Постанова 4855 № 640/9819/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9819/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів: Пилипенко О.Є., Федотов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Адміністрація Держприкордонслужби), у якому просить: -визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення на посаду та звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в запас; - визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 02.04.2020 №315-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується звільнення з військової служби у запас полковника ОСОБА_1 (А-038102); - визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України від 10.04.2020 №341-ос «Про особовий склад» в частині, що стосується виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1 (А-038102); - поновити полковника ОСОБА_1 (А-038102) на військовій службі у Державній прикордонній службі України та на попередній посаді або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді в Адміністрації Державної прикордонної служби України; - зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України в установленому законодавством порядку виплатити полковнику ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та забезпечити усіма іншими видами матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу, які він не недоотримав внаслідок незаконного звільнення до дня фактичного поновлення на службі включно. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної прикордонної служби України від 02.04.2020 №315-ОС «Про особовий склад» в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної прикордонної служби України від 10.04.2020 №341-ОС «Про особовий склад» в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення пально-мастильними матеріалами управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України; стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 952 749,60 грн. з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Адміністрацією Держприкордонслужби подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачу пропонувалися лише вакантні на час його відрахування посади для продовження проходження військової служби, проте позивач відмовився їх розглядати. Відповідач вважає, що право позивача на залишення на військовій службі було забезпечено, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими. Також відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно обраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, оскільки до складу щомісячного грошового забезпечення зараховано й виплати, які є однораховими та не є складовими щомісячного забезпечення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. ОСОБА_1 подано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначається, що апеляційна скарга побудована на хибних висновках відповідача, які не заслуговують на увагу та не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та існуючою судовою практикою з розгляду подібних правовідносин. Зокрема, зазначено, що відповідач намагається перекласти наслідки своєї бездіяльності на позивача, який, нібито, відмовився розглядати запропоновані посади, що не відповідає дійсним обставинам справи, а окрім цього зазначає, що відповідачем підміняються поняття «переважного права на зайняття посади» та залишення на військовій службі, які є різними за змістом та наслідками. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в Адміністрації державної прикордонної служби України та займав посаду начальника відділу забезпечення пально-мастильними матеріалами управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби. У зв`язку із скороченням посади, відповідно до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48ДСК, 06.09.2019 ОСОБА_1 попереджено про можливе звільнення у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 09.09.2019 №915-ОС полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження Голови Державної прикордонної служби України. Позивачу також доведено директиви Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48-дск про скорочення посади та пропозиції щодо подальшого проходження військової служби. Від призначення на запропоновані посади позивач відмовився, про що свідчить копія рапорту останнього від 01.04.2020. Враховуючи відсутність в Держприкордонслужбі рівних вакантних посад, вимоги до заміщення яких відповідають професійній (фаховій) підготовці за відповідним напрямом чи основною або спорідненою спеціальністю, освітньо-кваліфікаційному рівню, а також відмову військовослужбовця від призначення на нижчі посади, 31.03.2020 начальником управління кадрового менеджменту Адміністрації Державної прикордонної служби України складено висновок про неможливість використання на військовій службі у зв`язку із проведенням організаційно-штатних заходів полковника ОСОБА_1 . Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 02.04.2020 №315-ОС «Про особовий склад» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби полковника ОСОБА_1 за пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в запас. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10.04.2020 №341-ОС «Про особовий склад» полковника ОСОБА_1 10.04.2020 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вважаючи накази від 02.04.2020 №315-ОС та від 10.04.2020 №341-ОС протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, за результатами розгляду якого судом першої інстанції ухвалено рішення від 29 червня 2021 року. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 29.06.2021, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави звільнення з військової служби визначено приписами статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з пп. «г» п. 2 ч. 5 якої, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі. На виконання статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (тут і надалі - Положення у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням в органах Держприкордонслужби кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 26 Положення, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Пунктом 129 Положення визначено, що у разі проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, до кадрового підрозділу органу Держприкордонслужби згідно з номенклатурою посад не пізніше ніж за два місяці до закінчення встановлених строків проведення зазначених заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо дальшого проходження ними військової служби. Відповідно до пункту 130 Положення, у разі проведення в органі Держприкордонслужби організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовців, на вакантні посади в цьому органі спочатку призначаються з дотриманням вимог, визначених пунктом 95 цього Положення, військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади, а потім інші військовослужбовці, які вивільнилися внаслідок проведення таких заходів. Згідно з пунктом 131 Положення, якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади. У разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, посада якого внаслідок проведення організаційно-штатних заходів скорочується, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного цим Положенням. Пропозиції щодо призначення на посаду доводяться до військовослужбовця начальником органу Держприкордонслужби, в якому він проходить військову службу, чи одним з його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду. У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються внаслідок проведення організаційно-штатних заходів, на рівні посади (в тому числі в іншому органі Держприкордонслужби) або відсутності їх згоди на призначення на нижчі посади такі військовослужбовці підлягають звільненню з військової служби в установленому порядку. У силу пункту 278 Положення, військовослужбовці, які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі і які не набули права на пенсію за вислугою років, попереджаються не пізніше ніж за два місяці до звільнення у письмовій формі про можливе звільнення з військової служби начальником органу Держприкордонслужби або уповноваженою ним посадовою особою. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів начальник органу Держприкордонслужби (структурного підрозділу Адміністрації Держприкордонслужби або її розвідувального органу в разі, коли зміни стосуються безпосередньо цих органів) або уповноважена ним посадова особа пропонує військовослужбовцю іншу посаду в тому ж органі Держприкордонслужби, а за відсутності таких - в інших органах Держприкордонслужби. Кадровий підрозділ органу Держприкордонслужби письмово повідомляє не пізніше ніж за два місяці до проведення зазначених заходів державну службу зайнятості про можливе звільнення військовослужбовців. З наведеного вбачається, що у випадку якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади. При цьому, лише у разі відсутності в органі Держприкордонслужби вакантних посад, такий військовослужбовець призначається на посаду в іншому органі Держприкордонслужби з дотриманням порядку, визначеного Положенням. Позивача звільнено з посади начальника відділу забезпечення пально-мастильними матеріалами управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби на підставі пп. «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Посада, яку обіймав позивач у період проходження військової служби передбачена штатним розписом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12.11.2014 №132 ДСК. При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії витягу зі штату Адміністрації Державної прикордонної служби України №ШК-32дск, граничне військове звання на посаді начальника відділу забезпечення пально-мастильними матеріалами управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби - полковник, посадовий оклад

47. Разом з тим, Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48 ДСК «Про оптимізацію Адміністрації Державної прикордонної служби України» затверджено та введено в дію новий штат Адміністрації Державної прикордонної служби України №123 ДСК. Зі змісту штатного розпису Адміністрації Державної прикордонної служби України №123 ДСК вбачається, що у складі Управління тилового забезпечення створено Сектор забезпечення пально-мастильними матеріалами, в якому передбачено посаду начальника сектора з граничним військовим званням полковник та посадовим окладом

37. Позивачу доведено директиви Адміністрації державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48-дск про скорочення посади та пропозиції щодо подальшого проходження військової служби. Зокрема, як зазначає в апеляційній скарзі відповідач, позивачу запропоновано посади: - заступника начальника ліцею з матеріально-технічного забезпечення - начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І.Г. Харитоненка Держприкордонслужби (полковник, 39 т.р); - начальника центру матеріального забезпечення Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Держприкордонслужби (підполковник, 32 т.р.) Згідно з п. 94 Положення, посада вважається вищою, якщо штатом за цією посадою передбачено вище граничне військове звання, а в разі рівних граничних військових звань - більший посадовий оклад; нижчою, якщо штатом за цією посадою передбачено нижче граничне військове звання, а в разі рівних граничних військових звань - менший посадовий оклад; рівною, якщо штатом за цією посадою передбачено рівне граничне військове звання та рівні посадові оклади. Судова колегія звертає увагу, що обов`язок з призначення військовослужбовця на посаду покладається на начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, чи одного із його заступників за попереднім узгодженням з посадовою особою, якій відповідно до номенклатури посад надано повноваження щодо призначення військовослужбовця на цю посаду. Якщо під час проведення організаційно-штатних заходів в органі Держприкордонслужби одночасно зі скороченням посад вводяться нові посади, що відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, який вивільняється, то такий військовослужбовець має переважне право на призначення на зазначені посади. Так, за новим штатним розписом передбачено, зокрема, створення Управління тилового забезпечення, у структурі якого діє Сектор забезпечення пально-мастильними матеріалами, в якому передбачено посаду начальника сектора з граничним військовим званням полковник та посадовим окладом

37. Позивач під час проходження військової служби за штатом, затвердженим директивою №132 ДСК, займав посаду начальника відділу забезпечення пально-мастильними матеріалами управління матеріального забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби - полковник, посадовий оклад

47. Водночас, запропоновані позивачу посади є значно нижчими, ніж та, яку він обіймав та яка була скорочена відповідно до директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48 ДСК. Також, позивачу запропоновано посади в інших органах Державної прикордонної служби, у той час як скорочена посада, яку обіймав позивач, передбачалась штатним розписом Адміністрації Державної прикордонної служби України, що не відповідає вимогам п.п. 131 та 278 Положення. При цьому ж колегія суддів не сприймає аргументів відповідача щодо того, що станом на день звільнення позивача посада начальника Сектору забезпечення пально-мастильними матеріалами (штатна категорія полковник, т.р.37) не була вакантною у зв`язку з призначенням на неї іншої особи, оскільки позивач мав переважне право на зайняття зазначеної посади. Таким чином, у матеріалах справи не міститься доказів того, що відповідачем пропонувалась позивачу вакантні посади, які відповідають напряму підготовки чи основній або спорідненій спеціальності військовослужбовця, саме в органі Держприкордонслужби, в якому працював позивач та був звільнений, у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів. Отже, звільняючи позивача з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, Адміністрацією Державної прикордонної служби України порушено переважне право ОСОБА_1 на призначення на рівнозначну посаду, відповідно до нового штатного розпису №123, затвердженого Директивою Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2019 №48 ДСК. Висновки суду першої інстанції в зазначеній частині колегічя суддів вважає правильними та такими, що відповідають чинному законодавству та існуючій практиці Верховного Суду, зокрема висновкам, викладеним у постанові від 30.03.2021 у справі №640/24771/19. В частині обрахунків середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 299 Положення, у разі незаконного звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, він підлягає поновленню на військовій службі на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді з дня прийняття рішення про поновлення на військовій службі. У разі поновлення військовослужбовця на військовій службі начальник органу ДПСУ, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо виплати йому грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення. Зазначений період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і пільговому обчисленні) та до строку вислуги у військовому званні. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Підпунктом «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу. Згідно з п. 2 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Порядку №100). З наявної у матеріалах справи копії довідки про види грошового забезпечення за останні 2 місяці служби перед звільненням, що нараховані та виплачені полковнику ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 31.03.2020, вбачається, що середньоденне грошове забезпечення останнього становить 3 154,80 грн. (95 653,71 грн.+ 33 692,91 грн)/41 робочий день у січні-лютому 2020 року. Разом з тим, до складу щомісячного грошового забезпечення позивача судом першої інстанції помилково враховано суми допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення та до місячного забезпечення не входять. Отже, колегія суддів при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача виходить з суми середньоденного заробітку: 31 812,40 + 33 476,40 = 65 288,80 грн/41 робочий день = 1 592,40 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 1 592,40 грн (середньоденний заробіток позивача) х 302 дня (робочих дня за час вимушеного прогулу до дня винесення рішення судом першої інстанції) = 480 904,80 грн без відрахувань обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Зазначена сума після здійснення відповідних відрахувань обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Згідно з пунктом другим частини другої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного у сукупності, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни судового рішення від 29 червня 2021 року. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі №640/9819/20 змінити, викласти абзац п`ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 00034039, адреса: 03121, м. Київ, вул. Володимирська, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 480 904,80 грн (чотириста вісімдесят тисяч дев`ятсот чотири грн. 80 копійок) з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Абзац сьомий резолютивної частини рішення від 29 червня 2021 року Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/9819/20 викласти у наступній редакції: Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 33 440,40 грн. (тридцять три тисячі чотириста сорок грн. 40 коп) підлягає негайному виконанню. В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2021 року у справі №640/9819/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді: О.Є. Пилипенко І.В. Федотов