Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1393/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1393/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 10 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок його пенсії за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 01.07.2021 року ОСОБА_1 у порядку статті 383 КАС України звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду. Обгрунтовуючи доводи поданої заяви, позивач відзначив, що відповідач на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року у справі № 120/694/21-а здійснив перерахунок його пенсії на підставі оновленої довідки, при цьому, протиправно зменшив відсотковий розмір останньої з 83% до 70% грошового забезпечення. 02 серпня 2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійної фонду України у Вінницькій області в частині самостійного визначення ОСОБА_1 розміру пенсії 70% від суми грошового забезпечення під час перерахунку на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі № 120/8366/20-а пенсії з 01.04.2021 року відповідно до нової від 07.04.2021 року у справі № 120/694/21-а пенсії з 01.04.2019 року відповідно до нової довідки від 17.08.2020 року № 53/21-139 про розмір його грошового забезпечення, виданої Управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області. Окрему ухвалу направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для реагування та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Не погоджуючись із такою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що рішення від 06.11.2019 року виконано пенсійним органом в межах покладених зобов`язань, при цьому, резолютивна частина останнього не зобов`язувала відповідача проводити перерахунок пенсії позивача із врахуванням 83% сум грошового забезпечення на майбутнє чи в подальшому. На переконання апелянта, якщо судом не визначено порядок проведення перерахунку пенсії, застосовуються норми законодавства, чинного на час, з якого проводиться перерахунок. Водночас, апелянтом відзначено, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що у межах адміністративної справи №120/1393/19-а судом не вирішувалось питання щодо дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача із врахуванням 83% сум грошового забезпечення, а відтак зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення при виконанні рішення суду у праві "120/694/21-а є на разі новим предметом спору. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті

6. Таким чином, своєчасне виконання законного рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Підставами застосування ст. 383 КАС України є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Суть висновків суду, які були проігноровані відповідачем, полягає у наступному. У рішенні суду у справі № 120/694/21-а суд зазначив, що внесені Законами №3668-VІ та №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення. У той же час ці норми не стосуються і не поширюються на випадки перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям вищезгаданих Законів не зазнала. Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для обмеження розміру його пенсії 70 відсотками грошового забезпечення згідно з ч. 2 ст. 13 Закону №2262-XII, оскільки дане обмеження не стосується випадку з позивачем, якому пенсія не призначалась вперше, а вже була призначена раніше і виплачувалась. 04 лютого 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняте Зразкове рішення Іменем України у справі №240/5401/18, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року, де суди прийшли до висновку про те, що при перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Постановою Великої Палати Верховного суду від 16.10.2019 року це зразкове рішення було залишене без змін. Зазначена правова позиція висловлювалась і раніше у постановах Верховного суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 тощо. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Проте, незважаючи на обставини встановлені рішенням у даній справі, ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII з 01.05.2014 року внесено зміни щодо максимального розміру пенсії, який не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, відзначивши при цьому, що при здійсненні нового розрахунку пенсії за судовим рішенням змушене застосовувати норму закону, яка діє на момент проведення перерахунку. Колегія суддів зазначає, що мотивувальна частина рішення у справі № 120/694/21-а є зрозумілою та обґрунтованою, і висновки суду у цій справі обов`язкові для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення / існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача. Водночас, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.11.2019 року у справі № 120/1393/19-а, що набрало законної сили 09.12.2019 року, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 83 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Даним рішенням суду звернуто увагу відповідача на неправомірність зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача під час її перерахунку. Натомість, висновки суду відповідачем залишено поза увагою та під час перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки на виконання рішення суду від 07.04.2021 року повторно, всупереч закону, зменшено відсоткове значення розміру пенсії, що порушує права та законні інтереси позивача. Суд також звертає увагу на те, що у справі № 120/1393/19-а зазначена дата, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії у розмірі 83% (з 01.01.2018), однак не встановлена будь - яка кінцева або гранична дата, до якої діють ці відсотки. Це означає, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 83% грошового забезпечення, незалежно від того, згідно з якою довідкою здійснюється її перерахунок, і що це за перерахунок. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посадові особи ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідальні за проведення перерахунку пенсії позивача, порушили вимоги статті 129-1 Конституції України, умисно протиправно ігнорують судове рішення у цій справі, перешкоджають реалізації пенсійних прав громадянина, штучно і необґрунтовано створюють підстави для подальших судових оскаржень, що спричиняє необґрунтоване збільшення судового навантаження та підвищення соціальної напруги в суспільстві, у зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно винесено окрему ухвалу відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, судова колегія не віднаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.