Постанова 4824 № 761/43805/17

справа № 761/43805/17 головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О. провадження № 22-ц/824/13981/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ДП «СЕТАМ» про стягнення грошових коштів,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва, ДП «СЕТАМ» про повернення 246 657,14 грн.грошових коштів, сплачених за товар. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2017 року під час проведення прилюдних електронних торгів, що проводились Державним підприємством «СЕТАМ» він придбав гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 22,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний гаражний бокс придбаний ним за 246 657,14 грн. Також, 21 квітня 2017 року на рахунок ДП «СЕТАМ» як гарантійний внесок за участь у прилюдних електронних торгах ним було сплачено 12 981,96 грн..18 травня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ м. Києва був складений акт про реалізацію нерухомого майна для подальшого оформлення права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 . Проте, колипозивач звернувся до нотаріуса для отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, йому будо відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв`язку з тим, що придбане майно перебуває під арештом, що накладений відділом державної виконавчої служби. Також, як з`ясувалось 27.06.2017 року на 1/2 частину придбаного гаражного боксу № НОМЕР_1 зареєстровано право власності, що позбавляє його можливості отримати придбане у встановленому законом порядку майно. Він письмово звернувся до відповідача щодо передачі придбаного гаражного боксу або повернення коштів, однак листом від 04.10.2017 №48179775/12 та ДП «Сетам» листом від 28.09.2017 №1262/Б-1150-17/13 йому було відмовлено. Позивач вважає що, відповідач своїми діями, порушив умови укладеної угоди, зобов`язання за ним та порядок виконання. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва, ДП «СЕТАМ» про стягнення грошових коштів відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуально права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому,посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві,вказує, що не погоджується з висновками суду, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі належним чином виконали умови публічного договору в частині передачі придбаного майна. У рішенні суду невірно вказано відповідача -1, якого ухвалою суду від 17.02.2021 року було замінено на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. На думку апелянта, відповідачі зобов`язані повернути отриманні кошти, оскільки допустили істотне порушення умов договору. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 27 вересня 2021 року до суду надійшов відзив Державного підприємства «СЕТАМ», згідно якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що організатор торгів не здійснює перевірку змісту заявок на відповідність вимогам законодавства. За достовірність інформації, зазначеної в заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби. У ДП «СЕТАМ» відсутні правові підстави для повернення позивачу гарантійного внеску, оскільки торги відбулися в межах діючого законодавства. Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавчого провадження, яке складається з виконавчого провадження АСВП №48179775 по примусовому виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2015 по справі № 761/17978/13-ц та виконавчого провадження №38338874 по примусовому виконанню листа Шевченківського районного суду м. Києва №2610/27315/2012. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем звернено стягнення й описано та арештовано майно - гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 22.3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на гараж багатобоксовий від 31.05.2002 року серія НОМЕР_2 , виданого на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 22.05.2002 року № 681-С/ГІ. Реалізація вищезазначеного нерухомого майна відбулася шляхом проведення прилюдних електронних торгів. Вищезазначене майно було описано та передано на реалізацію державним виконавцем згідно ст.ст 50, 51, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження». Реалізація проводилась Державним підприємством «СЕТАМ», у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 25.04.2017 № 252412 підприємством «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації указаного арештованого майна за адресою: м. Київ, в ул. Стрілецька, 4-6 . Позивачі відповідальними зберігачами спірного майна не призначалися. Листом від 03.09.2017 року позивач звертався до відповідачів із вимогою повернення грошових коштів, сплачених за гаражний бокс № НОМЕР_1 . Листом відділу ДВС від 04.10.2017 №48179775/12 та ДП «Сетам» листом від 28.09.2017 №1262/Б-1150-17/13 позивачу повідомлено, що розділом XV "Порядку реалізації арештованого майна" затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 спори, пов`язані з реалізацією вимог цього Порядку, вирішуються в судовому поряду. Також зазначено, що у відділі відсутні правові підстави для повернення коштів, отриманих від реалізації майна. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відділ ДВС та організатор торгів ДП «СЕТАМ», здійснюючи реалізацію арештованого майна, діяли у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а позивачем не доведено порушення відповідачами вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 2831/5. Також, позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження істотного порушення умов договору другою стороною (ДВС, ДП «СЕТАМ»), а тому відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України, для розірвання договору купівлі-продажу майна, укладеного за результатами проведених електронних торгів. Оцінюючи вказанівисновки суду першої інстанції,колегія суддіввиходить з наступного. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і даним Законом. Згідно ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 58 Закону майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Згідно із п. 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року (далі - Порядок № 2831/5) організатор електронних торгів - це суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора, передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком. Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку № 2831/5 організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна Начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору. Пунктами 3, 4 Розділу ІІІ Порядку № 2831/5 передбачено, що Організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Організатор організовує електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком. Відповідно до п. 1 Розділу VIIIПорядку № 2831/5 після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Згідно п. 1 Розділу X Порядку № 2831/5 на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно. Відповідно до п. 14, 18 Розділу VIПорядку № 2831/5 не пізніше наступного робочого дня після дня надходження на рахунок відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) коштів від реалізації лота на підставі протоколу про проведення торгів, який надійшов на електронну адресу, виконавець складає акт про проведені торги за фіксованою ціною. Акт про проведені торги за фіксованою ціною є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Суд вірно зауважив, що опис та арешт майна з передачею майна на зберігання є виконавчою дією, що вчиняється на етапі, що передує електронним торгам та жодним чином не пов`язана з ними. Колегія суддів погоджується з висновком, що відділ ДВС та організатор торгів ДП «СЕТАМ», здійснюючи реалізацію арештованого майна, діяли у спосіб та порядку, передбаченому вказаними вище положеннями законодавства. Натомість, позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачами вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 2831/5. Також, суд вірно зазначив, що відповідно до правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних (електронних) торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних (електронних торгів), складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних (електронних) торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду України від 22.02.2017 року № №734/580/15-ц. Згідно із ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною четвертою ст. 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець. Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Згідно положень зазначеної статті ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Закон як підставу розірвання договору на вимогу однієї сторони передбачає не лише сам по собі факт порушення умов договору другою стороною, а й обов`язкову наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору (Постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-75цс13). З позовними вимогами про розірвання укладеного договору купівлі-продажу внаслідок істотного порушення договору другою стороною, відповідно до ст. 651 ЦК України позивач у даній справі не звертався і таких позовних вимог позовна заява не містить. За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач звертаючись до суду із позовом до іншої сторони договору купівлі-продажу майна про повернення грошових коштів сплачених за товар, обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимогпро стягнення грошових коштів у обраний позивачем спосіб, оскільки вони є необґрунтованими. Посилання апелянта, як на підставу для скасування судового рішення на невірне зазначення у судовому рішення відповідача -1, якого ухвалою суду від 17.02.2021 року було замінено на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та не призвело до неправильного вирішення спору по суті. Крім того, неточності (описки), які містяться у змісті рішення суду першої інстанції, можуть бути вирішені виключно судом першої інстанції шляхом виправлення описок, як за заявою сторін у справі, так і за власною ініціативою суду. Переглядаючи справу та враховуючи все вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура