Постанова 4803 № 198/77/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5898/21 Справа № 198/77/21 Суддя у 1-й інстанції - Гайдар І. О. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», третя особа: Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю,- В С Т А Н О В И Л А : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом повернення земельної ділянки. Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225982500:01:002:0095, площею 3,7019 га, розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області. Як виходить з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно вказаної земельної ділянки за відповідачем ТОВ «Лан» зареєстровано інше речове право право оренди, яке виникло на підставі укладеного 02 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та товариством договору оренди. Разом з тим, під час розгляду Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області справи № 198/956/19 встановлено, що ОСОБА_1 не підписував договір від 02 вересня 2014 року, отже, не виявляв свою волю на передачу відповідачу в оренду належної йому земельної ділянки, тому договір оренди є неукладеним, а земля перебуває в користуванні товариства без законних підстав. Оскільки ТОВ «Лан» добровільно повернути земельну ділянку відмовляється, позивач змушений звернутись до суду з цим позовом та просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:002:0095, площею 3,7019 га, шляхом її повернення власнику та скасувати державну реєстрацію іншого речового права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ «Лан». Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року позов задоволено та ухвалено усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 1225982500:01:002:0095, площею 3,7019 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Павлоградського (колишнього Юр`ївського) району Дніпропетровської області, яка належить власнику на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 010367, виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 26 вересня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010503200346, шляхом її повернення ОСОБА_1 з користування ТОВ «Лан»; скасувати державну реєстрацію за ТОВ «Лан» іншого речового права права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225982500:01:002:0095, площею 3,7019 га, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право 7699608, на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, на підставі якого ТОВ «Лан» користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 1225982500:01:002:0095, не підписаний орендодавцем, отже, відсутнє його волевиявлення на укладення правочину та передачу землі відповідачу в користування, тому такий договір є неукладеним, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу. В апеляційній скарзі ТОВ «Лан» просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у зхадоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матерільаного та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ДП № 010367, виданого Юр`ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 26 вересня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010503200346, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7019 га, кадастровий номер 1225982500:01:002:0095, розташована на території Юр`ївської селищної ради (до реформування району Новов`язівської сільської ради) Дніпропетровської області (а. с. 11). З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лан» користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 02 вересня 2014 року, згідно з умовами якого орендодавець ОСОБА_1 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (а. с. 18). 14 листопада 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області здійснено реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 7699608, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 19). Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджував, що оспорюваний договір він не підписував, а підпис у ньому вчинено іншою особою, що встановлено рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у справі № 198/956/19, яке набрало законної сили 09 березня 2021 року (а.с. 72-74). Зокрема, під час розгляду вказаної справи судом призначалась почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Згідно з висновком експерта № 1541-20 від 14 липня 2020 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 02 вересня 2014 року у розділі «Орендодавець» в графі «Підпис» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (справа № 198/956/19, а.с. 146-154). Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, на підставі якого ТОВ «Лан» користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 1225982500:01:002:0095, не підписаний орендодавцем, отже, відсутнє його волевиявлення на укладення правочину та передачу землі відповідачу в користування, тому такий договір є неукладеним, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду є незаконним, оскільки між ними та позивачем тривалий час існують договірні відносини щодо оренди землі та виконуються відповідні зобов`язання по сплаті орендної плати, колегія суддів не може прийти до уваги, оскільки підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, тоді як матеріалами справи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 02 вересня 2014 у розділі «Орендодавець» в графі «Підпис» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи відомостей про отримання орендної плати, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення, у зв`язку з тим, що дані відомості жодним чином не підтверджують факт укладання договору. Оскільки матеріалами справи встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 02 вересня 2014 року, на підставі якого ТОВ «Лан» користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою не підписаний орендодавцем, отже, відсутнє його волевиявлення на укладення правочину та передачу землі відповідачу в користування, тому такий договір є неукладеним, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу, районний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, з висновком якого погоджується й апеляційний суд. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» залишити без задоволення. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко