Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3517/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Харків Справа №922/3517/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Шутенко І.А., при секретарі Ярош В.В., за участю представників: позивача Крючко О.В., свідоцтво серія ХВ№002226 від 30.05.2018 року, ордер серія АХ№1070068 від 01.10.2021 року; відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2», м.Харків, (вх.№3119Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3517/21, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2», м.Харків, до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Лозова, про стягнення 77236,25 грн.,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року в сумі 77236,25 грн., а також судового збору у сумі 2270,00 грн. Позов обґрунтований обставиною невиконання відповідачем умов договору оренди майна б/н від 01.10.2018 року. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3517/21 (повний текст складено та підписано 27.09.2021 року, суддя Жигалкін І.П.) з урахуванням ухвали суду від 27.09.2021 року про виправлення описки закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати апелянт просить віднести за рахунок держави. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з застосованої судом підстави для закриття провадження по справі випливає, що позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивач не відмовлявся від позову. Так, позивачем було подано заяву про відкликання позовної заяви, що регулюється приписами ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Натомість, суд першої інстанції на власний розсуд надає оцінку такій заяві та з перевищенням наданих йому повноважень приходить до висновку про те, що відкликання позовної заяви є тотожнім відмові від позову, що регулюється приписами ст.ст. 191, 231 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що відкликання позовної заяви не є тотожнім за своїм змістом відмові від позову. Такі дії мають різне найменування та наукове визначення, регламентуються різними правовими нормами та відрізняють за правовими наслідками. На думку апелянта, суд першої інстанції виніс ухвалу за заявою, яка позивачем фактично не надавалась, а надану позивачем заяву кваліфікував з порушенням норм процесуального права, всупереч обставин справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації такого права. Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі (міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) і отримана позивачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача (міститься в апеляційній скарзі та у Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м.Харкова та Харківської області) повернулась до суду з позначкою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до п.99 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Відповідно до п.п.116, 117 розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови КМУ від 05.03.2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її копії до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного її отримання та (або) повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею. Водночас діючі норми Господарського процесуального кодексу України не покладають на господарський суд обов`язок повторного направлення ухвали суду у разі її повернення без вручення адресату. При направленні відповідачеві ухвал судом дотримано відповідних вимог Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншого місцезнаходження відповідача. Згідно з положеннями ч.2 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, дату надходження позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення, стадії розгляду справи, місце, дату і час судового засідання, рух справи з одного суду до іншого є відкритою та має бути невідкладно оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України, крім випадків, установлених законом. Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4). Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду у цій справі. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини одним із критеріїв розумного строку розгляду справ є належна поведінка заявника, яка не повинна становити умисного затягування розгляду справи у відповідній державі. Частиною 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. З огляду на вищевикладене, та враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, явку якого в судове засідання не було визнано обов`язковою, суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. У судовому засіданні 10.11.2021 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 01.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості за березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року в сумі 77236,25 грн., а також судового збору у сумі 2270,00 грн., обґрунтовуючи це невиконанням останнім умов договору оренди майна б/н від 01.10.2018 року. Матеріали справи свідчать, що 03.09.2021 року судом направлено запит органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних - Начальнику відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської обл. стосовно відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Харківській області: прізвище - ОСОБА_2 , ім`я - ОСОБА_3 по-батькові - ОСОБА_4 , з метою встановлення особи вказаної у позовній заяві відповідно до ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України по справі №922/3517/21. Після отримання з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м.Харкова та Харківської області інформації про місцезнаходження відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), судом постановлено ухвалу від 22.09.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі №922/3517/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, 22.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2» надало до суду заяву (вх.№22265) про відкликання позовної заяви на підставі п. 3.ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що ухвала від 22.09.2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду у справі №922/3517/21 постановлена на декілька часів раніше ніж надійшла заява про відкликання позовної заяви. У той час суд дійшов висновку, що не застосування іншої норми процесуального законодавства буде свідчити про надмірний формалізм з боку суду в частині поданої заяви про відкликання позовної заяви, у зв`язку з чим подану позивачем заяву про відкликання, розцінив як відмову від позову, прийняв її та з посиланням на п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі. Східний апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 171 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Зі змісту цієї норми вбачається, що у господарському процесі «позов» і «позовна заява» є окремими категоріями, хоча їх спорідненість обумовлюється тим, що «позовна заява» є похідною від «позову». Так, за визначенням позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, яка відображається в певній, визначеній законом процесуальній формі. Позовна заява це документ, який пред`являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. Іншими словами, позовна заява є формою позову, у якій втілюється зміст позову. Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача відмовитися від позову і право відповідача визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У цій нормі йдеться про відмову від позову та визнання саме позову, а не від позовної заяви, як процесуального документу. За своїм змістом, відмова позивача від позову розглядається як безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Натомість статтею 174 Господарського процесуального кодексу України регулюються питання, у тому числі пов`язанні з поданням позивачем до суду заяви про відкликання саме позовної заяви. При цьому відкликання позивачем позовної заяви ніяким чином не пов`язано з відмовою позивача від захисту його права, яке має зовсім інші наслідки. Відкликання позовної заяви передбачено і регламентується ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, натомість відмова позивача від позову регламентується статтею 191 Господарського процесуального кодексу України і посилань одна на іншу зазначенні статті не містять. При вирішені заяв про відкликання позовної заяви та про відмову від позову, суди мають різні повноваження. Так, у разі отримання судом (до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі) заяви позивача про відкликання позовної заяви, суддя приймає рішення про повернення позовної заяви та доданих до неї документів (ч.5. ст. 174 ГПК України). Натомість, у разі отримання судом заяви позивача про відмову від позову суд: 1. до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України); 2. не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК України); 3. постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 191 ГПК України). Крім того, за результатом розгляду вищевказаних заяв мають місце різні правові наслідки. Повернення позовної заяви у зв`язку з поданням позивачем заяви про відкликання позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку (ч.8 ст. 174 ГПК України), і навпаки, у разі закриття провадження у справі (з підстав відмови позивача від позову) повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України). Стаття 14 Господарського процесуального кодексу України «Диспозитивність господарського судочинства» визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. В межах даної справи, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу порушив принцип диспозитивності, а саме на власний розсуд здійснив підміну понять за заявою про відкликання позовної заяви, та всупереч волі позивача, яка виразилась у подані заяви саме про відкликання позовної заяви, самостійно прийняв рішення про відмову від позову, нав`язавши таким чином стороні позивачу відповідні процесуальні дії і наслідки на які з боку позивача волі не було. Згідно п. 6 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви. При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 14, 129, 236, 255, 269, 271, 273, п.6 ч.1 ст. 275, 277 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Сектор-2» задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 року у справі №922/3517/21 скасувати. Справу №922/3517/21 передати на розгляд суду першої інстанції. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 12 листопада 2021 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя О.І. Склярук Суддя І.А. Шутенко