Ухвала КЦС ВС № 211/789/21

Ухвала 09 листопада 2021 року м. Київ справа № 211/789/21 провадження № 61-17649ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позову зазначав, що з 18 грудня 1986 року по 15 грудня 1993 року працював на підприємстві Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», виконував роботи з навантаження гірничої маси в залізничний або автомобільний транспорт, технічне обслуговування екскаватора, та внаслідок недосконалості технологічних процесів і конструктивних недоліків екскаватора піддавався впливу виробничого пилу, концентрація якого, в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму, та вібрації, рівень якої перевищував гранично допустимий. У результаті вищезазначеного ним отримано хронічні професійні захворювання. Так, згідно даних акта Форми П-4 «Про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання» 28 квітня 2005 року у нього виявлені професійні захворювання: «хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень першої стадії), легенева недостатність першого-другого ступеня», «вібраційна хвороба першої-другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії з деф. артрозом і періартрозом ліктьових суглобів праворуч ПФ другого ступеня, зліва першого ступеня, двобічний плечолопатковий періартроз з помірним больовим синдромом ПФС першого-другого ступеня». Вказував, що згідно висновку МСЕК від 17 серпня 2005 року йому первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності. В подальшому він неодноразово проходив огляди МСЕК, за результатами яких підтверджувався первинний висновок. Висновком МСЕК від 28 травня 2019 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності - безстроково. Зазначав, що у зв`язку із професійним захворюванням, змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури. Він не може повернутись до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушенням душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні. З урахуванням наведеного, просив стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на свою користь 390 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Суди, частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходили з доведеності позовних вимог. Оскільки, право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, і так як позивачу 17 серпня 2005 року первинно, у зв`язку з професійним захворюванням, встановлена стійка втрата професійної працездатності, суди поклали обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. 26 жовтня 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я, у розмірі 390 000,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року не підлягають касаційному оскарженню. Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною. Підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України як підставу для оскарження у касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначено саме ситуацію, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик