LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4875922/4069/20

від 03.11.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 залишити без змін.

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/4069/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Мартюхіна Н.О. за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є., за участю представників сторін: від позивача не з`явився; від 1-го відповідача ОРІЩЕНКО Наталії - на підставі Ордеру Серії АХ №1059525 від 29.09.2021р.; від 2-го відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, м. Обухів Київської області (вх. № 1784 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 (суддя Погорелова О.В., ухвалене в м.Харків о 10:23год., дата складення повного тексту рішення 13.05.2021р.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, м. Обухів Київської області до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ботік, с. Веселе Харківської області, до 2-го відповідача: ОСОБА_1 , м. Харків, про стягнення 12757249,47грн., ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ботік та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 12757249,41грн., а саме: 3221736,30грн. основного боргу; 180134,62грн. відсотків за користування товарним кредитом; 2336625,51грн. пені, 3933111,99грн. 36 % річних; 434286,93грн. інфляційних та 2651354,06грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання 1-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Ботік грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р., 31.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" було укладено договір поруки №П/145/19-Л3 Оскільки 2-ий відповідач - ОСОБА_1 поручився перед позивачем за виконання 1-им відповідачем зобов`язань за договором поставки в повному обсязі, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів вказану вище заборгованість. У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 16.03.2021р. 1-ий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" заперечувало проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. 29.03.2021р. 1-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" було подано до господарського суду Харківської області додаткові письмові пояснення з клопотанням про зменшення сум нарахованих штрафних санкцій на 99%. В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання 1-ий відповідач посилався на те, що розмір штрафних санкцій, про застосування яких прохає позивач, є надмірно великим щодо загальної вартості поставок, які здійснені в рамках договору №145/19-Л3 від 31.05.2019р., загальний обсяг поставки було здійснено на суму 16928188,41грн., в той же час, загальна сума заявлених позивачем штрафних санкцій - 9355378,49 грн., що становить більше 55% від загальної вартості поставок. Крім того, загальна сума штрафних санкцій після здійснення їх перерахунку 1-им відповідачем 6710308,27 грн., що становить майже 40% від загальної вартості поставок, що також є надмірно великою. Окрім викладеного, 1-ий відповідач зазначав, що до подання позовної заяви ним було сплачено повну вартість поставленого за договором №145/19-Л3 від 31.05.2019 товару, отже сума штрафних санкцій є абсолютно неспівмірною та несправедливою для відповідача. ТОВ Компанія Ботік також вказувало на тяжке фінансове становище підприємства та значну кількість зобов`язань перед третіми особами як на час здійснення розрахунків за договором поставки, так і станом на дату подання відповідного клопотання про зменшення сум нарахованих штрафних санкцій. Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро - 299103,67грн. 36 процентів річних; 95557,37грн. пені; 250410,60грн. штрафу; 259591,93грн. інфляційних та 100654,62грн. судового збору; в решті позову - відмовлено. Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р. в сумі 3221736,30грн. та відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 180134,62грн. з посиланням на положення статей 193, 265 Господарського кодексу України, статей 530, 610, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що 1-им відповідачем у повному обсязі було здійснено оплату товару за договором в загальній сумі 18207658,42 грн, згідно доданих позивачем до позовної заяви доказів, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 3221736,30грн. не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 180134,62грн. Судом також було зазначено про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було здійснено одночасне нарахування як відсотків за користування товарним кредитом у розмірах, встановлених в додаткових угодах, так і 36% річних, період нарахування яких в розрахунках позивача включається до періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто здійснюється одночасно, що не відповідає правовій позицій викладеній у постанові Верховного Суду від 05.06.2020р. у справі № 922/3578/18. Крім того, господарським судом першої інстанції керуючись положеннями статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 549, 625 Цивільного кодексу України було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, зокрема, пені у розмірі 2336625,51грн., 36% річних в сумі 3933111,99грн. інфляційних у розмірі 434286,93грн. та штрафу в сумі 2651354,06грн., та встановлено, що він є арифметично невірними, а тому за перерахунком суду, вимоги в цих частинах задоволено частково, а саме: 36% річних у розмірі 2504106,00 грн., інфляційних в сумі 259591,93 грн., пеня у розмірі 955573,69грн. та штраф в сумі 2504106,00 грн Разом з тим, при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції з метою забезпечення балансу інтересів сторін, було застосовано приписи статті 233 Господарського кодексу України та частково задоволено клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зменшивши розмір пені, штрафу та 36% річних на 90%, а саме: пеню до 95557,37 грн., штраф до 250410,60 грн., 36% річних до 299103,67 грн. При цьому судом було зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, у зв`язку із чим, було відмовлено в задоволенні клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в частині стягнення 259591,93грн. інфляційних. Оскільки зобов`язання 1-го відповідача перед позивачем було забезпечено договором поруки від 31.05.2019р. №П/145/19-Л3, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного по відношенню до позивача боржника щодо погашення заборгованості за договором поставки, в тому числі пені, штрафу, 36% річних та інфляційних. Товариство з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі № 922/4069/20 в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" та фізичної особи ОСОБА_1 532620,22грн. основного боргу; 2990693,54 грн. 36% річних; 942881,15грн. пені та 1075266,43грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів 6446124,91грн., а саме 532620,22грн. основного боргу; 1038438,52грн. пені; 3289797,21грн. 36 % річних; 259591,93грн. індексу інфляції та 1325677,03 штрафу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021 у справі № 922/4069/20 залишити без змін; змінити розподіл судового збору. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 3221736,30грн. та відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 180134,62грн., з посиланням на те, що 1-им відповідачем у повному обсязі було здійснено оплату товару за договором в загальній сумі 18207658,42 грн, згідно доданих позивачем до позовної заяви доказів. В оновленому розрахунку доданому до апеляційної скарги скаржником з урахуванням визнаної судом неправомірності одночасного нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, наведено розрахунок основного боргу, розрахунок сплаченої суми відсотків за користування товарним кредитом з якого вбачається, що основний борг в повному обсязі не сплачено та станом на дату подання відповідної апеляційної скарги становить 532620,22грн. Апелянт також зазначає, що з огляду на те, що господарським судом першої інстанції було невірно розраховано суму боргу, сума штрафних санкцій, які складаються з штрафу, пені та 36 % річних також розрахована невірно, у зв`язку із чим, апелянтом додано до апеляційної скарги новий уточнений розрахунок штрафних санкцій. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що пунктом 7.3 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано Проте, місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки вказаному пункту укладеного між сторонами договору поставки, та неправомірно обмежено нарахування пені 6 місяцями від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Окрім викладеного, апелянт також не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо частково задоволено клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідні дії суду не будуть сприяти формуванню у 1-го відповідача, як суб`єкта господарювання, поваги до господарського договору та не стимулюватиме бажання належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі № 922/4069/20; встановлено строк для подання іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі № 922/4069/20. 16.07.2021р. 1-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8137), в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 залишити без змін. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021р., у зв`язку із відпусткою судді Гетьмана Р.А. та судді Склярук О.І. для розгляду справи №922/4069/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2021р. призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 на 09.09.2021р.; задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро про участь представника у судових засіданнях у справі № 922/4069/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено проведення судового засідання, призначеного на 09.09.2021р. об 11:30 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2021р., у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , для розгляду справи №922/4069/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Тарасова І.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2021р. відкладено розгляд справи на 29.09.2021р. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Бородіної Л.І., для розгляду справи №922/4069/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Тарасова І.І. 28.09.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву (вх.№11289), в якій просить суд розглядати справу за відсутності його представника. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.09.2021р. оголошено в судовому засіданні перерву до 03.11.2021р. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2021р., у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Тарасової І.В., для розгляду справи №922/4069/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.09.2021р. представник 1-го відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі № 922/4069/20 залишити без змін. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представник 1го відповідача з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а позивач та 2-ий відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (т.3 а.с.52), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скаргзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 31.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (надалі - постачальник) та ТОВ Компанія "Ботік" (надалі - покупець) було укладено договір поставки №145/19-ЛЗ (надалі договір т.1 а.с.21-23), відповідно до умов якого, в строки, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (пункт 1.1. договору). Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною (пункт 1.2. договору). Відповідно до пункту 2.1 договору, загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару. Відповідно до пункту 2.3 договору, вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, ціна товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов`язаний компенсувати постачальнику суму збільшення. Пунктом 2.4. договору визначено, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу (пункт 2.5 договору). Відповідно до пункту 2.6 договору, за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом (пункт 2.7 договору). Пунктом 2.10. договору сторони погодили, що у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: -в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору; - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) Договору; -в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) Договору; -в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору; - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару; -в рахунок оплати різниці ціни Товару, передбаченої п. 2.2.3 Договору. Згідно з пунктом 2.11. договору, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п. 2.10. Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю. Підписання представником покупця видаткових накладних, що складені в період дії даного договору, засвідчує факт передачі постачальником покупцю разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості підприємства-виробника, інструкції щодо використання та застосування даного товару, передбачених чинним законодавством (пункти 2.11 та 2.12 договору). Відповідно до пункту 5.1 договору, господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання. Розділом 7 договору сторонами було узгоджено відповідальність сторін за порушення умов договору. Зокрема, відповідно до пункту 7.2 договору, у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: - А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; - Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; - В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Відповідно до пункту 7.3 договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). На виконання умов пункту 1.2. та 2.1. договору сторонами було підписано: - додаток до договору №1/СА000019873 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.24), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 31.05.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 1252332,24грн., строк оплати до 01.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; - додаток до договору №1/СА000019878 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.25), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 31.05.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 7327325,76грн., строк оплати до 01.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; - додаток до договору №1/СА000019875 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.26), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 31.05.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 3968775,89грн., строк оплати до 01.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; - додаток до договору №1/СА000019870 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.27), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 31.05.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 383600,16грн., строк оплати до 01.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; - додаток до договору №1/СА000021835 від 12.06.2019р. (т.1 а.с.28), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 12.06.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 550672,08грн., строк оплати до 12.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; - додаток до договору №1/СА000022076 від 14.06.2019р. (т.1 а.с.29), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 14.06.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 179714,16грн., строк оплати до 12.07.2019р. включно, річна ставка відсотків - 25; У вказаних додаткових угодах сторонами також було погоджено додаткові умови оплати товару, зокрема, якщо покупець здійснить повну оплату товару за поставлений товар, який є предметом даного додатку ,в строки, визначені в графі Графік оплати товару покупцем, то щодо поставленого товару пункти 2.6.