LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824760/20875/20

від 01.11.2021 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2021 року м. Київ Справа №760/20875/20 Апеляційне провадження №33/824/4238/2021 Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року за матеріалами, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року визнано ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП України. Судове рішення мотивовано тим, що винуватість ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні повністю підтверджується письмовими матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків, відеозаписом. Однак на день надходження справи до суду першої інстанції пройшло більше 3-х місяців із дня вчинення даного правопорушення, а тому адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків встановлених ст. 38 КУпАП. Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що він не був присутній в судовому засіданні, але надав суду заяву. В засідання не викликався, постанову йому направлено не було. А тому враховуючи вищевикладене просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень встановивши його вину та одночасно закривши провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначає, що якщо закривається провадження у справі за закінченням строків притягнення до відповідальності за ст. 38 КУпАП, то наявність вини не встановлюється. За таких обставин, вважає постанову суду першої інстанції незаконною та просить її скасувати, а провадження закрити без вказівки на встановлення його провини. В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою. Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Водночас, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Суди мають неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутності особи правопорушника та його захисника, копія постанови суду першої інстанції в строк, передбачений на апеляційне оскарження, ні вручена, ні направлена ОСОБА_1 не була, про наявність оскаржуваної постанови він дізнався 09 вересня 2021 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити. Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини. За правилами ч.ч. 2,3,5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п.4 Розділу І Інструкції). Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №140974 вбачається, що 17 вересня 2020 року о 23 год. 50 хв. в м. Києві перехрестя вул. Тулузи в напрямку Кільцевої дороги, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Scorpio д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, різка зміна шкірного покриву обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП /а.с. 1/. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №140974 від 18 вересня 2020 року. Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 та двома свідками /а.с. 1/; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в яких останні пояснили, що 18 вересня 2020 року о 00 год. 00 хв. в м. Києві по на перехресті проспекту Л. Курбаса та вулиці Тулузи вони були запрошені співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складані адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 . В їх присутності вказаний водій відмовився у встановленому законом порядку, пройти огляд для визначення стану сп'яніння у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, що засвідчили особистими підписами у протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 №140974 /а.с. 2/; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним працівником патрульної поліції на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 4/; відеозаписом з камери АА-00580, на якому зображені події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме неодноразові пропозиції поліцейських пройти ОСОБА_1 огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичній установі в установленому законом порядку, та відмова останнього від проходження медичного огляду в присутності двох свідків /а.с. 5/. Виходячи з наведених вище норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, висновок викладений в постанові Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження, відповідно до встановленого порядку, медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Однак, на день надходження справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до Святошинського районного суду м. Києва пройшло більше 3 місяців із дня вчинення даного правопорушення, у зв`язку з чим, судом першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст. 38 КУпАП України. Посилання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на те, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень встановивши його вину та одночасно закривши провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки за таких обставин вина не встановлюється, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, виходячи з такого. Пунктом 7 ст.247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. За ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п.7 ч.1 ст.274 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.274 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18. Отже, аналіз положень ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»). З урахуванням наведеного встановлення вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст. 38 КУпАП. Апеляційним судом під час перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»