Постанова 4852 № 280/7036/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/7036/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В., суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №280/7036/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, в якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, та виплатити недоотриману частину. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 включно в розмірі 169 095,39 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто п`ять гривень 39 коп.) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» № 2512 VI від 09.09.2010 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Якимівського районного суду Запорізької області безстроково. Наказом голови Якимівського районного суду Запорізької області № 93 від 25.11.2015 року «Про зміну розміру доплати за вислугу років суддям Якимівського районного суду Запорізької області» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 28.03.2015 за вислугу років у розмірі 40 % посадового окладу. У період з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Відповідно до Довідки від 06.11.2020 року №08-02/1295 про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , сума обмеження відповідно до ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 становить 169095,39грн. Сума обмеження за період з 28.08.2020 по 31.08.2020 відновлена при перерахунку суддівської винагороди у вересні 2020 року. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження його суддівської винагороди та виплати у квітні-серпні 2020 року зазначеної винагороди в обмеженому розмірі, звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції фактично виходив з того, що в спірному випадку під час визначення розміру суддівської винагороди позивача застосуванню підлягають положення Конституції України та Закону України Про судоустрій та статус суддів. Суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши виплату позивачу суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року з обмеженнями, передбаченими статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) діяв з порушенням вимог статей 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-III, що у свою чергу призвело до порушення прав позивача та його гарантій незалежності судді. Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції виходив з того, що належним та ефективним способом захисту порушеного права є стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за змістом частини другої статті 135 Закону України Про судоустрій і стату суддів (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Відповідно до частини третьої наведеної статті (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Встановлені обставини справи, які фактично і стали підставою для звернення позивача із цим позовом до суду, свідчать про те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області починаючи з 18.04.2020 року здійснювалося нарахування та виплата позивачеві суддівської винагороди у розмірі меншому, ніж те визначено статтею 135 Закону №1402-VIII. Наведене зумовлено набранням 18 квітня 2020 року чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон №553-ІХ), яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон №294-ІХ) доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (в редакції, яка діяла до ухвалення Рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року): установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті; частина третя). Отже, вказаним Законом було визначено розмір заробітної плати (суддівської винагороди) на період дії карантину, при цьому такий розмір суддівської винагороди не узгоджувався із положеннями статті 135 Закону № 1402-VIII. Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ. Конституційним Судом України визнано, що скасування чи зміни законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір винагороди судді встановлений Законом № 1402-VIII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. При цьому Закон № 1402-VIII, з огляду на свою назву та сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні статті 130 Конституції України. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміни до наведеного Закону, зокрема, в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період не вносилися. Стосовно посилань відповідача на положення Закону № 553-ІХ (яким Закон № 294-ІХ доповнено статтею 29) як на правову підставу для обмеження виплати суддівської винагороди, суд апеляційної інстанції зазначає, що цим Законом не вносилися зміни до Закону № 1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), а відповідно його застосування суперечить ст. 130 Конституції України. Колегія суддів зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ). Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що Закон №294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному Кодексі України. При цьому Закон №294-ІХ не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили в порівнянні з іншими законами, зокрема Законом № 1402-VIII. Отже, з урахуванням викладеного, суд апеляційної погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 року відповідач мав керуватися виключно нормами статті 135 Закону № 1402-VIII та норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин застосовуватися не можуть. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 за якою розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом № 553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону № 1402-VIII. В вищезазначеному судовому рішенні Верховний Суд, в контексті заявлених позовних вимог щодо донарахування та виплати не отриманих коштів за період з 18.04.2020 року (суддівської винагороди, розмір якої був обмежений на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), звернув увагу на процедуру бюджетного фінансування судів та вказав на необхідність з`ясування в спірному випадку причин невиплати суддівської винагороди у повному обсязі (у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень) у спірному періоді. Зокрема, Верховний Суд виокремив дві причини, які б могли зумовити виплату суддівської винагороди у неповному обсязі. Перша причина, у разі якщо розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня (суду або ж територіальному управлінню ДСА) на ці потреби були виділені кошти у недостатньому розмірі, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII без будь-яких обмежень. В цьому випадку, як вказав Суд, невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (окрім Верховного Суду), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді). Друга причина, у разі якщо ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила розпоряднику нижчого рівня достатньо коштів для виплати суддівської винагороди з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але розпорядник нижчого рівня розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ). В такому випадку, як зазначив Суд, є підстави стверджувати, що невиплата суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати, є результатом дій/рішень розпорядника нижчого рівня, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками. Отже, зважаючи на вищевказані висновки Верховного Суду, визначальним в даному випадку є з`ясування причин невиплати у спірному періоді суддівської винагороди у повному обсязі, а саме підлягають встановленню обставини чи виділялись розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня, яким в спірному випадку є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, кошти на виплату суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у повному обсязі з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII, або ж кошти були виділені з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX). Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, зміни до кошторису ТУ ДСА України в Запорізькій області стосовно зменшення бюджетних асигнувань за КЕКВ 2111 Заробітна плата, у зв`язку з прийняттям Закону №553-ІХ, не вносились. Наданий до матеріалів справи кошторис ТУ ДСА у Запорізькій області на 2020 рік (та зміни до нього), свідчать про те, що у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у зв`язку із запровадженням обмеження суддівської винагороди бюджетні асигнування на оплату праці не зменшувались. Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області були виділені кошти для виплати суддівської винагороди (в тому числі й позивачу, який є працюючим суддею місцевого суду) у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону №1402-VIII, однак останній розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX). Доводи відповідача про недостатність бюджетного фінансування для виплати суддівської винагороди у 2020 році колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що це не впливає на обмеження суддівської винагороди позивача у спірному періоді, яке, як зазначено вище, мало місце виключно у зв`язку з прийняттям Закону №553-ІХ. З огляду на вищевикладене, та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у періоді з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року відповідач був зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди у повному обсязі у відповідності до статті 135 Закону №1402-VIII, без застосування встановлених статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX) обмежень. Встановлені обставини справи свідчать про те, що нарахування та виплата позивачу у спірному періоді суддівської винагороди у неповному обсязі є наслідком вчинення дій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме останній і повинен здійснити позивачеві нарахування недотриманих коштів. Доводи апелянта стосовно того, що рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, колегія суддів розцінює критично, оскільки у спірному випадку йдеться не про можливість ретроспективної дії даного рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про донарахування позивачу не виплаченої суддівської винагороди, розмір якої був обмежений внаслідок прийняття Закону, яким, в силу положень ст.130 Конституції України, Закону №1402-VIII, не регулюються спірні правовідносини щодо розміру суддівської винагороди. Тобто, у спірному випадку визначальним є те, чи правильно застосовано відповідачем законодавство України в частині визначеного розміру суддівської винагороди, з врахуванням наявності конкуренції норм права, якими, у спірному періоді, по різному визначався розмір суддівської винагороди. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року із застосування обмеження нарахування, передбаченого статтею 29 Закону №294-IX (в редакції Закону №553-IX). Також колегія суддів критично розцінює доводи апелянта стосовно помилково визначеної в судовому рішенні суми невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року включно, зокрема, 169 095,39 грн. Так, з довідки від 06.11.2020 року №08-02/1295 вбачається, що сума обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 відповідно до ст. 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 становить саме 169095,39грн. Встановивши право позивача на суддівську винагороду у розмірах, передбачених статтею 135 Закону №1402-VIII, а також порушення такого права відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним та ефективним способом порушеного права є стягнення з відповідача суми недоотриманої позивачем суддівської винагороди у розмірі 169095,39грн. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі №280/7036/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак суддя І.В. Юрко