-2.7., 2.10 (підпункт 1), 2.11 договору та пункту 1.2-.1.4. даного додатку не застосовуються (пункт 1.1. додаткових умов). Відповідно до пункту 1.2. додаткових умов, якщо покупець порушить строки оплати поставленого товару ,визначені графіком ,то кінцевий розрахунок за поставлений товар переноситься до 30.09.2019р. та щодо поставленого товару застосовуються всі, без винятку пункти договору. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом, у випадку порушення графіку та відповідно оплати поставленого товару після строку, визначеного графіком, починається з дня ,наступного за днем отримання поставленого товару покупцем та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (пункт 1.3. додаткових умов). Відповідно до пункту 1.4. додаткових умов, відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару, передбачена пунктом 7.2. договору настає для покупця у випадку порушення строку оплати поставленого товару визначається пунктом 1.2. даного додатку. - додаток до договору №1/СА000026660 від 08.08.2019р. (т.1 а.с.30), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 12.06.2019р. Графік оплати відстрочений платіж 20% вартості товару в сумі 205559,86грн. в строк до 06.08.2019р. включно; 80% вартості товару в сумі 822239,44грн. в строк до 30.10.2019р. включно, річна ставка відсотків - 1 (нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем); - додаток до договору №1/СА000027828 від 19.08.2019р. (т.1 а.с.31), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 19.08.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 1061328,48грн., строк оплати до 30.10.2019р. включно, річна ставка відсотків - 1 (нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем); - додаток до договору №1/СА000027831 від 19.08.2019р. (т.1 а.с.32), в якому визначено перелік мікродобрив, що постачаються продавцем, його кількість, ціну товару в гривні та строк поставки товару 19.08.2019р. Графік оплати відстрочений платіж в загальній сумі 1176640,34грн., строк оплати до 30.10.2019р. включно, річна ставка відсотків - 1 (нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару покупцем). В забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р., 31.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (надалі - кредитор), Обора А.М. (надалі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" (надалі - боржник) було укладено договір поруки №П/145/19-Л3 (надалі договір поруки т.1 а.с.105), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбачених пунктом 2 цього договору (пункт 1.1 договору поруки). Відповідно до пункту 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Передбаченим цим договором обов`язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов`язання боржника за основним договором. Підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором. Кредитор зобов`язаний повідомити поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором шляхом направлення письмової вимоги поручителю виключно у випадку, передбаченому пунктом 4.1 договору. Поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) (пункти 3.1. -3.3 договору поруки). Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору (пункт 5.1. договору поруки). Матеріалами справи підтверджується, що постачальником на виконання умов договору та додатків до договору було поставлено товар на загальну суму 16928188,41грн., що підтверджується копіями видаткових накладних доданими до позовної заяви (т.1 а.с.33-41), а саме: -№ 22261 від 31.05.2019р. на суму 1252332,24грн. згідно додатку до договору №1/СА000019873 від 31.05.2019р.; - № 22263 від 31.05.2019 на суму 383600,16грн. згідно додатку до договору №1/СА000019870 від 31.05.2019р.; - № 22276 від 31.05.2019 на суму 3968775,89грн. згідно додатку до договору №1/СА000019875 від 31.05.2019р.; - № 22271 від 31.05.2019 на суму 7327325,76грн. згідно додатку до договору №1/СА000019878 від 31.05.2019р.; -№ 23970 від 12.06.2019 на суму 550672,08грн. згідно додатку до договору №1/СА000021835 від 12.06.2019р.; -№ 24209 від 14.06.2019 на суму 179714,16грн. згідно додатку до договору №1/СА000022076 від 14.06.2019р.; -№ 30110 від 12.08.2019 на суму 1027799,30грн. згідно додатку до договору №1/СА000026660 від 08.08.2019р.; - № 30920 від 19.08.2019 на суму 1061328,48грн. згідно додатку до договору №1/СА000027828 від 19.08.2019р.; - № 30921 від 19.08.2019 на суму 1176640,34грн. згідно додатку до договору №1/СА000027831 від 19.08.2019р. Проте, як зазначав постачальник, в порушення умов договору поставки та додатків до договору покупцем було прострочено оплату товару та сплачено вартість поставленого товару частково у розмірі 13706452,11 грн., а саме: 31.05.2019р. сплатив суму 1293,12грн.; 06.06.2019р. сплатив суму 864565,12грн.; 25.06.2019р. сплатив суму 1200000,00грн.; 26.06.2019р. сплатив суму 800000,00грн.; 27.06.2019р. сплатив суму 600000,00грн.; 08.08.2019р. сплатив суму 80000,00грн.; 09.08.2019р. сплатив суму 125559,86грн.; 21.11.2019р. сплатив суму 161228,37грн.; 13.12.2019р. сплатив суму 245612,64грн.; 29.01.2020р. сплатив суму 737396,03грн.; 18.02.2020р. сплатив суму 38478,42грн.; 10.04.2020р. сплатив суму 330000,00грн.; 10.04.2020р. сплатив суму 170031,18грн.; 29.04.2020р. сплатив суму 1000000,00грн.; 18.05.2020р. сплатив суму 759658,42грн.; 22.05.2020р. сплатив суму 700000,00грн.; 25.05.2020р. сплатив суму 300000,00грн.; 27.05.2020р. сплатив суму 500000,00грн.; 29.05.2020р. сплатив суму 500000,00грн.; 16.06.2020р. сплатив суму 272257,64грн.; 19.06.2020р. сплатив суму 500000,00грн.; 19.08.2020р. сплатив суму 137170,14грн.; 01.09.2020р. сплатив суму 322522,84грн.; 04.09.2020р. сплатив суму 500000,00грн.; 24.09.2020р. сплатив суму 2000000,00грн.; 28.10.2020р. сплатив суму 860678,33 грн. Згідно актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом постачальником було нараховано відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 3945100,61 грн. (т.1 а.с.74-89), які покупцем - ТОВ Компанія "Ботік" були сплачені частково, у розмірі 3764965,99 грн. Позивач зазначав, що в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом були зараховані наступні платежі: від 08.11.2019р. зараховано суму в розмірі 700000,00грн. згідно платіжного доручення №2065 від 08.11.2019р.; від 12.11.2019р. зараховано суму в розмірі 300000,00грн. згідно платіжного доручення від 12.11.2019р. №2063; від 21.11.2019р. зараховано суму в розмірі 338771,63грн.; від 13.12.2019р. зараховано суму в розмірі 254387,36грн.; від 29.01.2020р. зараховано суму в розмірі 262603,97грн.; від 18.02.2020р. зараховано суму в розмірі 261521,58грн.; від 10.04.2020р. зараховано суму в розмірі 499968,82грн.; від 18.05.2020р. зараховано суму в розмірі 240341,58грн.; від 16.06.2020р. зараховано суму в розмірі 227742,36грн.; від 19.08.2020р. зараховано суму в розмірі 362829,86грн.; від 01.09.2020р. зараховано суму в розмірі 177477,16грн.; від 28.10.2020р. зараховано суму в розмірі 139321,67грн. Отже, заборгованість покупця - ТОВ Компанія "Ботік" перед постачальником по відсоткам за користування товарним кредитом складає 180134,62 грн. Окрім того, відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в договорі сторонами було встановлено 36 % річних, та відповідно до пункту 7.2 договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем також було нараховано пеню в розмірі 2336625,51грн., 36 % річних в сумі 3933111,99грн.; інфляційні у розмірі 434286,93грн. та штраф в сумі 2651354,06грн. 04.12.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро було надіслано на адресу ОСОБА_1 (поручителя за договором поруки від 31.05.2019р. №П/145/19-Л3) лист вимогу за вих.№ 0412/163, в якому вимагав сплатити суму боргу за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р., відповідно до розрахунку, що додавався до вимоги (т.1 а.с.106). На підтвердження направлення поручителю вказаного листа вимоги позивачем було додано до позовної заяви копію опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ Укрпошта та поштової накладної (т.1 а.с.107). Оскільки вимогу про сплату суми боргу та нарахованих штрафних санкцій було залишено без задоволення, 17.12.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ботік та фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості та штрафних санкцій в сумі 12757249,41грн., а саме: 3221736,30грн. основного боргу; 180134,62грн. відсотків за користування товарним кредитом; 2336625,51грн. пені, 3933111,99грн. 36 % річних; 434286,93грн. інфляційних та 2651354,06грн. штрафу (т.1 а.с.1-118). Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.2 а.с.75-91). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи наступне. Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України). За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як було зазначено вище, пунктом 2.4. договору сторони погодили, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору. Товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу (пункт 2.5 договору). Матеріалами справи підтверджується, що додатками до договору №1/СА000019873 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.24), №1/СА000019878 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.25), №1/СА000019875 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.26), №1/СА000019870 від 31.05.2019р. (т.1 а.с.27), №1/СА000021835 від 12.06.2019р. (т.1 а.с.28), №1/СА000022076 від 14.06.2019р. (т.1 а.с.29) сторонами було встановлено строк оплати за вказаний в додатках товар до 01.07.2019р. У вказаних додаткових угодах сторонами також було погоджено додаткові умови оплати товару, зокрема, якщо покупець здійснить повну оплату товару за поставлений товар, який є предметом даного додатку ,в строки, визначені в графі Графік оплати товару покупцем, то щодо поставленого товару пункти 2.6.-2.7., 2.10 (підпункт 1), 2.11 договору та пункту 1.2-.1.4. даного додатку не застосовуються (пункт 1.1. додаткових умов). Відповідно до пункту 1.2. додаткових умов, якщо покупець порушить строки оплати поставленого товару, визначені графіком, то кінцевий розрахунок за поставлений товар переноситься до 30.09.2019р. та щодо поставленого товару застосовуються всі, без винятку пункти договору. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом, у випадку порушення графіку та відповідно оплати поставленого товару після строку, визначеного графіком, починається з дня ,наступного за днем отримання поставленого товару покупцем та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар (пункт 1.3. додаткових умов). Відповідно до пункту 1.4. додаткових умов, відповідальність покупця за несвоєчасну оплату поставленого товару, передбачена пунктом 7.2. договору настає для покупця у випадку порушення строку оплати поставленого товару визначається пунктом 1.2. даного додатку. Додатками до договору №1/СА000026660 від 08.08.2019р. (т.1 а.с.30), №1/СА000027828 від 19.08.2019р. (т.1 а.с.31), №1/СА000027831 від 19.08.2019р. (т.1 а.с.32), сторонами було встановлено строк оплати за вказаний в додатках товар до 30.10.2019р. включно. Таким чином, право позивача (постачальника) на нарахування відповідачу (покупцю) процентів за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом) було обмежено сторонами до 30.09.2019р. та 30.10.2019р. відповідно. З матеріалів справи вбачається, що постачальником (позивачем) на виконання умов договору та додатків до договору було поставлено покупцю (1-му відповідачу) товар на загальну суму 16928188,41грн., що підтверджується копіями видаткових накладних доданими до позовної заяви (т.1 а.с.33-41), а саме: -№ 22261 від 31.05.2019р. на суму 1252332,24грн. згідно додатку до договору №1/СА000019873 від 31.05.2019р.; - № 22263 від 31.05.2019 на суму 383600,16грн. згідно додатку до договору №1/СА000019870 від 31.05.2019р.; - № 22276 від 31.05.2019 на суму 3968775,89грн. згідно додатку до договору №1/СА000019875 від 31.05.2019р.; - № 22271 від 31.05.2019 на суму 7327325,76грн. згідно додатку до договору №1/СА000019878 від 31.05.2019р.; -№ 23970 від 12.06.2019 на суму 550672,08грн. згідно додатку до договору №1/СА000021835 від 12.06.2019р.; -№ 24209 від 14.06.2019 на суму 179714,16грн. згідно додатку до договору №1/СА000022076 від 14.06.2019р.; -№ 30110 від 12.08.2019 на суму 1027799,30грн. згідно додатку до договору №1/СА000026660 від 08.08.2019р.; - № 30920 від 19.08.2019 на суму 1061328,48грн. згідно додатку до договору №1/СА000027828 від 19.08.2019р.; - № 30921 від 19.08.2019 на суму 1176640,34грн. згідно додатку до договору №1/СА000027831 від 19.08.2019р. Доданими позивачем до позовної заяви платіжними дорученнями підтверджується, що загальна сума сплачена покупцем за поставлений товар, згідно вказаних платіжних доручень становить 17906609,14грн. А саме: 31.05.2019р. сплачено суму 301049,28грн. згідно платіжного доручення від 31.05.2019р. №1754 т.1 а.с.42; 06.06.2019 сплачено суму 1000000,00грн. згідно платіжного доручення від 06.06.2019р. №1756 т.1 а.с.43; 25.06.2019р. сплачено суму 1200000,00грн. згідно платіжного доручення від 25.06.2019р. №1829 т.1 а.с. 44; 26.06.2019р. сплачено суму 800000,00грн. згідно платіжного доручення від 26.06.2019р. №1834 т.1 а.с.45; 27.06.2019р. сплачено суму 600000,00грн. згідно платіжного доручення від 26.06.2019р. №1837 т.1 а.с.46; 08.08.2019р. сплачено суму 80000,00грн. згідно платіжного доручення від 08.08.2019р. №1891 т.1 а.с.47; 09.08.2019р. сплачено суму 125559,86 грн. згідно платіжного доручення від 09.09.2019р. №1891 т.1 а.с.48; 21.11.2019р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 21.11.2019р. №2108 т.1 а.с.49; 13.12.2019р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 13.12.2019р. №2143 т.1 а.с.50; 29.01.2020р. сплачено суму 1000000,00грн. згідно платіжного доручення від 29.01.2020р. №2324 т.1 а.с.51; 18.02.2020р. сплачено суму 300000,00грн. згідно платіжного доручення від 18.02.2020р. №2398 т.1 а.с.52; 10.04.2020р. сплачено суму 670000,00грн. згідно платіжного доручення від 10.04.2020р. №2136 т.1 а.с.53; 18.05.2020р. сплачено суму 1000000,00грн. згідно платіжного доручення від 18.05.2020р. №2271 т.1 а.с.56; 10.04.2020р. сплачено суму 330000,00 грн. згідно платіжного доручення від 10.04.2020р. №2137 т.1 а.с.54; 29.04.2020 сплачено суму 1000000,00грн. згідно платіжного доручення від 29.04.2020р. №2209 т.1 а.с.55; 22.05.2020 сплачено суму 700000,00 грн. згідно платіжного доручення від 22.05.2020р. №2303 т.1 а.с.57; 25.05.2020р. сплачено суму 300000,00грн. згідно платіжного доручення від 25.05.2020р. №2307 т.1 а.с.58; 27.05.2020р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 27.05.2020р. №2316 т.1 а.с.59; 29.05.2020р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 29.05.2020р. №2336 т.1 а.с.60; 16.06.2020р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 16.06.2020р. №2380 т.1 а.с.61; 19.06.2020р. сплачено суму 500000,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.06.2020р. №2394 т.1 а.с.62; 19.08.2020р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 19.08.2020р. №2567 т.1 а.с.63; 01.09.2020р. сплачено суму 500000,00грн. згідно платіжного доручення від 01.09.2020р. №2656 т.1 а.с.64; 04.09.2020р. сплачено суму 500000,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.09.2020р. №2666 т.1 а.с.65; 24.09.2020р. сплачено суму 2000000,00грн. згідно платіжного доручення від 24.09.2020р. №2590 т.1 а.с.66; 28.10.2020р. сплачено суму 1000000,00грн. згідно платіжного доручення від 28.10.2020р. №2573 т.1 а.с.67; 08.11.2019р. сплачено суму 700000,00грн. згідно платіжного доручення від 08.11.2020р. №2065 т.1 а.с.103; 12.11.2019р. сплачено в суму 300000,00грн. згідно платіжного доручення від 12.11.2019р. №2083 т.1 а.с.104. Судовою колегією встановлено, що більшість платіжних доручень в призначенні платежу містить посилання на інший договір, ніж той що є предметом спірних правовідносин, однак листами від 05.07.2019р. №333/1 (т.1 а.с.68), від 09.07.2019р. №334/1 від 09.07.2019р. (т.1 а.с.69), від 16.08.2019р. №336 (т.1 а.с.70), від 18.02.2020р. №12 (т.1 а.с.71), від 10.04.2020р. (т.1 а.с.72), від 29.04.2020р. (т.1 а.с.73), покупцем - ТОВ Компанія Ботік було повідомлено постачальника про невірне зазначення призначення платежу, з проханням зарахувати вказані кошти в рахунок оплати за договором від 31.05.2019р. №145/19-ЛЗ. Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (надалі - постачальник) та ТОВ Компанія "Ботік" (надалі - покупець) було складено та підписано акти про нарахування відсотків за користування товарним кредитом на загальну суму 2690512,63грн., а саме: акт №32429 від 31.08.2019р. на суму 1396,55 грн.; акт №35535 від 30.09.2019р. на суму 3018,29грн.; акт №36877 від 30.09.2019р. на суму 1071435,07 грн. (т.1 а.с.74-76). Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування товарним кредитом, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Отже, після спливу вказаних у додатках до договору поставки термінів, може мати місце лише прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке могли підлягати стягненню лише штрафні санкції за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання. Окрім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України конкретизовано визначений статтями 536 та 694 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно зі статтями 694, 536, 625 Цивільного кодексу України. Системний аналіз частини 2 статті 536, частини 2 статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачене статтею 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2020р. у справі № 922/3578/18, яка в силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України має враховуватись судом до спірних правовідносин при виборі та застосування норм права. Проте, як вірно зазначено місцевим господарським судом позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було здійснено одночасне нарахування як відсотків за користування товарним кредитом у розмірах, встановлених у додаткових угодах, так і 36% річних, період нарахування яких в розрахунках позивача включається до періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто здійснюється одночасно, що не відповідає правовій позицій викладеній у постанові Верховного Суду від 05.06.2020р. у справі № 922/3578/18. Крім того, як було зазначено вище, доданими позивачем до позовної заяви платіжними дорученнями підтверджується, що загальна сума сплачена покупцем за поставлений товар, згідно вказаних платіжних доручень становить 17906609,14грн. Окрім викладеного, між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (надалі - постачальник) та ТОВ Компанія "Ботік" (надалі - покупець) було складено та підписано акти про нарахування відсотків за користування товарним кредитом на загальну суму 2690512,63грн., а саме: акт №32429 від 31.08.2019 на суму 1396,55 грн.; акт №35535 від 30.09.2019 на суму 3018,29 грн.; акт №36877 від 30.09.2019 на суму 1071435,07 грн. (т.1 а.с.74-76). Таким чином, загальна сума, сплачена ТОВ Компанія Ботік на користь позивача за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019р. згідно наявних в матеріалах справи доказів 18207658,42грн. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням проведених покупцем - ТОВ Компанія "Ботік" платежів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що 1-им відповідачем ТОВ Компанія "Ботік" в повному обсязі була здійснена оплата товару за договором 145/19-ЛЗ від 31.05.2019р., а отже позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 3221736,30грн. не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 180134,62грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2336625,51грн. та штрафу у розмірі 2651354,06грн., судова колегія зазначає наступне. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. За змістом частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України). Як було зазначено вище, абзацами а) та б) пункту 7.2 договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором та за порушення даних умов договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; Таким чином, чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати позивачу. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: пені в розмірі 955573,69грн. та штрафу в сумі 2504106,00 грн. Судова колегія також враховує, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому у випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України- видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Водночас у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №904/5770/18, від 27.09.2019р. у справі N 923/760/16, від 02.04.2019р. у справі № 917/194/18, від 25.05.2018р. у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018р. у справі №911/1351/17. Щодо позовних вимог в частині стягнення 36 % річних у розмірі 3933111,99грн. та 434286,93грн. інфляційних, судова колегія зазначає наступне. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020р. у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі №916/190/18 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18р. Як було зазначено вище, абзацом в) пункту 7.2 договору сторони погодили, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором та за порушення даних умов договору покупець сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Перевіривши розрахунок 36% річних та інфляційних, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, а саме: 36% річних в сумі 2991036,65 грн. та інфляційних в розмірі 259591,93грн. При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. При цьому, згідно з частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин, втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів. З урахуванням того, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, заходи цивільно-правової відповідальності мають бути спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Також одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Отже, санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання обов`язку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. При цьому, незалежно від поважності причин порушення відповідачем зобов`язання частина 2 статті 233 Господарського кодексу України надає можливість суду зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Разом з тим будь-яких доказів на підтвердження понесення збитків позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, з огляду на поведінку обох сторін, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, захищеність інтересів позивача нарахуванням пені, штрафу та 36% річних, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частин 1 та 2 статті 627 Цивільного кодексу України, зважаючи на правову природу штрафу та його основне призначення, місцевий господарський суд вірно зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та зменшив розмір пені, штрафу та 36% річних на 90%, а саме: пеню до 95557,37 грн., штраф до 250410,60 грн., 36% річних до 299103,67 грн. При цьому, господарським судом першої інстанції також обґрунтовано зазначено про те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, у зв`язку із чим, відмовлено в задоволенні клопотання 1-го відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в частині стягнення 259591,93грн. інфляційних. Крім того, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України). У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України). Як передбачено статтею 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою. У відповідності до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Як було зазначено вище, в забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019р., 31.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (надалі - кредитор), ОСОБА_1 (надалі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Ботік" (надалі - боржник) було укладено договір поруки №П/145/19-Л3 (надалі договір поруки т.1 а.с.105), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов`язань за договором, передбаченим пунктом 2 цього договору (пункт 1.1 договору поруки). Відповідно до пункту 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов`язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Передбаченим цим договором обов`язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов`язання боржника за основним договором. Підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов`язку боржника перед кредитором за основним договором ,відповідно збільшується обсяг обов`язку поручителя перед кредитором . Кредитор зобов`язаний повідомити поручителя про зміну обсягу обов`язку боржника перед кредитором шляхом направлення письмової вимоги поручителю виключно у випадку, передбаченому пунктом 4.1 договору. Поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) (пункти 3.1. -3.3 договору поруки). Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного договору (пункт 5.1. договору поруки). Матеріалами справи підтверджується, що вимогу позивача до 2-го відповідача як поручителя про сплату заборгованості боржника за договором поставки (вимога від 04.12.2020р.) останній не виконав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Отже, за наведених обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції, що враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови договору, позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного по відношенню до позивача боржника щодо погашення заборгованості за договором поставки, в тому числі пені, штрафу, 36% річних та інфляційних. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 95557,37 грн. пені, 250410,60 грн. штрафу, 299103,67 грн. 36% річних та 259591,93 грн. інфляційних, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта. Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2021р. у справі №922/4069/20 залишити без змін. Повний текст постанови складено 05 листопада 2021р. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий суддя О.В. Плахов Суддя Т.Д. Геза Суддя Н.О. Мартюхіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»