. Шутенко