Постанова 4824 № 373/1715/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 373/1715/20 провадження № 22-ц/824/13771/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року в складі судді Хасанової В.В., встановив: 17.12.2020 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 04.11.2018 року у розмірі 47 376,81 грн станом на 22.11.2020, яка складається з наступного: 36 355,79 грн - заборгованість за кредитом; 11 021,02 грн - заборгованість по відсоткам. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2018 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умова та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банку» відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та вимог ст. 509, 526,1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 27 704,46 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є. В. просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Свої доводи мотивує тим, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в даній справі позивачем надано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником. Сумніви суду відносно розрахунку заборгованості також є необґрунтованими. На підтвердження вірності розрахунку банком надано банківську виписку. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підпису на Умовах, Тарифах і Правилах зазначила, що зі змісту постанов Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, від 27 серпня 2020 року в справі №188/1815/17, від 23 липня 2020 року в справі №378/305/18 вбачається, що надання банком редакції Умов, Тарифів і Правил за відсутності на них підпису позичальника не можуть братися до уваги, оскільки неможливо встановити чинність редакції на момент заповнення анкети-заяви. Щодо доводів апеляційної скарги про обґрунтованість розрахунку, належність вимог про стягнення боргу за тілом кредиту і процентами зазначила, що виписка з банківського рахунку відповідача своєчасно банком не подавалась, банк не заявляв клопотання про надання йому додаткового строку на подання виписки з банківського рахунку відповідача, цей доказ було подано пізніше, за відсутності клопотання та обґрунтування поважності причин неподання виписки з позовом. Ненадання належного розрахунку заборгованості є підставою для відмови в позові банку. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.11.2018 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». В підписаній відповідачем 04 листопада 2018 року анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку зазначено, що ця заява в сукупності з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між особою, що її підписала, і банком договір про надання банківських послуг. 04.11.2018 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка". Підписавши паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодилася з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме: з умовами, викладеними в п. 4, відповідно до яких процентна ставка за користування кредитними коштами за межами пільгового періоду визначена у розмірі 46,8 % річних; з умовами, викладеними в п. 6 відповідно до яких процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту визначена у розмірі 7,8 % у місяць. Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ «Акцент-Банк», відповідач має заборгованість за договором №SAMABWFC00001786708 від 04 листопада 2018 року у розмірі 47 376,81 грн, з яких: 36 355 грн 79 коп. - заборгованість за кредитом, 11 021 грн 02 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виникли кредитні правовідносини починаючи з 04.11.2018. Відповідно до наданих сторонами виписок по картковому рахунку відповідачем періодично здійснювалось погашення боргу, останній раз 21.04.2020 в сумі 2 000 грн. З долученої відповідачем виписки по картковому рахунку станом на 31.12.2020 слідує заборгованість за кредитом, при цьому суми витрат, зазначені у виписці, співпадають з даними виписки по рахунку, яка долучена позивачем. Враховуючи, що залишок кредитної заборгованості, обрахований у виписці, крім суми фактично використаних коштів включає також нараховані відсотки за використання кредитного ліміту, наданий розрахунок заборгованості не містить формули або принципів нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом, з огляду на розмір використаних та сплачених відповідачем в рахунок кредитної заборгованості сум, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 27 704 грн 46 коп. З висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в повному обсязі колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Посилаючись на те, що наданий розрахунок заборгованості не містить формули або принципів нарахування заборгованості за відсотками, суд першої інстанції вказану обставину не з`ясував, та не навівши у рішенні суду власного розрахунку, дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених позовних вимог. Як вбачається з паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного відповідачем, сторони визначили: тип кредитного продукту - картка «Універсальна», тип кредиту - поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума кредиту до 50 000 грн, строк кредитування - 240 місяців, мета отримання кредиту - на споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, процентна ставка базова 3,9% в місяць (46,8% річних), тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 7,8% у місяць - збільшена відсоткова ставка на місяць на суму загальної заборгованості ( у випадку наявності простроченої заборгованості); порядок повернення кредиту - щомісячно до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості. Виникнення заборгованості по боргових зобов`язаннях та їх розмір станом на 22.11.2020 підтверджується розрахунком заборгованості, зробленим відповідно до розмір процентної ставки, визначеної умовами укладеного договору. Матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Надана відповідачем виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Розрахунок заборгованості в сукупності з випискою по кредитному договору є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України. Належних та допустимих доказів того, що заборгованість в цій частині вимог розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, відповідачем ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано. За таких обставин, факт існування у відповідача заборгованості у вищевказаному розмірі є доведеним, а тому дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь АТ Акцент-Банк». Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн, при подачі апеляційної скарги - 3 153 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасовано та ухвалене нове про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн. Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича задовольнити. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. У зв`язку з цим резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: " Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11; код ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором станом на 22.11.2020 в сумі 47 376,81 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн". В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк