Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 381/2370/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 381/2370/21 Суддя (судді) першої інстанції: ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу ПП в м. Умань УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Пташник Григорія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про застосування адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до інспектора взводу ПП в м. Умань УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Пташник Григорія Васильовича, в якому просить скасувати постанову серії ДП18 №484903 від 28.06.2021 про вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2021 року керуючи автомобілем марки «Mersedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Одеса на 224 км. автодороги Київ-Знам`янка був зупинений співробітником поліції, причиною якої, як пояснив інспектор, стало перевищення швидкості руху на 68 км/год. На підставі цього співробітник поліції виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП, якою накладено штраф в розмірі 1 700,00 грн. Позивач вважає постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а дії поліцейського патрульної поліції Пташник Г.В. при її винесенні є протиправними. Зазначає, що відповідач тримаючи в руках прилад Трукам, при проведенні фіксації швидкості руху транспортного засобу грубо порушив законодавство. Позивач не погоджується з постановою вважає рішення посадової особи протиправним та таким, що порушує його права, вважає, що не порушував Правил дорожнього руху. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що у висновках суду першої інстанції всупереч положенням статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» неправильно встановлено, що камера, з якої здійснювалася зйомка, не є автоматичною камерою, а використовувалася в ручному режимі. Окрім того, апелянт зазначає, що правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 122 КУпАП не відноситься до розгляду Національної поліції, що свідчить про порушення процедури накладення адміністративного стягнення щодо не складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подавав, а третя особа не надавала письмових пояснень щодо апеляційної скарги, що не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами. У призначене на 10.11.2021 судове засідання сторони не з"явилися, з урахуванням чого колегія суддів вирішила продовжувати розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вбачається з постанови серії ДП 18 № 484903 від 28.06.2021 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 1 700,00 грн. Обставини справи вказують на те, що ОСОБА_1 28.06.2021 року о 10:12 год. на а/д М-05 Київ-Одеса 224 км Уманський район, керуючи транспортним засобом «Mersedes-Benz Е350», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 178 км/год., чим перевищив встановлену швидкість руху на 68 км., порушивши п. 12.9 (Б) ПДР України та допустив адміністративне правопорушення передбачене частиною четвертою статті 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась приладом TruСАM ТС000424. Камера, з якої здійснювалася зйомка, не є автоматичною камерою та використовувалася в «ручному» режимі. Відеозапис та фото-файл від 28.06.2021 року з приладу Trucam LT1 20/20 №ТС000424, досліджені в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, зафіксували автомобіль позивача, який рухається на АД М 05 Київ-Одеса 224 км 28.06.2021 о 10:12:24, зі швидкістю 178 км/год., що навіть з похибкою приладу +_2 км/год., перевищує дозволену швидкість 110 км/год. на 68 км/год. На зазначеній ділянці дороги встановлено інформаційно-вказівний знак 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів, що підтверджується фотокопією схеми, наявної у справі. Матеріалами справи також підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 пристрій TruCam виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Проте, зазначений прилад, що використовується працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшов повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21182, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 13 січня 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000424, відповідає вимогам технічної документації, діапазон вимірювань від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +- 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Свідоцтво про повірку чинне до 13 січня 2022 року. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/2182, яке дійсне до 13.01.2022 року, підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000424 до застосування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень пункту 12.9 (б) ПДР України, відповідно до яких водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5 та 12.7, на ділянці дороги встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі. на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Відповідно до частини четвертої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, наявними доказами, що містяться в матеріалах справи, є достатніми та переконливими, доведено, що позивачем скоєно адміністративне правопорушення за частиною четвертою статті 122 КУпАП. Адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої зазначеною нормою закону. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується, та, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Тому, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення. Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Колегія суддів зазначає, що жодними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах будь-яких дорожніх знаків. У той же час Закон не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно зі статтею 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 №5-рп/2015, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частиною четвертою статті 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Також судова колегія звертає увагу, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог статті 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, зокрема за частиною четвертою статті 122 КУпАП. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Також, колегія суддів зазначає, що в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року у справі №381/2370/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді М.І. Кобаль О.Є. Пилипенко