Постанова 4823 № 745/206/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 листопада 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 745/206/21 Головуючий у першій інстанції Даньков О. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1408/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницька селищна рада, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Понорницької селищної ради Чернігівської області на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року (місце ухвалення смт. Сосниця, дата складання повного судового рішення 11.08.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 16.05.2011 позивачка працювала на посаді завідуючої ДНЗ «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району. Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Авдіївська сільська рада ввійшла до складу Понорницької селищної ради. 25.10.2020 Понорницька селищна рада стала правонаступником прав і обов`язків Авдіївської сільської ради Сосницького району, до якої, крім іншого, перейшло право власника і засновника Дошкільного навчального закладу «Ромашка». Розпорядженням Понорницького селищного голови від 10.12.2020 № 9 «Про попередження працівників Авдіївської, Вербівської, Деснянської, Мезинської, Радичівської, Розлетівської, Покошицької, Крисківської, Іваньківської, Шаболтасівської сільських рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України» позивачку попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Авдіївської сільської ради. Як стало відомо позивачці, наприкінці лютого 2021 року ДНЗ «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району перейменовано в Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Розпорядженням голови комісії з реорганізації Понорницької селищної ради ОСОБА_2 від 04.03.2021 № 20 «Про звільнення ОСОБА_1 » з 04.03.2021 позивачку звільнено з посади завідуючої ДНЗ «Ромашка» Авдіївської сільської ради відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Авдіївської сільської ради. ОСОБА_1 вважає своє звільнення неправомірним. Посилається на те, що попередження і звільнення відбулось лише з мотивів реорганізації Авдіївської сільської ради, яка є іншою юридичною особою, тому її реорганізація не може вплинути на трудові відноситни позивачки. Зазначає, що вона звільнена з посади розпорядженням голови комісії з реорганізації Понорницької селищної ради, хоча остання не перебуває в процесі реорганізації, а за день звільнення позивачки, керівником закладу була призначена інша особа. З врахуванням уточнення позовних вимог в позові ОСОБА_1 просить поновити її на посаді директора Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, та стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу із 05.03.2021 по день винесення рішення суду. Рішенням Сосницького районного суду від 11.08.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 05.03.2021. Стягнуто з відповідача відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з роботи, за період з 05.03.2021 по 11.08.2021, в розмірі 59043,60 грн. Стягнуто з відповідача Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області на користь держави 302,67 грн судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з відповідача Понорницької селищної ради на користь держави 302,67 грн судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з відповідача відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради на користь держави 302,67 грн судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку з відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області в межах суми платежу за один місяць. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В обгрунтування рішення суд послався на те, що в ході реорганізації Понорницької селищної ради відбулося затвердення нової штатної чисельності працівників Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка", але скорочення посади, на якій працювала позивач не відбулося, а лише у зв`язку з прийняттям нового Статуту посада завідуючої була перейменована на посаду директора. При цьому суд послався на постанову Верховного суду від 29.07.2020 у справі № 802/3673/15-а, та зазначив, що належним способом захисту порушеного права має бути поновлення позивача на посаді директора Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 05.03.2021. Оскільки вимоги позивачки щодо поновлення її на роботі підлягають задоволенню, що тягне за собою стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням її з роботи, який розраховано згідно постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду голова Понорницької селищної ради Чернігівської області Іващенко В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 11.08.2021 в частині задоволених вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що висновки суду про те, що голова з реорганізації Понорницької селищної ради не є уповноваженою особою на звільнення позивачки порушує вимоги чинного законодавства України. Заявник посилається на рішення Понорницької селищної ради від 10.12.2020 № 16 «Про початок реорганізації Вербівської, Деснянської, Мезинської, Радичівської, Розлетівської, Покошицької, Крисківської сільських рад Коропського району Чернігівської області та Авдіївської та Шаболтасівської сільських рад Сосницького району Чернігівської області шляхом приєднання до Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області» яким було розпочато процедуру реорганізації зокрема і Авдіївської сільської ради та призначено комісію з реорганізації та голову комісії з реорганізації ОСОБА_2 , а також посилається на розпорядження від 10.12.2020 «Про попередження працівників Авдіївської, Вербівської, Деснянської, Мезинської, Радичівської, Розлетівської, Покошицької, Крисківської, Шаболтасівської сільських рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України». Таким чином, звільнення позивачки відбулось відповідно до вимог діючого законодавства, а саме засновником (головою комісії з реорганізації) ОСОБА_2 . Крім того, заявник у скарзі зазначає, що внаслідок реорганізації дошкільного закладу та скороченням чисельності та штату працівників було ліквідовано посаду, на якій працювала ОСОБА_1 посада завідуючої, та запроваджено нову посаду директор, на яку прийнято ОСОБА_3 . Вказує, що при звільненні ОСОБА_1 їй не було запропоновано іншу посаду, оскільки після реорганізації та змін в організації праці не було вільних посад, які б можна було їй запропонувати. За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції зробив неправильні висновки про обов`язок брати згоду у Понорницької селищної первинної організації профспілки працівників освіти і науки України на звільнення ОСОБА_1 , оскільки на день повідомлення про звільнення позивачки така організація не була створена, матеріали справи не містять належних доказів членства позивачки у такій профспілковій організації. Крім того, під час ознайомлення позивачки з розпорядженнями про її звільнення вона не повідомляла про своє членство в будь-якій первинній профспілковій організації. В обгрунтування порушення судом норм процесуального права заявнк посилається на необґрунтоване стягнення витрат на користь позивачки правової допомоги у розмірі 6000 грн, обґрунтовуючи тим, що матеріали справи містять докази сплати лише на суму 3000 грн, іншу суму витрат позивачем не сплачено, а тому не понесено таких витрат. У відзивах на апеляційну скаргу в.о. директора Авдївського ЗДО «Ромашка» Кашич В.І. та керівник відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради Зикун С.В. просять апеляційну скаргу Понорницької селищної ради задовольнити повністю. Повністю погоджуються зі змістом апеляційної скарги, та вважають, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, при звільненні позивачки були відсутні будь-які порушення вимог чинного законодавства України. Представнк позивача ОСОБА_1 адвокат Лугина О.В. також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Понорницької селищної ради без задоволення, а рішення Сосницького районного суду без змін. В обгрунтування посилається на законність та обгрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 статті 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Судом встановлено, що згідно наказу відділу освіти Сосницької районної державної адміністрації від 16.05.2011 № 29-К ОСОБА_1 призначено завідуючою Авдіївського ДНЗ з 16.05.2011 (а.с. 7 т. 1). Рішенням Понорницької селищної ради №1-16-VIII від 10.12.2020 розпочата реорганізація Авдіївської сільської ради шляхом приєднання до Понорницької селищної ради. Створена комісія з реорганізації Авдіївської сільської ради (а.с. 55-58 т. 1). Розпорядженям селищного голови Понорницької селищної ради № 9 від 10.12.2020 попереджено працівників Авдіївської сільської ради (згідно зі списком у Додатку 1) про наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією Авдіївської сільської ради. Серед інших ознайомлених осіб з вказаним розпорядженням мається ОСОБА_1 (а.с. 59-62 т. 1). Рішенням сесії Понорницької селищної ради № 2-36-VIII від 29.12.2020 затверджено план перехідного періоду для комунальних установ, що знаходяться у підпорядкуванні сільських рад, що реорганізовуються (а.с. 63-65 т. 1). Рішенням сесії Понорницької селищної ради № 3-70-VIII від 26.01.2021 затверджено структуру Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Чернігівської області (а.с. 66 т .1). Розпорядженням голови Понорницької селищної ради Іващенко В.І. № 20 від 04.03.2021 ОСОБА_1 звільнена з посади завідуючої дошкільного навчального закладу "Ромашка" Авдіївської сільської ради з 04.03.2021 року відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із реорганізацією Авдіївської сільської ради, (а.с. 10 т. 1). Рішенням сесії Понорницької селищної ради №3-70-VIII від 26.01.2021 затверджено структуру Авдіївського закладу дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Чернігівської області (а.с. 66-67 т. 1). Згідно зі штатними розписами Авдіївського ДНЗ «Ромашка» від 01.01.2021 та Авдіївського ЗДО «Ромашка» від 02.03.2021 кількість штатних одиниць скорочена із 14,5 одиниць до 10,25 одиниць. Посаду "завідуюча", замінено посадою "директор" (а.с. 68-69 т. 1). Рішенням сесії Понорницької селищної ради № 3-61-VIII від 26.01.2021 змінена назва Авдіївський дошкільний заклад освіти "Ромашка" на Авдіївський заклад дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку з затвердженням його статуту (а.с. 73 т .1). Згідно довідки Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" вбачається, що на посаді завідувача з 2011 року перебувала ОСОБА_1 , педагогічний стаж 24 роки. ОСОБА_3 перебувала на посаді фізрук/музкерівник з 2014 року, педагогічний стаж 6 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають однакову спеціальність за освітою: вчитель української мови та літератури. ОСОБА_1 нагороджена грамотою РВО в 2014 році та Почесною грамотою Сосницької РДА в 2020 році (а.с. 70 т. 1). З розпорядження голови Понорницької селищної ради № 19 від 02.03.2021 вбачається, що в.о. начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради зобов`язано призначити ОСОБА_3 директором Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку Понорницької селищної ради (а.с. 84-85 т. 1). Наказом № 16 від 02.03.2021 в.о. начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради ОСОБА_3 переведена на посаду директора Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" з 02.03.2021 згідно зі ст. 36 п. 5 КЗпП України (а.с. 179 т. 1). З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Понорницької селищної ради є ОСОБА_2 . Керівником Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку є ОСОБА_3 з 03.03.2021 (а.с. 12-15 т. 1). Згідно довідки Понорницької селищної первинної організації Профспілки працівників освіти та науки України від 25.03.2021 вбачається, що подання про надання згоди на звільнення із ДНЗ " ОСОБА_4 " не надходило (а.с. 16 т. 1). Відповідно до акту від 06.04.2021 управління Держпраці у Чернігівській області, складеного за результатами перевірки Понорницької селищної ради при звільненні ОСОБА_1 , наявні порушення п. 1 ч. 1 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України (а.с. 203-205 т. 1). Із постанови № 5-21-г від 19.05.2021 Понорницької селищної первинної організації Профспілки працівників освіти і науки України вбачається, що посада завідуючої не була скорочена, а лише перейменована на посаду директора у зв`язку з новою редакцією Статуту. На посаду керівника прийнята ОСОБА_3 . ОСОБА_1 звільнена з посади не уповноваженою особою. Факт порушень при звільнені ОСОБА_1 був встановлений Управлінням Держпраці у Чернігівскій області 06.04.2021. У наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої дошкільного закладу освіти "Ромашка" з 04.03.2021 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України відмовлено (а.с. 242-243 т. 1). Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час реорганізації Понорницької селищної ради було також затверджено і новий штат чисельності працівників Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка", але скорочення посади, на якій працювала позивач не відбулося, а лише у зв`язку з прийняттям нового Статуту посада завідуючої була перейменована на посаду директора. При цьому суд послався на постанову Верховного суду від 29.07.2020 у справі №802/3673/15-а, та зазначив, що належним способом захисту порушеного права має бути поновлення позивача на посаді директора Авдіївського закладу дошкільної освіти "Ромашка" загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області з 05.03.2021. Оскільки вимоги позивачки щодо поновлення її на роботі підлягають задоволенню, що тягне за собою стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням її з роботи, який розраховано згідно постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995. З висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу погоджується і суд апеляційної інстанції враховуючи наступне. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Відповідно до статті 2 КЗпП України державою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Стаття 21 КЗпП України закріплює рівність трудових прав громадян України. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Коли поновити позивача на посаді, з якої її звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення. Такий правовий висновок Верховний Суд висловив у постановах від 28.02.2018 у справі № 817/280/16, від 28.02.2019 у справі 817/860/16 та від 29.07.2020 у справі № 802/3673/15-а. Як вбачається з положень Статуту, Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області є правонаступником Авдіївського дошкільного навчального закладу «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району, Чернігівської області, затвердженого рішенням сесії №3-61-VIII 26.01.2021, який був створений на підставі рішення 3 сесії 6 скликання Авдіївської сільської ради від 22.12.2010 шляхом реорганізації-поділу «Авдіївської ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ» (п. 1.1) (а.с. 164-172 т. 1). Засновником закладу є Понорницька селищна рада (п. 1.7). Заклад дошкільної освіти в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту" іншими нормативно-правовими актами, власним Статутом (п. 1.7). Керівництво закладом дошкільної освіти здійснює директор, який призначається і звільняється з посади органом управління освітою відділом освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради (п. 8.1). Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Понорницької селищної ради № 3-61-VIII від 26.01.2021 змінено назву Авдіївський дошкільний навчальний заклад «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області на Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Чернігівської області (а.с. 73 т. 1). Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про дошкільну освіту» керівника закладу дошкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган. Інших працівників закладу дошкільної освіти призначає на посади та звільняє з посад його керівник у порядку, передбаченому установчими документами закладу, відповідно до законодавства. Відповідно до п. 8.2 Статуту (а.с. 47-54 т. 1), який діяв на час попередження про наступне вивільнення та п. 7.9 та 8.1 (а.с. 164-172 т. 1), який діяв на час звільнення, керівника закладу дошкільної освіти призначає та звільняє з посади уповноважений орган управління освітою відділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради. Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області та Відділ освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради, Понорницька селищна рада є різними Юридичними особами (а.с. 12-13, 14-15 т. 1, а.с. 158 т. 2). Рішенням № 1-16-VIII від 10.12.2020 Понорницької селищної ради розпочата реорганізація Авдіївської сільської ради шляхом приєднання до Понорницької селищної ради та створена комісія з реорганізації Авдіївської сільської ради (а.с. 55-58 т. 1), згідно додатку № 1 до зазначеного рішення створено комісію з реорганізації Авдіївської сільської ради, до складу якої увійшов ОСОБА_2 , як голова комісії. Розпорядженням № 9 Понорницької селищної ради від 10.12.2020 попереджено працівників Авдіївської та інших селищних рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України (а.с. 59-60 т. 1), згідно п. 1 якого визначено: Попередити працівників Авдіївської сільської ради (згідно зі списком у Додадку 1) про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією Авдіївської сільської ради. П. 10 Запропонувати іншу посаду у випадку її наявності. Зазначене розпорядження підписано Селищним головою В.І. Іващенко та містить печатку Понорницької селищної ради. (а.с. 59-60 т. 1). Рішенням від 29.12.2020 № 2-36-VIII Понорницької селищної ради було затверджено план перехідного періоду для комунальних установ, що знаходиться у підпорядкуванні сільських рад, які реорганізуються, шляхом приєднання до Понорницької селищної ради (Додаток 1) (а.с. 63-65 т. 1). Відповідно Плану перехідного періоду для комунальних установ, що знаходиться у підпорядкуванні сільських рад, які реорганізуються, шляхом приєднання до Понорницької селищної ради п. 7 визначено: «Голові комісії з реорганізації спільно з членами комісії з реорганізації завершити вивільнення працівників, відповідно до розпорядження селищного голови № 9 від 10.12.2020 «Про попередження працівників Авдіївської та інших селищних рад про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України». Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. У разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання. У частині першій статті 16 ЗУ «Про дошкільну освіту» зазначається, що рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності приймає його засновник (засновники). Як вбачається, до матеріалів справи не надано відповідачами доказів про прийняття рішення про реорганізацію Дошкільного навчального закладу «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району, крім того відсутні дані про створення комісії по припиненню діяльності юридичної особи шляхом реорганізації до якої відповідно з дня призначення реорганізаційної/ліквідаційної комісії переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України за учасниками, як це передбачено ст.111 ЦК України. Слід зауважити, що реорганізаційна/ліквідаційна комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що реорганізується/ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи, крім тих, які залишаються згідно з законодавством України за учасниками. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов`язки. З врахуванням наведеного, не є обґрунтованими посилання відповідачів на рішення № 1-16-VIII від 10.12.2020 Понорницької селищної ради «Про початок реорганізації Авдіївської сільської ради шляхом приєднання до Понорницької селищної ради» та створення комісії з реорганізації Авдіївської сільської ради (а.с. 55-58 т. 1), згідно додатку № 1 до зазначеного рішення створено комісію з реорганізації Авдіївської сільскої ради, до складу якої увійшов ОСОБА_2 , як голова комісії. За змістом зазначеного рішення не вбачається, що саме до ОСОБА_2 , який призначений головою комісії з реорганізації Авдіївської сільської ради, перейшли повноваження керівника, зокрема і Дошкільного навчального закладу «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району, в тому числі і повноваження щодо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , яка займала посаду завідуючої у цьому навчальному закладі, який є юридичною особою. Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області є правонаступником Авдіївський дошкільний навчальний заклад «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, тобто на момент винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із реорганізацією 04.03.2021, керівником юридичної особи з якою позивач перебувала у трудових відносинах з 03.03.2021 була вже ОСОБА_3 (а.с. 11 т. 1), а відповідно Статуту Авдіївський заклад дошкільної освіти «Ромашка» загального типу розвитку Понорницької селищної ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області є правонаступником Авдіївського дошкільного навчального закладу «Ромашка» Авдіївської сільської ради Сосницького району, Чернігівської області, затвердженого рішенням сесії №3-61-VIII 26.01.2021, який був створений на підставі рішення 3 сесії 6 скликання Авдіївської сільської ради від 22.12.2010 шляхом реорганізації-поділу «Авдіївської ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ» (п. 1.1) (а.с. 164-172 т. 1). Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП дозволяється розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за наявності змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 цього Кодексу). Отже, пунктом 1 статті 40 КЗпП реорганізацію підприємства визначено як окрему підставу розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Однак згідно з частиною третьою статті 36 КЗпП при реорганізації суб`єкта господарювання припинення трудового договору з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників. Таким чином, якщо при реорганізації суб`єкта господарювання не відбуватиметься скорочення чисельності або штату працівників, сам факт проведення реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) не може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Якщо при реорганізації суб`єкта господарювання фактично відбувається скорочення чисельності або штату працівників, то лише за таких умов працівника може бути звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 в справі № 21-8а14, від 27.05.2014 в справі № 21-108а14, від 28.10.2014 в справі № 21-484а14, від 19.01.2016 в справі № 810/1783/13-а сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обгрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обгрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). Під час вирішення зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган. За змістом висновків у наведених постановх, у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Власник уважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Так, відповідно до вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Таким чином, не занайшли свого підтвердження і посилання заявника в апеляційній скарзі на законність звільнення позивачки з посиланням на рішення Понорницької селищної ради від 10.12.2020 № 16 «Про початок реорганізації Вербівської, Деснянської, Мезинської, Радичівської, Розлетівської, Покошицької, Крисківської сільських рад Коропського району Чернігівської області та Авдіївської та Шаболтасівської сільських рад Сосницького району Чернігівської області шляхом приєднання до Понорницької селищної ради Коропського району Чернігівської області» яким було розпочато процедуру реорганізації зокрема і Авдіївської сільської ради та призначено комісію з реорганізації та голову комісії з реорганізації ОСОБА_2 до якого перейшли повноваження керівника, зокрема і Дошкільного навчального закладу «Ромашка», який також було реорганізовано на підставі вказаного вище рішення. Частиною першою статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України). Тобто, застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця. У матеріалах справи відсутні докази відмови позивача від запропонованих посад або відсутність вакантних посад, не надано до суду і доказів, що ОСОБА_1 була запропонована посада Завідувача, яка визначена у тимчасовому штатному розписі з 01.01.2021 або її відмова від цієї посади, як відсутні і посилання на наявність таких доказів. Нормами трудового законодавства визначено, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 382/1039/16-ц (провадження № 61-12386св18) зазначив, що до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки тих, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник, який підлягає звільненню. Вирішуючи питання про переважне право залишення на роботі, роботодавець має здійснювати порівняльний аналіз усіх працівників, які займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві і які працювали до скорочення на підприємстві позивача, а не лише в окремому структурному підрозділі. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Встановивши, що голова з реорганізації Понорницької селищної ради Іващенко В.І. не є уповноваженою особою на звільнення позивачки з посади директора Авдіївського ЗДО «Ромашка», суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте залишив поза увагою обставини за яких було звільнено позивача, тому оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивів з врахуванням наведеного. Доводи апеляційної скарги про те, що голова з реорганізації Понорницької селищної ради є уповноваженою особою на звільнення позивачки, спростовуються матеріалами справи та є довільним тлумаченням норм чинного законодавства. Посилання у скарзі на те, що у Понорницької селищної ради відсутні належні докази, що підтверджують наявність первинної профспілкової організації, членом якої була позивачка, спростовуються даними довідки від 25.03.2021 № 17 Понорницької селищної первинної організації профспілки працівників освіти і науки України (а.с. 16 т. 1), згідно якої ОСОБА_1 є членом Профспілки працівників освіти і науки України. Крім того, матеріали справи містять лист Понорницької селищної первинної організації профспілки працівників освіти і науки України № 3 від 19.05.2021 зі змісту якого також вбачається, що ОСОБА_1 є членом Профспілки працівників освіти і науки України, в тому числі на момент попередження про наступне вивільнення та на момент звільнення (а.с. 239 т. 1). Згідно постанови профспілкового комітету від 19.05.2021 № 5-21-г відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої дошкільного навчального закладу «Ромашка» Авдіївської сільської ради з 04.03.2021 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 242-243 т. 1). Як вбачається з листа Управління держпраці у Чернігівській області ОСОБА_1 одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення у зв`язку з реорганізацією не було запропроноавно іншу роботу (в штатному розписі на день попередження та на день звільнення наявні посади вихователя та завідувача), що є порушенняим ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. За результатами контрольного заходу голові Понорницької селищної ради Іващенко В.І. видано припис щодо усунення виявлених порушених та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП (а.с. 207 зворот т. 1). Доводи заявника в апеляційній скарзі про те, що звільнення позивачки відбулось відповідно до вимог діючого законодавства, а саме засновником (головою комісії з реорганізації) ОСОБА_2 що внаслідок реорганізації дошкільного закладу та скороченням чисельності та штату працівників було ліквідовано посаду, на якій працювала ОСОБА_1 посада завідуючої, та запроваджено нову посаду директор, на яку прийнято ОСОБА_3 та, що при звільненні ОСОБА_1 не було запропоновано іншу посаду, оскільки після реорганізації та змін в організації праці не було вільних посад, які б можна було їй запропонувати, не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивача. Виходячи з наведеного, саме на роботодавця покладено обов`язок дотримання ним вимог трудового законодавства при звільненні, проте останнім не надано належних і допустимих доказів, що до сільського голови голови комісії з реорганізації Іващенка В.І. перейшли повноваження, щодо звільнення позивачки з роботи. З врахуванням викладеного вище та наявними у справі матеріалами не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про законність звільнення позивачки саме селищним головою - головою комісії з реорганізації ОСОБА_2 , як і не надано доказів у підтвердження вказаних обставин суду апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування наданого позивачем розрахунку та стягнутої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу судом першої інстанції, розрахунки якої наведені у рішенні суду першої інстанції. Неправильність цього розрахунку відповідачем в апеляційному суді також не доведено. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, оскаржене судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Не є підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правничу допомогу з відповідачів на корить позивачки у розмірі 6000 грн, оскільки матеріали справи містять докази сплати лише на суму 3000 грн, іншу суму витрат позивачем не сплачено, а тому не понесено таких витрат. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку з врахуванням критерію розумності та справедливості розміру витрат на правову допомогу, враховуючи принцип співмірності оплати послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом стягуючи 6000 грн у понесення адвокатських витрат позивачкою. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до п. 1, 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір № 21-04 від 02.03.2021 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Лугиною О.В. та Дроновою В.О. (а.с. 50 т. 2), зміни до вказаного договору (а.с. 49 т. 2), копію ордеру про надання правничої допомоги (а.с. 181 т. 1), Акт № 21-04-1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.08.2021 на суму 10 000 грн (а.с. 51 т. 2), копію квитанції від 31.03.2021 про сплату ОСОБА_1 3 000 грн на підставі договору про надання правничої допомоги № 21-4 від 02.03.2021 (а.с. 52 т. 2). Доводи заявника, що матеріали справи містять докази сплати лише на суму 3000 грн, іншу суму витрат позивачем не сплачено, а тому не понесено таких витрат, не є підставою для відмови у стягненні понесених витрат позивача на правову допомогу враховуючи наступне. Згідно п. 3.1., 3.2. Договору № 21-04 від 02.03.2021 про надання правничої допомоги сторонами узгоджено, що вартість послуг (гонорар) Адвоката визначається за домовленістю сторін та становить 8 000 грн та по 2 000 грн за кожен день участі Адвоката у судовому засіданні. Гонорар сплачується готівкою або перераховується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката протягом трьох днів з моменту набрання рішенням суду, винесеного по суті позовних вимог, законної сили (а.с. 50 зворот т. 2). Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. З врахуванням викладеного вище, факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Лугиною О.В. (обсяг наданих послуг, виконання робіт, їх вартість) підтверджується матеріалами справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції вирішуючи питання про належність та достатність доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу дійшов правильного висновку, що наданими до суду документами фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у цій справі обгрунтовано підтверджено та дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів у сумі 6 000 грн. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів, виклавши мотиви у редакції цієї постанови. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376 п. 4 ч. 1, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Понорницької селищної ради Чернігівської області задовольнити частково. Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 11 серпня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Повний текст рішення складено 11.11.2021. Головуючий Судді :