Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/8353/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8353/21 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Київського міського будинку дитини «БЕРІЗКА» про застосування заходів реагування, за апеляційною скаргою Київського міського будинку дитини «БЕРІЗКА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: У березні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС у м.Києві) звернулось у суд з позовом до Київського міського будинку дитини «БЕРІЗКА» (далі - відповідач, КМБД «БЕРІЗКА») про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації господарського блоку шляхом зобов`язання відповідача відключити джерело електроживлення та накласти печатки на вхідні двері будівлі, розташованої за адресою: вул. Кубанської України, 4, в Деснянському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками позапланової перевірки відповідача виявлено ряд порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що перебувають на території будинку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не враховано усунення недоліків, виявлених позивачем під час перевірки, а тому підстави для висновку про існування загрози життю та здоров`ю людей відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що доти існують порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, існують підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі господарського блоку. Підставами для відміни таких заходів є факт усунення порушень, а не здійснення заходів по їх усуненню. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що в період з 01 по 12 лютого 2021 року посадовою особою позивача проведено позапланову перевірку відповідача з питань виконання (додержання) вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки. Результати перевірки 12 лютого 2021 року оформлені актом №41. Перевіркою виявлено 21 (двадцять одне) порушення КМБД «БЕРІЗКА» вимог законодавства в сфері пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, всі з яких створюють загрозу життю та здоров`ю людей. У зв`язку з виявленням зазначених порушень, ГУ ДСНС у м.Києві звернулося у суд з позовом щодо застосування до КМБД «БЕРІЗКА» заходів реагування в сфері державного нагляду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, встановлені позивачем під час перевірки, не усунуті відповідачем на час розгляду справи судом, створюють загрозу життю і здоров`ю людей. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині 3 статті 3 Конвенції Генеральної Асамблеї ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція ООН) визначено, що держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я. Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III передбачено, що система заходів щодо охорони дитинства Україні включає, зокрема забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей. Згідно з абзацем 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Державний нагляд (контроль), серед іншого, здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями в сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності (частина 1 статті 3 Закону України №877-V). Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Статтею 2 Закону України «Про пожежну безпеку» встановлено, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Своєю чергою, відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України). Приписами пунктів 2 та 3 частини 1 статті 50 КЦЗ України визначено, що джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації. Згаданим Кодексом визначено, що саме загроза життю та/або здоров`ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування. Відповідно до частини 3 статті 55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Частинами 1 та 2 статті 64 КЦЗ України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 визначено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб. До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України). Відповідно до частини 2 статті 68 КЦЗ України в разі встановлення порушення вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює відповідний державний нагляд, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. З аналізу наведених норм колегія суддів приходить до висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежо-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту. Своєю чергою, місцевий суд, у разі наявності обґрунтованих підстав уважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства в сферах пожежної і техногенної безпеки створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей і не були усунуті суб`єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування, в тому числі шляхом повного зупинення експлуатації (роботи) будівель. Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю (пункт 33 частини 1 статті 1 КЦЗ України). Згідно з пунктом 24 вище зазначеної правової норми надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Таким чином, настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 розділа І вказаних Правил). Отже, у випадку наявності підстав для застосування одного з таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган контролю звертається до суду із адміністративним позовом. Поряд з тим суд не наділений повноваженнями органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які в свою чергу є дискреційними, а тому не може надавати оцінку якості виконаних та усунутих порушень відповідачем. Із акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за № 41 від 09 січня 2020 року убачається, що приміщення будівлі експлуатується з порушенням вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме: 1) з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщеннях господарчого блоку не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або застискачів, чим порушено пункт 1.6 розділу ІV, глава 1 ППБУ; 2) приміщення господарчого блоку не обладнані системами протипожежного захисту (система автоматичної пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управлінням евакуюванням людей) відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», чим порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ; 3) сигнал від приймально-контрольного приладу системи автоматичної пожежної сигналізації не виведено на пульт цілодобового пожежного спостерігання, чим порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ; 4) не надано договір на технічне обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації з спеціалізованою організацією, яка отримала ліцензію на права виконання цих робіт, відповідно до вимог пункта 10.9 додатка Ж ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», чим порушено пункт 1.4 глави 1 розділу V ППБУ; 5) відсутнє аварійне освітлення в приміщенні пожежного поста, чим порушено пункт 5.9 ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», пункт 1.1 глави 1 розділу V ППБУ; 6) на об`єкті відсутній 10% резервний запас пожежних сповіщувачів (димових, теплових та ручних) від загальної їх кількості в СПЗ, чим порушено пункти 1.2, 1.4 глави 1 розділу V ППБУ; 7) пожежні кран-комплекти розміщені у вбудованих та навісних шафах, які не мають отворів для провітрювання, чим порушено пункт 2.2 глави 2 розділа V ППБУ; 8) не всі електрощити, групові електрощитки оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту, чим порушено пункт 1.16 глави 1 розділу ІV ППБУ; 9) для заповнення прорізів у протипожежних перешкодах не скрізь застосовані протипожежні двері комори господарчого блоку, та складських приміщень харчоблоку, які мають бути протипожежними, з класом вогнестійкості згідно з ДСТУ EN 13501-2, чим порушено пункти 6.2, 6.3, 6.4, таблиці 3 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»; 10) не визначено категорію складських приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон у середині приміщень та ззовні, чим порушено пункт 2.9 глави 2 розділу ІІІ ППБУ; 11) для розміщення первинних засобів пожежогасіння не встановлені спеціальні пожежні щити (стенди). До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт., чим порушено пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ; 12) клас вогнестійкості проходок інженерних комунікацій будівлі (електричних, кабельних та шинопровідних проходок, водопровідних, каналізаційних труб тощо) через огороджувальні конструкції з нормативним класом вогнестійкості або через протипожежні перешкоди менший ніж нормативний клас вогнестійкості огороджувальної конструкції або протипожежної перешкоди за ознакою ЕІ, чим порушено пункт 6.20 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», пункт 2.3, 2.4 глави 2 розділу ІІІ ППБУ; 13) під час експлуатації об`єкту знижено рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об`єкта (улаштування кабінету у торці коридору на першому поверсі, відсутність світлового карману (розширення частини коридору з улаштуванням природного освітлення) коридору на першому поверсі), чим порушено пункт 22 розділу ІІ ППБУ; 14) не надано акти проведення прихованих робіт на прокладання електропроводки за підвісними стелями, чим порушено пунк 1.12 глави 1 розділу ІV ППБУ; 15) допускається зняття пристроїв для самозачинення дверей однієї зі сходових кліток головного корпусу, чим порушено пункт 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ; 16) не проведено коригування планів евакуації, а також не розроблена та затверджена керівником інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на пів року мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об`єктів, у яких передбачається перебування людей уночі, інструкції повинні передбачати також дії у нічний час, чим порушено пункти 5, 6 розділу ІІ ППБУ; 17) з метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння не створено добровільну пожежну охорону. Порядок функціонування добровільної пожежної охорони затверджено постановою КМУ від 17.07.2013 №564, чим порушено пункт 12 розділу ІІ ППБУ; 18) не проведено перевірку приладів захисту будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ БВ.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» , чим порушено пункт 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ; 19) в приміщеннях головного корпусу не всі елементи системи автоматичної пожежної сигналізації являються сертифікованими в порушення: додаток А, ДБН В.2.5-56:2014. Не здійснено заміну систем протипожежного захисту, термін експлуатації яких перевищує 10 років з моменту їх прийняття в експлуатацію та параметри устаткування і обладнання яких не відповідає вимогам чинних нормативних документів та інших нормативних документів, в порушення вимог додатку Ж ДБН В.2.5-56:2014, чим порушено пункти 1.1, 1.2 розділу V ППБУ; 20) працівники об`єкта незабезпечені засобами індивідуального захисту, чим порушено вимоги статті 20 КЦЗУ, постанови КМУ від 19 серпня 2002 року №1200 (зі змінами); 21) не організовано навчання працівників діям у надзвичайних ситуаціях, чим порушено підпункт 3 частини 1 статті 20, статтю 8 КЦЗУ, пункт 2 розділа ІІІ «Правил техногенної безпеки». Вищевказані порушення обумовили звернення ГУ ДСНС у м.Києві у суд з позовом щодо застосування до КМБД «БЕРІЗКА» заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). Станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції виявлені контролюючим органом порушення КМБД «БЕРІЗКА» в повному обсязі не усунені. Зокрема, приміщення будівлі не обладнано автоматичною пожежною сигналізацією відповідно до вимог діючих нормативних актів, а дерев`яні конструкції горища не оброблені засобами вогнезахисту. Відповідачем не надано належних доказів протилежного. Посилання відповідача на те, що зазначені порушення не є істотними та такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів уважає помилковим. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2019 року в справі №815/140/18, відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей, а також неможливість її ефективної ліквідації та рятування людей. Своєю чергою, колегія суддів зауважує, що захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Окрім того, застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки. Відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених ГУ ДСНС у м.Києві, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до позивача із повідомленням про усунення всіх установлених судом порушень, яке, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України №877-V є підставою для відновлення експлуатації приміщення дитячого будинку. Окрім того, такий захід реагування, як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Вищевказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року по справі №810/2400/18. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а посилання відповідача на те, що ним частково усунуто виявлені порушення не свідчить про минування загрози життю та здоров`ю людей та, як наслідок, про відсутність підстав для застосування відповідних заходів реагування. Окрім вищенаведеного колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на те, що з огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України, Рябих проти Росії, Нєлюбін проти Росії ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що всі доводи учасників справи, як позивача, так і відповідача, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, і їм була надана відповідна правова оцінка та зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову в цій справі. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Київського міського будинку дитини «БЕРІЗКА» залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька