Постанова 4854 № 400/4428/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4428/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. при секретарі: Шатан В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2020р. ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» звернулося в суд із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2020р. за №00007120402, №00007110402. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 29.05.2020р. по 12.06.2020р. посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020р., за результатами якої 19.06.2020р. складено акт за №328/14-29-04-02-11/09794409, у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1,п.198.2,198.3,п.198.6 ст.198,п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в частині: - завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за березень 2020р. на загальну суму 2 240грн.; - завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2020р. на суму 242 705грн.. На підставі встановлених порушень, 17.07.2020р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - за №00007110402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2020р. в сумі 2 240грн. та 1 120грн. штрафні санкції; - за №00007120402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 242 705грн. за березень 2020р.. Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач зазначав, що всі податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН контрагентами позивача після 1.07.2017р., а тому відповідно до ст.201 ПК України зареєстрована податкова накладна для покупця товарів є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Також, позивач зауважував, що всі угоди, укладені між ним та контрагентами: ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», ПП «СКАТ», ТОВ «СКАІРПРОМ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПК ІНДУСТРІЯ»», TOB «АВІКОР», ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», ПП «ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС», ТОВ «УКРПОСТАЧ», ТОВ «СТИЛВОРКС» мали реальний характер, що жодним чином не спростовано Актом перевірки. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів, з якими позивач не мав правовідносин не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції ДП «НАРП». Посилаючись на вказане просило позов задовольнити. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.07.2020р. за №00007120402, №00007110402. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір у сумі 3 690,98грн., сплачений платіжним дорученням за №3855 від 5.10.2020р.. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв протиправно та в супереч податковому законодавству, оскільки господарські операції підтверджено належними первинними документами, а тому висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є помилковими та необґрунтованими. Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 29.05.2020р. по 12.06.2020р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»» з питань достовірності нарахування сум від`ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020р.. За результатами вказаної перевірки, 19.06.2020р. перевіряючими складено акт перевірки за №328/14-29-04-02-11/09794409, у висновках якого встановлено порушення вимог п.198.1,п.198.2,198.3,п.198.6 ст.198,п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в частині: - завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за березень 2020р. на загальну суму 2 240грн.; - завищення суми від`ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2020р. на суму 242 705грн.. На підставі встановлених порушень, 17.07.2020р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: - за №00007110402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2020р. в сумі 2 240грн. та 1 120грн. штрафні санкції; - за №00007120402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 242 705грн. за березень 2020р.. Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про нереальність та безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «ТД «ПІДШИПНИКЦЕНТР», ТОВ «ЕКСПРЕС-СИСТЕМА», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», ПП «СКАТ», ТОВ «СКАІРПРОМ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПК ІНДУСТРІЯ»», TOB «АВІКОР», ТОВ «СНГ-КОМПЛЕКТ», ПП «ЕНЕРГОПОСТАЧСЕРВІС», ТОВ «УКРПОСТАЧ», ТОВ «СТИЛВОРКС». Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, колегія суддів виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України якій, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз наведених приписів податкового законодавства свідчить, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Положеннями ч.1 ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.4 ПК України). Приписами пп.134.1.1 п.34.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 ПК України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Отже, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідно до ч.1,2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч.1-3 ст.99 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в матеріалах справи наявні та надавались до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог діючого на момент виникнення правовідносин законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Тобто, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, які виписані на виконання умов договірних відносин, що дало право позивачу включити дані суми до витрат та податкового кредиту. Отже, судова колегія вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює помилковість висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Окрім того, окремі дефекти первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про нереальність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.11.2019р. по справі за №2а-5959/12/1470. Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що податкова інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Під час апеляційного розгляду, судовою колегією було встановлено, що під час проведення перевірки товариства у податкового органу не було ніяких заперечень до наданих до перевірки первинних та бухгалтерських документів. Тобто, податковий орган вважав, що надані документи належним чином оформлені та відповідають вимогам законодавства. Також, під час судового розгляду, представником податкового органу було вказано, що підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали сумніви перевіряючих щодо господарських операцій між контрагентами позивача та третіми особами. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що податковим органом не надано відповідних первинних та бухгалтерських документів, які б підтверджували не можливість здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та третіми особами. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»». В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 11 листопада 2021р. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв